АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Оцінка стану В-системи імунітету

Прочитайте:
  1. Аналіз причин незадовільного стану здоров’я дітей
  2. Визначення стану системи фагоцитозу
  3. Гуморальні фактори вродженого імунітету організму людини: комплемент, інтерферони, бета-лізини, лейкіни, пропердин та ін.
  4. За якими ознаками слід оцінювати тяжкість стану хворого з гострою кровотечею?
  5. Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.
  6. Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.
  7. Матеріали методичного забезпечення основного стану заняття
  8. Методи дослідження стану плода
  9. Методи мікробіологічної діагностики стафілококових процесів та їх оцінка. Імунітет при стафілококових захворюваннях. Препарати для специфічної профілактики і терапії, оцінка.
  10. Методи санітарно-бактеріологічного дослідження води та їх оцінка.

1. Визначення концентрації імуноглобулінів у сироватці (метод радіаль-ної імунодифузії за Манчіні). Принцип полягає в тому, що досліджувану сироватку вносять у лунки агару, який містить поліклональні антитіла проти IgM, IgG або IgA у відомій концентрації. Імуноглобуліни дифундують в агар, в місцях їх взає-


Розділ 9. Імунологічні методи діагностики інфекційних захворювань



модії з специфічним антитілом утворюються кільця преципітації, розмір яких залежить від кількості імуноглобулінів в сироватці. Іноді використовують іму-ноферментні тест - системи і моноклональні антитіла. Визначення IgЕ прово­дять радіоімунним і імуноферментним методами. Рівень сироваткових імуно­глобулінів залежить від функціонального стану В-системи імунітету яка постійно перебуває в стані спонтанної стимуляції різними мікроорганізмами, харчовими антигенами та ін.

2. Антитілоутворення після природної або штучної імунізації. Іншим
показником фукціонування В-системи імунітету є дослідження рівня антитіл у
крові досліджуваних без попередньої штучної імунізації: ізогемаглютинінів а і (3,
антистрептолізинів, антитіл до E. coli.

При штучній імунізації можуть бути використані такі препарати: АКДП, бак­теріофаг ФХ174, фосфат полірибози та інші. Після введення антигену регулярно (не рідше як 1 раз на тиждень) протягом місяця визначають рівень сироваткових антитіл.

3. Стимуляція біосинтезу імуноглобулінів В-лімфоцитами in vitro. У зв’яз­
ку з тим, що при імунізації можуть виникати ускладнення, стали визначати здатність
синтезувати антитіла окремими клітинами. Мононуклеари крові культивують in
vitro з поліклональним активатором В-лімфоцитів - мітогеном лаконоса. В ре­
зультаті стимуляції В-лімфоцити, які знаходились в суспензії мононуклеарних
клітин, починають виробляти імуноглобуліни. Максимум їх продукції припадає
на 7-12 день культивування.

Інший спосіб базується на підрахунку бляшкоутворюючих клітин проти ерит­роцитів барана, оскільки при поліклональній стимуляції індукується продукція імуноглобулінів всіма клітинами, в тому числі і тими, які виробляють антитіла проти баранячих еритроцитів.

4. Шкірні проби для виявлення гіперчутливості негайного типу. Результа­ти оцінюють через 20 хв після введення алергену в шкіру Позитивною вважаєть­ся проба, якщо з’являється пухирець діаметром не менше 5-7 мм.

5. Кількісні тести визначенняТ- і В-лімфоцитів. Велике значення для дос­лідження стану імунної системи має підрахунок Т- і В-лімфоцитів. Лімфоцити виділяють із периферичної крові за допомогою методу градієнтного центрифугу­вання. Кров хворого беруть із вени в пробірку з гепарином, розводять ізотонічним розчином хлориду натрію у співвідношенні 1:2 і обережно нашаровують на роз­чин фіколу. Для підвищення його щільності додають верографін або тріозил. Між плазмою і розчином фіколу утворюється ступеневий градієнт щільності. Після центрифугування еритроцити і гранулоцити проходять через фікол і осідають на дно, а моноцити і лімфоцити залишаються у вигляді кільця в інтерфазі. Клітини забирають піпеткою, відмивають і переносять в культуральне середовище.

Для їх підрахунку вживався метод спонтанного розеткоутворення.

Розеткоутворення - це процес взаємодії лімфоцитів і ксеногенних еритро­цитів з утворенням клітинних конгломератів, які складаються з лімфоцита і при­єднаних до нього чужорідних еритроцитів. Останні розміщуються навколо лімфо-



Частина ІІ. Імунологія


цита, і на вигляд такі конгломерати нагадують розетки. Спонтанне розеткоутво-рення спостерігається між лімфоцитами і еритроцитами певних видів тварин.

Т-лімфоцити людини, маючи рецептори до баранячих еритроцитів, утворю-ють з ними розетки. Ось чому метод спонтанного розеткоутворення з еритроцита-ми барана (метод Е-розеткоутворення, від Е – еритроцити) використовується для виявлення Т-клітин людини. Ці лімфоцити позначають як Е-РУК (Е-розеткоутво-рюючі клітини).

В-лімфоцити людини мають на своїй поверхні рецептори до еритроцитів мишей і формують з ними спонтанні розетки. Цей тест можна використати для підрахунку В-лімфоцитів. Проте для виявлення В-лімфоцитів більш широко ви-користовували методи розеткоутворення з урахуванням інших рецепторів, які є специфічними маркерами. Такими маркерами є рецептори до Fc-фрагменту іму-ноглобуліну і до С3 компонента комплементу.

При зв’язуванні комплексу антиген-антитіло (еритроцити – антиеритроци-тарні антитіла) з рецептором до Fc-фрагменту формуються так звані ЕА-розетки. Коли ж до рецептора С3 приєднується комплекс антиген-антитіло-комплемент (еритроцити- антиеритроцитарні антитіла – С3) утворюються ЕАС-розетки. Відпо-відно В-лімфоцити часто позначають як ЕА-РУК або ЕАС-РУК.

Проте останнім часом для підрахунку лімфоцитів вживаються більш сучасні і специфічні методики.

Однією із таких методик є цитофлуорометричне дослідження.

Одержані клітини обробляють моноклональними антитілами, кон’юговани-ми з флуорохромами, проти мембранних антигенів лімфоцитів. Якщо одночасно визначають різні клітини, використовують антитіла, зв’язані з флуорохромами різного кольору.

Так, наприклад, В-лімфоцити визначають за допомогою поліклональних ан-титіл до загальних детермінант імуноглобулінів або моноклональних антитіл до одного з В-клітинних маркерів, найчастіше CD 19, 20 або 72. Для визначення суб-популяції В1 використовують метод подвійної імунофлуоресценції з використан-ням антитіл до CD 19 і CD 5, мічених різними флуорохромами.


Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 730 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)