АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Реакція преципітації (РП)

Прочитайте:
  1. B. Реакція непрямої гемаглютинації
  2. Гостра реакція на стрес (Невротичні реакції)
  3. Міжклітинні взаємодії в імунних реакціях
  4. Очі - колір склер – білий, та коюктиви - блідо–рожевий, без крововиливів, реакція на світло та конвергенція - в нормі .
  5. При вивченні імунного статусу хворих на СНІД необхідно визначити рівень Т-хелперів. Яка реакція дає можливість виявити такі клітини?
  6. Реакція аглютинації (РА )
  7. Реакція аглютинації. Механізми специфічного імунітету порожнини рота
  8. Реакція гальмування гемагглютинації (РГГА).
  9. Реакція з використанням мічених антигенів та антитіл
  10. Реакція імунофлуоресценції (РІФ)

За своєю сутністю реакція преципітації аналогічна реакції аглютинації. В ос-нові її механізму лежить утворення і випадання в осад комплексів антиген-анти-тіло. Проте вона відрізняється за характером антигенів: в реакції аглютинації вони корпускулярні (цілі клітини), а в реакції преципітації – молекулярні, в розчинному стані. Антигенами можуть бути екстр речовини.

Феномен преципітації поля-

гає в тому, що антитіла (преципі-

тини), з’єднуючись із розчинними

антигенами (преципітиногенами),

зумовлюють утворення осаду (пре-

ципітату) або помутніння розчину

(рис. 48). За титр реакції прийма-

ють найбільше розведення антиге-

на, яке дає позитивний результат.

Р

ис. 48. Схема реакції преципітації. Реакція преципітації значно

більш чутлива від реакції аглютинації й дозволяє виявити антиген у дуже малих

кількостях. Її можна проводити в рідкому і щільному середовищах. Обов’язковою

умовою постановки реакції в рідкому середовищі є прозорість компонентів.

Реакція відбувається при змішуванні розчинів антигена й антитіла або наша-руванні одного компонента на інший. В останньому випадку на межі двох реа-гентів утворюється преципітат у вигляді кільця. Тому така реакція одержала назву реакції кільцепреципітації.

Методика постановки реакції кільцепреципітації. У вузенькі преципі-таційні пробірки наливають 0,5 мл преципітуючої сироватки, а потім обережно пастерівською піпеткою нашаровують по стінці пробірки відповідний антиген. У випадку позитивної реакції через 5-30 хв на межі двох рідин з’являється видиме на темному фоні кільце молочно-білого кольору.

Для аналізу складу антигенів широкого поширення набула реакція преципі-тації в гелі. Розрізняють просту і подвійну дифузію в гелі.

антиген преципітат агар + специфічна сироватка
антиген агар преципітат агар + специфічна сироватка
аб Рис. 49. Реакції імунодифузії.

Проста імунодифузія (реакція Удена). Агаровий гель, який містить преци-пітуючу сироватку, поміщають у вузькі пробірки і зверху наша-ровують розчин антигена. Ди-фундуючи в гель, антиген зв’я-зується з відповідними анти-тілами, утворюючи мутні лінії преципітації (рис. 49, а). Розмі-щення ліній в агарі визначаєть-ся концентрацією відповідного антигена.



Частина ІІ. Імунологія


Подвійна імунодифузія за Оклі і Фулторпом. На відміну від попереднього методу у подвійній імунодифузії реагенти розділені шаром нейтрального гелю, який не містить реагентів. На поверхню гелю, змішаного з специфічною сироват-кою, вносять шар нейтрального гелю, після застигання якого нашаровують анти-ген. Дифундуючи назустріч один одному, антиген і антитіла зустрічаються в шарі нейтрального гелю та утворюють лінії преципітації (рис. 49, б).

Подвійна радіальна імунодифузія за Ухтерлоні. В агарі, який розлитий тон-ким шаром в чашках Петрі або на предметних скельцях, за допомогою спеціаль-них штампів роблять круглі лунки на однаковій відстані одна від одної (4-10 мм).

У лунки вносять досліджувану сироватку і роз-

чин антигену в різних розведеннях або різні ан-

тигени. Із лунок антигени й антитіла дифунду-

ють назустріч один одному, і в точці їх оптималь-

ного співвідношення утворюється преципітат у

вигляді тоненьких білих ліній. Якщо в сироватці

є різні антитіла або антигени декількох видів,

Рис. 50. Реакція подвійної з’являються декілька ліній преципітації (рис. 50).

імунодифузії в гелі (Ухтерлоні). Ухтерлоні розрізняв 4 основні варіанти ре-

акції між антигеном і антитілом (рис. 51):

1) при взаємодії ідентичних антигенів із специфічними антитілами лінії пре-ципітації зливаються, утворюючи дугу;

2) коли обидва антигени неідентичні – лінії преципітації перехрещуються при умові, що сироватка містить антитіла проти двох антигенів;

3) при частковій ідентичності лінії преципітації нагадують дугу із шпорою. Чим більшою є спорідненість антигенів, тим менше виражена шпора і розміщується ближче до дуги;

4) обидві лінії перехрещуються і одночасно зливаються. Це означає, що обидва антигени містять як однакові, так і різні детермінанти, які вступають у реакцію з антитілами поліспецифічної сироватки.

Однією із різновидностей реакції преципітації в гелі є проста радіальна іму-нодифузія за Манчіні. За її допомогою визначають концентрацію імуноглобулінів у сироватці крові.

Методика постановки реакції наступна. Розтоплений агар при температурі 56 °С змішують з відповідною антисироваткою (анти IgG, IgM чи IgA) у співвідно-

Антиген А Антиген В охо
О Сироватка анти А Сироватка анти В
ОСироватка анти А

Антиген А Антиген А Антиген А1 Антиген А
О /Ч О О / О

О Сироватка анти А

Рис. 51. Варіанти результатів реакції імунодифузії за Ухтерлоні.


Розділ 9. Імунологічні методи діагностики інфекційних захворювань



шенні 3:1 і швидко виливають у чашку Петрі або на скляні пластинки. Після його
застигання з допомогою трафарету роблять лунки. У кожну дослідну лунку вно-
сять по 0,5 мкл досліджуваної сироватки. У чотири контрольні лунки додають у
чотирикратних розведеннях стандартну сироватку з відомим вмістом імуногло-
булінів. Після чого чашки або пластинки поміщають у вологу камеру (ексикатор)
на 24-48 год при 4 °С і оцінюють результати реакції. Вимірюють діаметри кілець
преципітації навколо лунок. За величиною цих діаметрів кілець преципітації на-
вколо лунок із стандартною сироваткою будують калібрувальну криву. При цьому
враховують, що у певному інтервалі концентрації імуноглобулінів діаметр кільця
прямо пропорційний логарифму концентрації імуноглобулінів (рис. 52).
Зона преципітації Розчин досліджуваної сироватки

Розчин сироватки анти Ig G в 1 % гелі

1 2 34

Рис. 52. Реакція радіальної імунодифузії за Манчіні.

Феномен преципітації широко використовується в мікробіологічній практиці. Зокрема, в судово-медичній експертизі його застосовують для визначення видової належності крові. За допомогою специфічних преципітуючих сироваток проти білка людини, різних тварин і птахів можна встановити, якому виду належить виявлена кров. Таким же чином визначають можливу фальсифікацію продуктів (м’ясо, мед). Ця реакція застосовується для діагностики епідемічного цереброспі-нального менінгіту, чуми, дизентерії тощо. Особливе значення має реакція термо-преципітації Асколі, яку використовують для визначення інфікованості збудником сибірки продуктів і матеріалів тваринного походження (шкіра, хутро, щетина). Із досліджуваного матеріалу шляхом кип’ятіння екстрагують сибірковий антиген, який потім використовують для реакції.

Реакція Ухтерлоні за інформативністю переважає всі інші методи, в основі яких лежить феномен преципітації. Її використовують для визначення антигенно-го складу органів і тканин, як нормальних, так і пухлинних, кількості антигенів у складних системах. Вона має важливе значення в діагностиці дифтерії, віспи та інших захворювань.

Зустрічний імуноелектрофорез. При діагностиці різноманітних бактеріаль-них і вірусних інфекцій досить часто використовують метод зустрічного електро-форезу, результати якого можна одержати вже через 1-2 години після надходжен-ня матеріалу в лабораторію. Будучи порівняно простим у методичному відношенні, він, як і всі імунодифузійні методи, відзначається дуже високою специфічністю.

Імуноелектрофорез є поєднанням двох методів – електрофорезу в гелі і на-ступної після нього подвійної імунодифузії.



Частина ІІ. Імунологія


Для проведення реакції імуноелектрофорезу використовують скляні пластин-ки, предметні скельця, на які наносять тонкий шар агару або агарози. Спочатку антигени розміщують у центрі пластинки і розділяють їх в електричному полі. Потім у канавку, зроблену в агарі паралельно до лінії розділу антигенів, вносять специфічну сироватку. Дифундуючи назустріч один одному, антигени і антитіла у місці контакту утворюють дуги преципітації (рис. 53).

Основні етапи проведення зустрічного лектрофорезу:

1. Наносять розтоплений гель тонким шаром 1,2-1,7 мм на поверхню скляної пластинки. Після застигання з допомогою спеціального шаблона вирізають в ньо-му лунки.

2. У лунки вносять досліджуваний матеріал і стандартні реагенти (антиген-місткий матеріал – ближче до катода, імунну сироватку – ближче до анода).

Якщо процедуру проводять на ацетилцелюлозних мембранах, то наносять по одній краплі реагентів на поверхню попередньо зволоженої мембрани.

МфІІІІІН С Г ЯП

3. Скляні пластинки розміщують в апараті і

Катод

проводять електрофорез
* при оптимальній напрузі

і визначеній силі струму протягом 30-60 хв.

Другий етип

4. Попередній облік
результатів проводять за

Ро1міщенНя окРЄМ„* кількістю ліній преципі-

антигенів
 

тації, їх локалізації, част­
ковою чи повною іден-
Сиецнфі™ «пр.™ тичністю івнянні із

Третій етап

стандартними реаген­тами.

 

5. Промивають пла-

■ДУгИ преципітації стинки у відповідному

розчині, фарбують, вису-шують і проводять заключ-

Рис. 53. Схема проведення зустрічного імуноелектрофорезу. ний облік результатів.


Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 2430 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.006 сек.)