АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Властивості мікобактерій, що використовуються для їх ідентифікації

Вид

M. tuberсulosis M. bovis M. africanum M. kansasii M. avium M. smegmatis

Час росту, Каталаза,

68 °С

дні 12-25 24-40 31-42 10-20 10-12

3-5

Уреаза

± + +

Нікотин- Ніаци- Нітратре-

дуктаза + --+ + +

Піг-мент

Найважливіша ознака M. tuberсulosis – ніациновий тест – здатність синтезу-вати значну кількість нікотинової кислоти (ніацину). Каталазна активність відносно слабка і втрачається при 68 °С. Для швидкої диференціації збудників туберкульозу людини рекомендують посів на середовище Левенштейна-Йенсена з 500 мкг/мл і 1000 мкг/мл саліцилового натрію. Мікобактерії туберкульозу за таких умов на цьому середовищі не ростуть.

Питання про вірулентність мікобактерій вирішується на основі біологічних проб і виявленні корд-фактора. Останній визначають методом мікрокультур Прайса, а також на основі міцного зв’язування таких барвників, як нейтральний червоний або нільський голубий. При нанесені на мазок розчину NaOH туберкульозні палич-ки зберігають колір барвника, в той час як невірулентні мікобактерії змінюють відповідне забарвлення.

Для надійної ідентифікації видів мікобактерій у сучасних умовах розроблені прогресивні, швидкі й дуже точні методи визначення у таких досліджуваних ма-теріалах, як харкотиння, плевральна рідина, ліквор, гній, сироватка крові, вміст шлунка, тканини тощо. Ці об’єкти, знезаражені нагріванням, зберігаються необ-межений час і в будь-який момент можуть бути досліджені. Серед них найбільшої уваги заслуговує молекулярно-генетичний метод полімеразної ланцюгової реакції. Він грунтується на виявленні в біологічному матеріалі ДНК мікобактерій. Навіть якщо в матеріалі знаходиться всього 5-10 мікробних клітин, за допомогою оліго-нуклеотидів-праймерів запускають синтез специфічних фрагментів ДНК у цик-лотермостаті, які потім можна ідентифікувати методом гельелектрофорезу. Резуль-тати досліджень отримують через 3-4 години.

Специфічні антигени в тих же матеріалах можна також швидко виявити і за допомогою імуноферментного аналізу, якщо мати відповідні антитіла, адсорбо-вані на твердій фазі у полістиролових планшетах.

Визначення стійкості мікобактерій до хіміопрепаратів. Лікарську стійкість збудників туберкульозу визначають способом серійних розведень перед

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 277

початком лікування, через 3 місяці і надалі при продовженні виділення туберку-льозних паличок через кожні 6 місяців. Це роблять шляхом вирощування культур на середовищах із різною концентрацією туберкулостатиків.

Є два способи визначення резистентності мікобактерій: прямий і непрямий. При прямому способі безпосередньо сіють відповідно оброблений матеріал на середовища з різними концентраціями антибіотиків чи інших хіміопрепаратів. Він ефективніший, але ним можна користуватися лише тоді, коли в матеріалі виявля-ють не менше 5 мікобактерій в кожному полі зору. При непрямому способі на середовище з протитуберкульозними препаратами сіють попередньо виділені куль-тури мікобактерій. В обох випадках обов’язковий контроль – посів на таке саме середовище без туберкулостатиків.

У сучасних умовах найбільш поширені такі методи визначення лікарської стійкості мікобактерій:

1) культивування на щільному середовищі Левенштейна-Йенсена;

2) мікрокультивування на скельцях за Прайсом;

3) глибинні посіви в напівсинтетичні середовища.

У пробірки, які містять різну концентрацію препаратів, і в одну контрольну (без туберкулостатика) засівають завись виділеної культури (500 млн мікробних тіл в 1 мл). Культуру вважають чутливою, якщо в пробірці з препаратом виросло менше 20 колоній при рясному рості в контролі. Якщо виросло більше 20 колоній, культуру вважають стійкою. Резистентність даного штаму виражають тією макси-мальною концентрацією антибактерійного препарату, при якій ще відбувається ріст, наближений до росту в контролі (табл. 59)

Таблиця 59

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 730 | Нарушение авторских прав