 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Диференціація найважливіших стрептококів і ентерококів
Основою лабораторної діагностики захворювань, спричинених стрептокока-ми, є бактеріологічні та серологічні методи. Взяття матеріалу для дослідження. При сепсисі, остеомієліті та інших видах генералізованої стрептококової інфекції беруть кров. При інших захворюваннях за-бирають гній, виділення слизових оболонок, харкотиння, ліквор, жовч, сечу, випо-рожнення тощо, залежно від локалізації патологічного процесу. Правила взяття й доставки матеріалу до лабораторії такі ж самі, що й при стафілококових інфекціях. Первинна мікроскопія мазків із гною, ранового вмісту, секрету слизової тощо (окрім крові) проводиться після забарвлення їх за Грамом. Стрептококи мають фіолетовий колір, виглядають короткими ланцюжками, диплококами чи поодинці (рис. 61; див. вкл., рис. 10). Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 179
Часто за характером розташування клітин у маз-ку важко або й взагалі неможливо визначити належ-ність бактерій до стрептококів. То м у необхідно вид-іляти чисту культуру і встановлювати вид збудника. Бактеріологічне дослідження. Для встанов- ють посіви крові в середовище Кітта-Тароцці з на- (мазок із бульйонної культури). піврідким агаром. У ньому будуть рости й анаеробні стрептококи. Посіви крові інкубують у термостаті при 37 °С. При рості стрепто-коків на дні середовища з’являється осад. У середовищі Кітта-Тароцці може утво-рюватися й газ. У мазках із осаду виявляють грампозитивні стрептококи у вигляді довгих ланцюжків. Пневмококи розташовуються короткими ланцюжками або пар-но у вигляді ланцетоподібних клітин, повернутих одна до одної потовщеними кінця-ми. Для ентерококів властиве парне розташування, рідше тетрадами або купками, але не гронами. Окремі клітини ентерококів поліморфні (великі й малі). При відсутності росту посіви витримують у термостаті протягом 3-4 тижнів, періодично проводячи бактеріоскопію. Культуру, що виросла, після бактеріоскопії пересівають у чашку з кров’яним агаром для визначення типу гемолізу. Через 18-20 год виростають типові колонії, оточені світлою зоною (бета-гемоліз) або зоною позеленіння (альфа-гемоліз). Хоч здатність до гемолізу не має абсолютного діагностичного значення, все ж при дос-лідженні стрептококів, виділених від людини, можна відкидати негемолітичні колонії гамма-стрептококів. За дуже рідким винятком вони не пов’язані з інфек-ційними захворюваннями. Щоб краще й точніше ідентифікувати виділені гемокультури стрептококів колонії з кров’яного агару рекомендують відсівати на простий МПА, молоко з метиленовим синім, жовчний бульйон (або жовчно-кров’яний агар). Гемолітичні стрептококи серогрупи А не ростуть на простих і жовчних середовищах, не зне-барвлюють метиленовий синій у молоці. Ентерококи добре ростуть на агарі з жовчю. Далі різні види стрептококів можна диференціювати за біохімічними вла-стивостями (табл. 33). Але біохімічні ознаки стрептококів не є постійними, що до деякої міри знецінює використання цих тестів. Гній, рановий вміст, слиз із зіва та носа, зібрані ватними тампонами, а також харкотиння, ліквор, сечу тощо сіють на кров’яний агар. Матеріал наносять на се-редовище в невеликій кількості, а потім петлею чи шпателем розсівають його лег-кими штрихами по всій поверхні. Не рекомендують втирати досліджуваний мате-ріал в агар. Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія Для підвищення частоти висівання стрептококів тампони після посіву на кров’яний агар ще біля ліжка хворого занурюють у пробірку з середовищем Кітта-Тароцці, до якого додають напіврідкий агар та 2-3 краплі дефібринованої крові кролика. Посів інкубують 3-4 год при 37 °С, а потім висівають на чашки з кров’я-ним агаром, виділяють та ідентифікують за звичайною схемою. Для швидкої ідентифікації бета-гемолітичних стрептококів серогрупи А ви-користовують експрес-метод за допомогою реакції імунофлуоресценції. Для цьо-го мазок із виділеної культури фіксують у 95 % спирті протягом 15 хв, забарвлю-ють відповідними люмінесцуючими сироватками і розглядають під люмінесцент-ним мікроскопом. Практично всі гемолітичні стрептококи групи А чутливі до бацитрацину і дають позитивний ПІР-тест, тобто гідролізують пірролідоніл-бета-нафтіламід. Ще швидше стрептококи цієї групи визначають у мазках із рото- та носоглотки, обробляючи їх сучасними комерційними тест-наборами. Групові А-ан-тигени стрептококів екстрагують за допомогою ферментів або інших хімічних реагентів і визначають їх в реакціях латекс-аглютинації, коаглютинації або імуно-ферментним аналізом. Стрептококи групи В, як правило, нечутливі до дії бацитрацину, розклада-ють гіппурат і дають позитивний САМР-тест (посилення гемолізу під впливом дисків, що містять стафілококовий бета-гемолізин). Подальшу ідентифікацію проводять серотипуванням у реакціях латекс-аглю-тинації або коаглютинації з комерційними реагентами або міченими моноклональ-ними антитілами. Стрептококи в мазках із вагіни можна швидко ідентифікувати за допомогою таких самих тест-систем, як і для стрептококів групи А. Для визначення вірулентності виділених культур стрептококів використову-ють біопробу на білих мишах або встановлюють концентрацію поверхневого М-протеїну, властивого лише для патогенних штамів. Для цього отримують соля-нокислі екстракти з молодих культур стрептококів і визначають у них вміст М-ан-тигену. При визначенні альфа- і бета-гемолітичних стрептококів у повітрі операцій-них, пологових залів, кімнат для новонароджених, маніпуляційних та інших лікар-няних приміщень роблять посіви повітря седиментаційним методом або за допо-могою апарата Кротова на середовище Гарро (до розтопленого МПА додають 5 % дефібринованої крові та 0,2 % водного 0,1 % розчину ганціанвіолету). Ентероко-ки та сапрофітна мікрофлора на цьому середовищі не ростуть. Серологічне дослідження. При хронічних стрептококових інфекціях виді-лити збудника, як правило, не вдається, особливо при тривалому лікуванні хворих антибіотиками та іншими протимікробними препаратами. В такому разі прово-дять серологічні дослідження: визначення стрептококового антигена в сироватці крові та сечі, титрування антитіл до О-стрептолізину, гіалуронідази і ДНК-ази. Антиген стрептококів визначають в РЗК. Необхідні для цього антистрепто-кокові сироватки отримують шляхом гіперімунізації кроликів вбитою культурою бета-гемолітичних стрептококів серогрупи А. Титром антигену вважають те най-більше розведення сироватки, яке затримує гемоліз. Кращі результати отримують Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 181 при постановці РЗК на холоді. Останнім часом для виявлення стрептококових ан-тигенів у сироватці крові досить успішно використовують метод ІФА. При визначенні стрептококових антигенів у сечі хворих використовують ре-акцію преципітації. Осад ранкової порції сечі після центрифугування обробляють протистрептококовою преципітуючою сироваткою. Результат враховують через годину при кімнатній температурі. Стрептококові антигени в сироватці крові та сечі часто виявляють при скарлатині, ангінах, ревматизмі. Визначення антитіл проти О-стрептолізину (антистрептолізину-О) проводять внесенням робочої дози стандартного препарату О-стрептолізину в ряд пробірок із кратними розведеннями сироваток (1:25, 1:50, 1:100 і т.д.). Суміш інкубують у термостаті протягом 15 хв, потім у всі пробірки вносять по 0,2 мл 5 % зависі ерит-роцитів кроля і знову вміщують у термостат на 60 хв. При наявності антистрепто-лізину в крові хворих гемолізу не наступає. Пробірка з найбільшим розведенням сироватки, в якій є виражена затримка гемолізу, містить 0,5 АО (антитоксичних одиниць) антистрептолізину-О. Для визначення антитіл проти гіалуронідази (антигіалуронідази) до сироват-ки хворих у різних розведеннях вносять стандартну дозу гіалуронідази й робочу дозу гіалуронової кислоти, яку готують із пупкових канатиків новонароджених. При наявності антигіалуронідази в пробірках утворюється згусток після додаван-ня оцтової кислоти. Пробірка з найменшою кількістю сироватки, в якій є згусток, містить 1 АО (антитоксичну одиницю) антигіалуронідази. При ревматизмі та стреп-тококовому гломерулонефриті в сироватці хворих виявляють >500 АО антистреп-толізину і >800-1000 АО антистрептогіалуронідази вже з перших днів хвороби. Саме при цих захворюваннях найчастіше проводять обидві серологічні реакції. В багатьох країнах використовують комерційні тест-системи для визначення антитіл до стрептолізину, гіалуронідази, стрептокінази, ДНК-ази та інших екзоферментів стрептококів. Пневмококові інфекції. Серед хвороботворних стрептококів S.pneumoniae (пневмокок) займає особливе місце. Він відіграє дуже важливу роль в інфекційній патології людини. Цей вид є одним із основних збудників крупозного запалення легень. За далеко неповними даними щороку в світі нараховують понад 500 тис. випадків пневмоній, викликаних пневмококами, особливо часто у дітей та людей похилого віку. Окрім запалення легень цей мікроб викликає менінгіт, ендокардит, перитоніт, отит, риніт, гайморит, сепсис, повзучу виразку рогівки та ряд інших захворювань. Для проведення лабораторної діагностики використовують бактеріоскопіч-ний, бактеріологічний та біологічний методи. Матеріалом для дослідження є хар-котиння, гній, кров, спинномозкова рідина, слиз із рото- та носоглотки, виділення з гайморової пазухи, ока та вуха. Важливо негайно відправляти матеріал до лабо-раторії й досліджувати дуже швидко, оскільки пневмококи схильні до автолізу. Бактеріоскопічне дослідження матеріалу (окрім крові) зводиться до виго-товлення двох мазків. Один із них забарвлюють за Грамом, другий – за Буррі-Гінсом, що дає змогу виявити капсулу. Пневмококи розташовуються у вигляді лан- Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія цетоподібних диплококів, оточених спільною капсулою. Якщо в полі зору виявля-ють 10 і більше типових диплококів, можна з великою вірогідністю зробити вис-новок про наявність S.pneumoniae. Однак, первинна мікроскопія не дає права по-ставити остаточний діагноз, оскільки у мазках можуть бути капсульні непатогенні диплококи – предст авники нормальної мікрофлори. Т о м у потрібно проводити посів клінічного матеріалу й виділяти чисту культуру. Бактеріологічне дослідження. При сепсисі біля ліжка хворого сіють 10 мл крові у флакон, що містить 100 мл сироваткового або цукрового бульйону, інкубу-ють 18-20 год при 37 °С, потім висівають на кров’яний агар, виділяють та іденти-фікують чисту культуру. При менінгіті ліквор центрифугують і з осаду роблять посів на кров’яний агар. На ньому пневмококи ростуть у вигляді маленьких круг-лих колоній, оточених зеленою зоною, в центрі колонії видно характерне вдавлен-ня. Посів харкотиння або гною на живильні середовища робити недоцільно, оскіль-ки присутня сапрофітна мікрофлора пригнічує ріст S.pneumoniae. Краще дослі-джуваний матеріал ввести в черевну порожнину білих мишей. Постановка біопроби – швидкий, надійний і точний метод виділення чистої культури пневмо-коків. Білі миші дуже чутливі до цих бактерій і вже через 10-12 год після заражен-ня пневмококи проникають у кров і паренхіматозні органи, викликаючи сепсис. Посів крові з серця або шматочків внутрішніх органів під час розтину тварин дає змогу виділити чисту культуру збудника. Для ідентифікації пневмококів використовують такі їх властивості. На відміну від інших видів стрептококів, S.pneumoniae не росте на середовищі з оптохіном, ферментує інулін і дуже чутливий до дії жовчі (дезоксіхолатна проба). Швидкий лізис пневмококів під дією жо вч і можна виявити, якщо до 1 мл бульйонної культу-ри додати 0,5 мл жовчі. Через 15-20 хв перебування в термостаті настає повний лізис бактерійних клітин. Для визначення сероварів пневмококів (нині їх нараховують 85) використо-вують реакцію аглютинації на склі з типовими сироватками або феномен “набря-кання капсул”. В присутності гомологічної сироватки капсула пневмококів силь-но набрякає. Ще краще проводити серотипування за допомогою комерційних ре-агентів у реакціях латекс-аглютинації або коаглютинації, завдяки яким виявляють капсульні антигени. Серед стрептококів важливий ще рід Enterococcus, найбільш значущими вида-ми якого є Е.faecalis, E.faecium i E.durans. Вони досить широко розповсюджені в природі. Основною їх екологічною нішею є кишечник людей і тварин, але їх вияв-ляють і в складі нормальної мікрофлори шкіри промежини, сечостатевих органів, рото- і носоглотки. Вони можуть викликати нагноєння ран, бактеріємії, ураження урогенітальної системи, особливо у хворих із довго функціонуючими катетерами, харчові токсикоінфекції, дисбактеріози кишечного тракту, рідше ендокардити. У мазках із досліджуваного матеріалу ентерококи розташовуються парами, короткими ланцюжками або у вигляді скупчень, грампозитивні. Бактеріологічна діагностика ентерококових інфекцій проводиться без будь-яких труднощів, оскільки ці бактерії добре ростуть на простих середовищах. Се- Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 183 лективним для них є агар ДИФ-3 (до 600 мл 3 % МПА додають 400 мл 40 % жовчі). Через 24 год інкубації колонії, що виросли, мають розміри 0,4-1,0 мм сіру-ватого кольору. На кров’яному агарі навколо колоній виникає неповний або пов-ний гемоліз. На відміну від зеленящих стрептококів ентерококи можуть рости на МПА з 6,5 % NaCl, редукують молоко з метиленовим синім при 37 °С через 4-6 год. Ідентифікацію виділених культур проводять за морфологічними, культуральними та біохімічними ознаками. Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1118 | Нарушение авторских прав |
