АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Мікробіологічне дослідження трупа

Розтин і мікробіологічне дослідження загиблих тварин має велике, часом вирішальне діагностичне значення. Воно проводиться з метою виявлення і визна-чення локалізації збудника інфекційного захворювання. Трупний матеріал дослі-джують за допомогою бактеріоскопічних (вірусоскопічних) і бактеріологічних методів. Досліджуваний матеріал беруть під час розтину трупа, яке проводять, дотримуючись встановлених правил.

Розтин трупа та його мікробіологічне дослідження потрібно робити якомога скоріше після смерті. До цього його необхідно зберігати на холоді, оскільки мікро-флора кишечника при низькій температурі повільніше проникає в кров, тканини й паренхіматозні органи. Розтин трупа та забір матеріалу необхідно проводити в умовах, які виключають його забруднення сторонніми мікроорганізмами. Взятий матеріал до посіву не повинен контактувати з дезінфікуючими речовинами, а після посіву – знезаражуватись. Результати досліджень обов’язково протоколюються. Під час розтину трупа та дослідження його матеріалів необхідно абсолютно попе-редити всіляку можливість інфікування як самих працюючих, так і інших осіб, а також контамінації оточуючого середовища.

Частина І. Загальна мікробіологія

Тварин, що загинули від експериментальної інфекції, також досліджують з дотриманням правил асептики. При цьому використовують лише стерильні інструменти. Їх переносять із стерилізатора в склянку зі спиртом і ватою на дні, перед кожним використанням обпалюють на вогні.

Загиблу тварину захоплюють пінцетом, кладуть спиною донизу на дерев’яну дощечку, вміщену в металеву клювету з дезрозчином. До дощечки її прикріплюють булавками або гострими гвіздочками за чотири лапки, широко розтягуючи її. Шкіру в місці розтину змочують дезінфікуючим розчином, щоб не розліталась шерсть, яка містить автохтонну мікрофлору. Трупи тварин, які загинули від чуми та інших особливо небезпечних інфекцій, перед розтином занурюють у керосин для інак-тивації ко м ах – перенощиків хвороби. Перед першим розрізом шкіру ретельно протирають дезрозчином, спиртом або обпалюють полум’ям газового пальника. Розтин і дослідження трупа тварини проводять у певній послідовності: спочат-ку розрізають і досліджують зовнішні покриви, потім грудну й черевну порожнини. Розтин зовнішніх покривів починають з розрізу шкіри від нижньої щелепи до лобка, потім роблять бокові надрізи в напрямку до лапок. Шкіру відсепарову-ють і відкидають в обидва боки, відкриваючи всю передню поверхню тіла (рис. 38). В підшкірній клітковині відмічають такі зміни як гіперемію судин, крововиливи, набряки, стан лімфатичних вузлів. При їх збільшенні або нагноєнні роблять по-сіви на живильні середовища та мазки-відбитки, притискаючи поверхню розрізу вузла до предметного скла.

Перед розтином грудної порожнини її
відкриту від шкіри поверхню змочують
спиртом і запалюють. Пінцетом захоплю-
ють мечоподібний відросток, роблять по-
перечний надріз під ним, вставляють но-
жиці і проводять два бокові розрізи в місцях
сполучення ребер із грудною кісткою. Утво-
рений лоскут відкривають доверху й огля-
дають легені та серце, відмічають наявність
ексудату. Обов’язково роблять посів крові
з серця. Для цього розжареним скальпелем
припікають стінку шлуночка або перед-
сердь і в даній ділянці роблять прокол пас-
терівською піпеткою з тонко відтягнутим у
полум’ї пальника кінцем. Кров, що потра-
пила в капіляр, сіють в цукровий бульйон і
на агар, а із залишку роблять мазки. При по-
требі проводять також посіви та роблять
мазки-відбитки з легень, плеври та ексудату.
Розтин і дослідження черевної порож-
_{Рис. 38. Послідовні етапи розтину} нини проводять дуже обережно, щоб не по-

білої миші. шкодити кишечник. Черевну стінку захоп-

Розділ 6. Експериментальна інфекція

люють і трохи підіймають вверх, ножицями розрізають її від діафрагми до лобка і по два бокових надрізи в напрямку до лапок. Утворені лоскути відвертають в обидва боки. Оглядають внутрішні органи, відмічаючи в протоколі величину, колір і консистенцію печінки, селезінки, нирок, надниркових залоз, лімфатичних вузлів брижі та наявність ексудату.

В разі потреби роблять посіви тканин вказаних органів та ексудату. Для цьо-го припікають поверхню органа розжареним скальпелем і в цій ділянці проводять розріз. Бактеріологічною петлею з поверхні розрізу роблять зскрібок паренхіми і сіють на живильні середовища. Для виготовлення мазків-відбитків вирізають шматочок органа й поверхнею розрізу притискають до предметного скла, або роз-мазують по ньому тонким шаром.

Трупи тварин і залишки органів після бактеріологічного дослідження спа-люють або стерилізують. Якщо тварини загинули від особливо небезпечних інфекцій, їх розтини й посіви проводять у спеціальних режимних лабораторіях із дотриманням особливо пильних заходів безпеки.

Вирощування посівів, виділення чистих культур та визначення видів збуд-ників проводять за загально прийнятими методами.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1019 | Нарушение авторских прав