АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Захворювання, спричиненні умовно-патогенними ентеробактеріями

Впродовж останніх років значно зросла роль умовно-патогенних грамнега-тивних бактерій в патологіі людини. Поряд із гнійно-септичними і опортуністич-ними інфекціями вони досить часто є причиною внутрішньолікарняних захворю-вань. 3будниками запальних процесів різних тканин і органів та гастроентероко-літів часто можуть бути представники таких родів: Proteus, Citrobacter, Enterobacter, Hafnia, Serratia, Edwardsiella, Providencia.

Мікробіологічну діагностику цих захворювань проводять так само, як і біль-шості кишкових інфекцій. Основою її є виділення чистих культур та ідентифіка-ція їх до виду за допомогою визначення біохімічних властивостей та реакції аглю-тинації з відповідними антисироватками. Матеріалом для дослідження найчасті-ше служать випорожнення, блювотні маси, кров, гній, ліквор, сеча, жовч, дуоденальний вміст, секційний матеріал.

Посіви проводять на середовище Ендо, Плоскирєва, Левіна, вісмут-сульфіт-ний агар з наступною мікроскопією колоній, пересівом їх на середовище Ольке-ницького та строкатий ряд Гісса, постановкою реакції аглютинації з О- і Н-анти-сироватками. В ряді випадків застосовують тести, що дають можливість надійно встановити вид виділеної культури. Дуже важливо проводити й кількісне дослі-дження, що дозволяє точніше встановити збудника захворювання. При патологіч-них процесах, викликаних умовно-патогенними бактеріями, концентрація справ-жнього збудника, як правило, становить 10⁵-10⁶ клітин в 1 мл досліджуваного ма-теріалу. Це особливо важливо при виділенні мікробних асоціацій.

Нижче приведені основні властивості окремих видів бактерій та особливості лабораторної діагностики спричинюваних ними захворювань.

Протейні інфекції. Від хворих на харчові токсикоінфекції, цистити, пієліти, плеврити, пневмонії, абсцеси, менінгіти, сепсис, гнійні ускладнення ран і опіків та при дисбактеріозах найчастіше виділяють Proteus vulgaris, P.mirabilis, P.penneri.

У мазках із досліджуваного матеріалу, забарвлених за Грамом, протей має вигляд грамнегативних поліморфних паличок бе з спор і капсул, часто утворює нитковидні форми.

На середовищах Ендо і Плоскирєва виростають прозорі блискучі безбарвні колонії. На вісмут-сульфітному агарі через 48 годин утворюються сірувато-корич-неві колонії, під якими формується чорно-коричнева зона. Н-форма (джутикова) на простому агарі дає характерний повзучий ріст або “феномен роїння”. Культура

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 195

має неприємний гнильний запах. При посіві уколом у стовпчик напіврідкого ага-ру визначають рухливість. Повзучий характер росту протею використовують для виділення чистих культур посівом у конденсаційну воду скошеного агару за мето-дом Шукевича.

Ідентифікація бактерій роду протею дуже проста. Їх легко розпізнати за ха-рактерним ростом на простому агарі: 85-100 % культур дають “феномен роїння”. Диференціацію видів проводять за біохімічними ознаками (табл. 36).

Таблиця 36

Диференціальні ознаки бактерій роду Proteus

Цитробактер-інфекції. До роду Citrobacter входять 11 видів бактерій, які виявляють у воді, грунті, харчових продуктах та інших об'єктах оточуючого сере-довища. Вони постійно живуть у кишечнику здорових людей як представники нормоценозу. Більшість видів цитробактерів не патогенні для людини. Від хворих на ентерит, уретрит, холецистит, остеомієліт, отит (особливо у ослаблених паці-єнтів) найчастіше виділяють Citrobacter freundii, C. koseri, C. amalonaticus. Вони також можуть викликати ураження дихальних шляхів, септицемії, ендокардити. C. diversus часом викликає менінгіти й абсцеси мозку.

Лабораторна діагностика основана на виділенні, біохімічній та серологічній ідентифікації збудника.У мазках із досліджуваних матеріалів виявляють маленькі прямі грамнегативні палички, розташовані поодинці або парами.

Цитробактери добре ростуть на простих середовищах. Вони здатні утилізу-вати цитрат. На агарі Ендо штами, що розкладають лактозу, утворюють рожеві колонії але без металевого блиску. На середовищі Плоскирєва лактопозитивні ко-лонії мають насичений червоний колір з темним центром, на вісмут-сульфітному агарі – коричневі або чорні колонії. При підозрінні на цитробактер-інфекцію ре-комендують робити посіви на агар із цефсулодіном, іргазаном і новобіоцином, на якому збудники утворюють колонії з червоним центром і прозорою безбарвною периферією (“бичаче око”).

При посіві в середовища Гісса цитробактери ферментують глюкозу, лактозу, маніт, мальтозу, рамнозу, сорбіт, арабінозу і ксилозу. Вони виділяють каталазу, не

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

продукують оксидазу, дають негативну реакцію Фогеса-Проскауера, ростуть на агарі Сімонса.

Більш точною і надійною є серологічна ідентифікація. Спочатку виділену культуру аглютинують полівалентною О-сироваткою. Тепер виготовляють 42 О-си-роватки. Оскільки в нашій країні найчастіше зустрічаються серогрупи OA, OD, OF раціонально в першу чергу проводять аглютинацію виділених культур саме з сироватками СіOA, СіOD, СіOF. Остаточну ідентифікацію проводять за допомо-гою Н-монорецепторних сироваток.

Ентеробактер-інфекції. До коліподібних рухливих бактерій роду Entero-bacter входить 13 видів. Від хворих людей найчастіше виділяють Enterobacter cloacae, E.aerogenes, значно рідше – E.gergovial, E.sakasaki. Ентеробактери рідко викликають самостійні інфекції. Частіше вони інфікують пацієнтів, яких у стаці-онарах лікують антибіотиками широкого спектру дії. Як правило, зараження відбу-вається через руки медичного персоналу. Останнім часом ентеробактери є причи-ною 15% всіх внутрішньолікарняних інфекцій, з них біля 10% септицемій. Трохи рідше вони викликають менінгіти, контамінують хірургічні й опікові рани, ура-жують органи дихальної і сечостатевої систем та шлунково-кишкового тракту. Досить часто E.cloacae і E.aerogenes контамінують лікарські розчини для внутріш-ньовенних ін'єкцій.

У зв'язку з відсутністю патогномонічних симптомів при клінічних проявах захворювань вирішальне значення має лабораторна діагностика ентеробактер-інфекцій.Вона включає виділення чистих культур збудників та їх біохімічну й се-рологічну ідентифікацію.

Ентеробактери добре ростуть на простих та диференціально-діагностичних середовищах Ендо, Левіна, Плоскирєва. Лактозопозитивні штами утворюють сли-зуваті або неслизисті колонії. На агарі Ендо вони мають малиновий або рожевий колір з металевим блиском або без нього. На середовищі Плоскирєва вони, як правило, набувають жовтуватого відтінку. У мазках із колоній видно грамнега-тивні палички, окремі штами мають капсулу.

Ідентифікацію виділених культур проводять поки що виключно за біохіміч-ними властивостями. Перважна більшість штамів ферментують глюкозу, лактозу, мальтозу, маніт, сахарозу, трегалозу, не виділяють індол і сірководень, розріджу-ють желатин, дають позитивну реакцію Фогеса-Плоскауера. В ряді високорозви-нутих країн почали використовувати реакції слайд-аглютинації з О- і Н-сироват-ками.

Гафнія-інфекції. До роду Hafnia належить типовий і єдиний вид Hafnia alvei. Це грамнегативні рухливі палички, які не утворюють спор і капсул, за своїми мор-фологічними ознаками подібні до інших ентеробактерій. Їх знаходять у грунті, воді, харчових продуктах, випорожненннях людей і тварин та деяких видів птахів. У ослаблених хворих гафнії можуть викликати спорадичні опортуністичні інфекції (септицемії, гастроентерити, ентероколіти, цистити, уретрити та ін.). Найчастіше їх виділяють із крові, сечі, випорожнень, ранового вмісту, особливо на фоні інших захворювань.

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 197

Лабораторна діагностика основана на виділенні чистих культур та їх біохі-мічній і серологічній ідентифікації. На середовищах Ендо і Плоскирєва вони рос-туть у вигляді напівпрозорих мутнуватих безбарвних колоній або з відтінком кольору середовища. За своїм видом і розміром нагадують колонії шигел. На се-редовищі Олькеницького не утворюють газу й сірководню.

Виділені культури ідентифікують за біохімічними й антигенними властивостя-ми. Гафнії виділяють каталазу і не продукують оксидазу. Вони постійно фермен-тують арабінозу, гліцерин, ксилозу, мальтозу, маніт, рамнозу і трегалозу, дають позитивну реакцію Фогеса-Проскауера. При наявності діагностичних сироваток остаточну ідентифікацію проводять в слайд-аглютинації з О- і Н-антисироватками.

Сераціози. Рід Serratia є одним із найстаріших представників родини ентеро-бактерій. Тепер виділено 10 видів серацій, але в рутинних баклабораторіях виді-ляють лише три: Serratia marcescens, S.rubidaea, S.liquefaciens. Раніше їх вважали сапрофітами і лише останнім часом почали виділяти при госпітальних бактеріемі-ях, пневмоніях, ентеритах, інфекціях сечовивідних шляхів, нагноєннях хірургіч-них ран і ураженнях шкіри. Серації часто передаються через руки медперсоналу. Найбільш часто вони проникають в організм через постійні катетери, інтубаційні пристрої а також з розчинами для різноманітних ін’єкцій. У наркоманів часто вини-кають артрити, ендокардити, остеомієліти.

Досліджуваний матеріал у хворих беруть залежно від локалізації патологіч-них процесів. Найчастіше це кров, гній, сеча, випорожнення, жовч, харкотиння. У мазках серації виглядають як прямі грамнегативні палички, окремі штами мають капсулу.

Мікробіологічна діагностика основана на виділенні чистих культур серацій і визначення їх видової належності за допомогою культуральних властивостей і біохімічних тестів.

Посіви проводять на кров'яний агар, диференціальні середовища Ендо, Плос-кирєва і особливо МПА з ДНК-азою, толуїдиновим синім і цефалотином. На кро-в’яному агарі S.marcescens і S.rubidaea утворюють прозорі сірувато-білі колонії, гладенькі або дрібнозернисті. Через 24-48 год при кімнатній температурі вони продукують червоний пігмент. На диференціальних середовищах колонії безбарвні, гладенькі, злегка опуклі. На агарі з ДНК-азою і толуїдиновим синім серації утво-рюють колонії з характерним синім обідком, в той час як колонії інших ентеро-бактерій його не мають.

Ідентифікацію виділених культур проводять виключно за допомогою біохіміч-них тестів. Серації постійно ферментують гліцерин, мальтозу, маніт, саліцин, са-харозу і сорбіт. Такі спирти і вуглев оди, як адоніт, інозит, ксилозу і целобіозу вони розкладають варіабельно, ростуть на цитратних середовищах і дають пози-тивну реакцію Фогеса-Проскауера. На жаль, до останнього часу не налагоджено промислове виготовлення діагностичних сироваток, відсутня антигенно-діагнос-тична схема, що не дає змоги проводити серологічну ідентифікацію серацій.

Едвардсієльоз. Серед трьох видів бактерій, віднесених до роду Edwardsiella, патогенність для людини має лише Е.tarda. Більша частина захворювань на ед-

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

вардсієльоз обумовлена контактом із прісною й солоною водою, а також із твари-нами, що проживають в них або п’ють їх. Зокрема природним резервуаром Е.tardа служать риби, рептилії молюски, морські їжаки, птахи, корови, свині, собаки тощо. Едвардсієли викликають ураження сечовивідних шляхів, септицемію, менінгіт. Знаходили їх і в інфікованих ранах, а також у хворих на гострий ентероколіт.

Єдиним надійним способом лабораторної діагностики едварсієльозу є виді-лення чистої культури збудника і його ідентифікація. Матеріалом для досліджен-ня є випорожнення, кров, блювотні маси, сеча, жовч, спинномозкова рідина, вода. Їх висівають на середовища Ендо, Левіна, Плоскирєва та вісмут-сульфітний агар. Едвардсієли ростуть у вигляді безбарвних напівпрозорих колоній, подібних до росту патогенних ентеробактерій. Колонії на вісмут-сульфітному агарі не мають характерного металевого блиску, немає і почорніння агару під ними. При мікро-скопічному дослідженні культур виявляють рухомі грамнегативні палички, які не утворюють спор і капсул.

При проведенні біохімічної ідентифікації виділених культур необхідно мати на увазі, що вони каталазо-позитивні, але оксидазо-негативні, ферментують до кислоти і газу арабінозу, глюкозу, мальтозу, маніт, манозу і трегалозу. E.tarda виді-ляє індол і Н₂S, відновлює нітрати, не росте на цитратному агарі, не дає позитив-ної реакції Фогеса-Проскауера, не гідролізує сечовину й не розріджує желатин.

Серологічну ідентифікацію едвардсієл використовують лише у великих ла-бораторних центрах, але повна схема визначення сероварів ще відсутня, оскільки не виготовлені сироватки проти всіх антигенних варіантів.

Провіденція-інфекції. До роду Providencia належать 5 видів бактерій. Дов-гий час їх відносили до роду Proteus, оскільки патогенез уражень, клінічні прояви і методи діагностики були дуже подібними. Типовий вид Providencia alcalifaciens. Всі види провіденцій проявляють патогенність і можуть викликати діареї, інфекції сечовивідних шляхів, септицемії, нагноєння ран і опіків.

Для проведення лабораторної діагностики захворювання до лабораторії на-правляють кров, сечу, випорожнення, гній тощо. Посіви проводять на диференці-ально-діагностичні середовища Ендо, Левіна, Плоскирєва. Колонії, що вироста-ють на них, безбарвні, майже повністю прозорі, дуже подібні до колоній сальмо-нел і шигел. До 40 % штамів на простому агарі можуть давати феномен роїння у вигляді дерев, протуберанців, але не концентричних тіл, як у Proteus vulgaris. Ре-комендують використовувати середовище з колістином (100 мкг/мл) та інозитом (1%), на якому провіденції утворюють великі жовті колонії. Останнім часом за-пропоновано РА М -агар Сеніора, до складу якого входять галактоза, ксилоза і маніт. Колонії провіденції на цьому середовищі мають червоний колір, в той час як у всіх інших оксидазо-негативних бактерій вони лимонно-жовті. Для визначення видів користуються також біохімічними тестами. Серологічну ідентифікацію виділених культур та визначення титру антитіл методом парних сироваток не проводять.

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 199

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 2028 | Нарушение авторских прав