АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Японський енцефаліт

Резервуаром вірусу японського енцефаліту в природі є дикі птахи, велика рогата худоба, коні, свині, гризуни. Переносник – комарі роду Culex. Захворюван-ня розповсюджене на сході азіатського континенту: в Японії, Китаї, Кореї, Індії, Приморському краї Росії тощо.

Людина заражується через укус інфікованого комара. Проникнувши в організм людини, вірус розмножується в нейронах центральної нервової системи, а також в клітинах паренхіматозних органів. При цьому досить часто уражуються ядра гіпо-таламуса, стовбурової ділянки головного мозку і шийний відділ спинного мозку.

Лабораторна діагностика. При вірусологічному дослідженні збудник мож-на виділяти з крові впродовж першого тижня хвороби, протягом двох тижнів із спинномозкової рідини, а також із мозку загиблих.

Інфікованим матеріалом заражують новонароджених мишенят, курячі ембрі-они і культури клітин: первинні – курячі, гусячі фібробласти, клітини ембріона свині; перещеплювані – ВНК-21, Vero. При зараженні клітин ВНК-21 спостері-гається характерний цитопатичний ефект – поява на 3-4 добу багатоядерних клітин, що нагадують симпласт.

Частина ІV. Вірусологія

Ідентифікацію вірусу проводять в РН або РГГА. Вірусоспецифічний антиген можна теж виявити за допомогою імуноферментного методу і РЗНГА. Вірусну нуклеїнову кислоту ідентифікують в реакції гібридизації і полімеразній ланцю-говій реакції.

Серологічна діагностика здійснюється за допомогою РН, РЗК, РГГА, РНГА, імуноферментного методу. При цьому потрібно враховувати зростання титру про-тивірусних антитіл у парних сироватках.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 622 | Нарушение авторских прав