АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Диференціальні ознаки патогенних для людини мікоплазм

Значно швидше можна виявити мікоплазми пневмонії або їх антигени в дослі-джуваному матеріалі за допомогою реакцій імунофлуоресценції, непрямої гема-глютинації, агрегат-аглютинації та ІФА. Однак, широке їх використання обмежене відсутністю або недостатньою кількістю відповідних діагностичних тест-систем.

Дуже ефективним методом діагностики респіраторного мікоплазмозу є ме-тод гібридизації ДНК за допомогою спеціальних зондів, які є природними плазмі-дами мікоплазм або штучно синтезованими олігонуклеотидами.

Одним із перспективних і найчутливіших методів діагностики мікоплазмозів є полімеразна ланцюгова реакція. Для виявлення M. pneumoniaе розроблена і впро-ваджена тест-система, яка дозволяє виявити поодинокі мікоплазми, які іншими способами виділити неможливо.

У практичних лабораторіях діагностику респіраторного мікоплазмозу найча-стіше проводять на основі результатів серологічних досліджень. Найбільш широ-

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

ко використовують реакції зв’язування комплементу, непрямої гемаглютинації, непрямої імунофлуоресценції та метод ІФА з використанням гліколіпідних анти-генів M. pneumoniaе зарубіжних фірм.

Серед усіх серологічних методів найбільш стандартизована постановка РЗК. Високі титри комплементзв’язуючих антитіл виявляють впродовж 3-7-го тижнів після видужування. Підвищення титру антитіл за допомогою РНГА виявляють раніше, ніж в РЗК. Ще чутливішим методом є діагностика за допомогою імуно-ферментного аналізу з використанням стандартного антигену, адсорбованого в лунках мікротитраційних полістирилових планшет. Діагностичним титром сиро-ватки вважають 1:64.

Мікоплазменний артрит найчастіше викликає M. arthritidis, рідше M. fer-mentans, M. pneumoniaе, і U. urealyticum. Джерелом збудників, що уражають су-глоби, є хворі люди або безсимптомні носії мікоплазм. Матеріалом для лабора-торних досліджень є синовіальна рідина, кров, тканини суглобових хрящів.

Мікробіологічна діагностика зводиться до посіву досліджуваних матеріалів на щільні і двофазові середовища, виділення та ідентифікації чистих культур (табл. 67). Збудники або антигени можна виявити в клінічному матеріалі за допо-могою тих же методів, що використовуються для діагностики респіраторних міко-плазмозів.

При проведенні серологічних досліджень найчастіше вживають реакції зв’я-зування комплементу, агрегат-аглютинації та імуноферментний аналіз.

Уреаплазмози – гострі або хронічні запальні процеси сечостатевих органів, викликані Ureaplasma urealyticum. Ці захворювання значно рідше може спричи-няти і M. hominis. Під час вагітності уреаплазменна інфекція активізується й може стати причиною передчасних пологів та спонтанних абортів, а при внутрішньоут-робному зараженні може викликати загибель плода. У зв’язку з неможливістю відрізнити за клінічною картиною уреаплазмоз від торпідної чи хронічної гонореї особливого значення набуває етіологічна діагностика, тобто виділення збудника.

Лабораторні дослідження мають вирішальне значення в розпізнаванні уроге-нітальних запальних процесів, тим більше, що серед людей досить часто зустрі-чається безсимптомне носійство мікоплазм і уреаплазм. Найчастіше використову-ють бактеріологічний та серологічний методи діагностики, а також мікроскопіч-не виявлення уреаплазм у препаратах сперми. Переваги надають культуральним методам.

Дуже важливо правильно взяти досліджуваний матеріал. У чоловіків його беруть з уретри не раніше як за 4-6 год до сечовипускання. Зовнішній отвір урет-ри ретельно очищають ватним тампоном, змоченим стерильною дистильованою водою. Перші краплини вільно витікаючих виділень при надавленні на уретру відкидають, а наступні використовують для посівів на рідкі та щільні середови-ща. При відсутності або незначних виділеннях проводять масаж уретри, а потім роблять зскрібок зі слизової оболонки ложечкою Фолькмана чи жолобкуватим зондом на глибині 2-3 см. Для посіву можна також використовувати секрет про-стати, сперму, осад із 10 мл першої ранкової порції сечі після її центрифугування.

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 315

У жінок матеріал для посіву беруть із уретри, каналу шийки матки і заднього склепіння вагіни перед чи відразу після менструацій.

Для культивування уреаплазм використовують стандартні рідкі й щільні сере-довища, що виробляють в Українському НДІ дерматології та венерології (м. Хар-ків). Посіви проводять відповідно до інструкції, що додаються до середовищ.

Пробірки і чашки з посівами вміщують у термостат не пізніше 30-60 хв після взяття і посіву клінічного матеріалу. Облік результатів посівів у рідке середовище проводять через 24-48 год. Посіви на щільне середовище інкубують при 37 °С в атмосфері підвищеного вмісту СО₂ протягом 5 діб, проводячи щоденний контроль за ро стом колоній.

При посіві в рідке середовище уреаплазми змінюють його колір від початко-вого жовтого до рожевого при відсутності каламуті. Сумнівним вважають резуль-тат при зміні кольору середовища та наявності каламуті. Якщо колір середовища не змінився, результат оцінюють як негативний. На щільному середовищі уреап-лазми утворюють характерні дуже дрібні колонії (0,1-0,2 мм) округлої форми із зубчастим краєм і зморщеною поверхнею. Їх досліджують під мікроскопом при малому збільшенні з використанням об’єктива 40×.

Ідентифікацію виділених культур проводять на основі їх морфології, харак-теру росту та інших ознак. Від інших видів мікоплазм U. urealyticum відрізняється здатністю гідролізувати сечовину, оскільки вона єдина продукує уреазу. Отже, метод визначення уреазної активності є основним при діагностиці уреаплазмозу.

Мікроскопічне визначення уреаплазм у препаратах сперми базується на ви-явленні ДНК збудника при забарвленні флуорохромом олівоміцином. Для цього використовують тест-систему, що виробляється в Українському НДІ дерматології та венерології.

Краплю сперми наносять на предметне скло, розподіляють її до розмірів по-крівного скельця, висушують і фіксують протягом 3 хв у холодному 70° спирті. На мазок наносять робочий розчин олівоміцину на 30 хв, промивають дистильова-ною водою, додають краплю забуференого гліцерину і накривають покрівним скельцем. При мікроскопії під люмінесцентним мікроскопом уреплазми мають вигляд яскраво-зеленої зернистості на темному фоні препарату. Інші види бак-терій також яскраво світяться, але вони легко відрізняються від уреаплазм за роз-мірами і формою. Інтенсивність зараження сперми уреаплазмами оцінюють за чотириплюсовою системою: 4+ – максимальна кількість уреаплазм у вигляді скуп-чень на більшості сперматозоїдів; 3+ – окремі уреаплазми і їх скупчення у двох-трьох полях зору; 2+ – невеликі скупчення уреаплазм на окремих сперматозоїдах; 1+ – поодинокі уреаплазми в препараті.

Для серологічної діагностики можна використати постановку реакцій зв’я-зування комплементу, непрямої імунофлуоресценції, непрямої гемаглютинації, агрегат-аглютинації та метод імуноферментного аналізу. Однак реактиви для цих реакцій поки що мало доступні для практичних лабораторій і є лише у профільних науково-дослідних центрах.

Частина ІV ВІРУСОЛОГІЯ

Розділ 12

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 628 | Нарушение авторских прав