АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Основні методи стерилізації. Головний напрям у боротьбі з інфекційними хворобами – профілактичний

Головний напрям у боротьбі з інфекційними хворобами – профілактичний. У зв’язку з цим у діяльності лікувальних закладів велике значення має попереджен-ня попадання збудників захворювань в організм людини або інші об’єкти. Це про-водиться добре розробленими й апробованими методами мікробної деконтамінації. Основні з них – стерилізація, дезінфекція, антисептика та асептика.

Стерилізація (від лат. sterilis – бе зплідний, вільний від бактерій) – повне знищення вегетативних і спорових форм усіх мікроорганізмів на предметах, ма-теріалах, у живильних середовищах.

У медичній практиці стерилізують інструменти, перев’язочний і шовний ма-теріал, операційну білизну, лікарські препарати. У мікробіологічних лабораторі-ях – живильні середовища, пробірки, піпетки, колби, чашки Петрі тощо. То м у перед стерилізацією необхідно вміти підготувати інструменти, посуд, пробірки, піпетки, перев’язочний матеріал та інше.

Інструменти обробляють у такій послідовності. Спочатку їх прополіскують у проточній воді, потім замочують у миючому розчині 15 хв, миють у тому ж роз-чині 0,5-1 хв, прополіскують проточною і дистильованою водою, висушують у сухожаровій шафі при 80-85 °С до повного зникнення вологи.

Пробірки, флакони, колби закривають ватними пробками. Пробірки загорта-ють у папір по 25-30 штук, а чашки Петрі – по 4-5 штук або вміщують у стерилі-заційні коробки (бікси). Пастерівські й градуйовані піпетки з широкого кінця за-тикають ватою, обгортають папером або вміщують у картонні чи металеві пенали по 10-15 штук. Живильні середовища в колбах, флаконах, пробірках також закри-вають пробками.

У лабораторній практиці використовують такі види стерилізації: а) високою температурою; б) механічна (холодна); в) хімічними речовинами і газами.

Існує багато способів стерилізації з допомогою високої температури. Ефек-тивність такої стерилізації при нагріванні характеризується показником D – часом, який необхідний при даній температурі, щоб отримати десятикратне зменшення популяції бактерій (на 90 %). Його величина вимірюється, як правило, у хвилинах.

Прожарювання в полум’ї пальника – швидкий й абсолютно надійний спосіб. Ним стерилізують бактерійні петлі, пінцети, предметні й покривні скельця.

Кип’ятіння протягом 40 хв у спеціальних стерилізаторах використовують для обробки хірургічних інструментів, шприців, голок, гумових трубок. Для підви-щення температури кипіння й усунення жорсткості води додають 1 % бікарбонату

Розділ 4. Фізіологія бактерій

натрію. Цей метод не забезпечує повної стерилізації, оскільки спори деяких видів бацил і клостридій витримують кип’ятіння протягом декількох годин.

Стерилізацію сухим жаром у сухожаровій шафі проводять при 160 °С протягом 120-150 хв, або при 180 °С – 45-60 хв після досягнення заданої температури (рис. 15). Стерилізують переважно скляний посуд. Перевага цього методу над іншими полягає в тому, що не пошкоджується скло, не відбу-вається корозії металевих інструментів. Його мож-на використати для стерилізації термостійких по-рошків та інших речовин. Одним з недоліків дано-го методу є достатньо тривалий строк стерилізації. Крім того, при високих температурах може відбу- ^{Рис. 15. Сухожарова шафа.} тися обвуглювання і загоряння ватних пробок, паперу, в який загорнутий посуд.

Стерилізація парою під тиском – найнадійніший метод повного знищення бактерій та їх спор. Він досягається дією пари, температура якої під тиском вища, ніж при кип’ятінні. Таку стерилізацію проводять в автоклаві. Стерилізація парою під тиском більш ефективна, ніж дія сухого жару.

Існують різноманітні електричні автоклави, які відрізняються між собою за розмірами, формою, розташуванням (вертикальні та горизонтальні), вони можуть бути з ручним керуванням, напівавтоматичні й автоматичні.

Конструктивно всі типи автоклавів представляють собою двостінний міцний металевий котел циліндричної форми з кришкою, яка герметично закривається, що дозволяє витримати високий тиск (рис. 16). Внутрішня частина автоклаву є стерилі-заційною камерою (1), в яку вміщують матеріал, що стерилізується. Вона має спеці-альний кран для виходу повітря (2) і манометр (3) із запобіжним клапаном (4). Ма-нометр визначає робочий тиск пари в камері, а запобіжний клапан сприяє виходу надлишку пари з метою запобігання розриву автоклава. Дистильовану воду в водо-парову камеру заливають через спеціальну лійку (6), стежачи за її рівнем у спеці-альній водомірній трубці (7). Пара із водопарової камери поступає в стерилізаційну камеру через спеціальні отвори в її верхній частині. Сучасні автоклави мають мано-метри і автоматичні регулятори включення і відключення струму, тримаючи заданий тиск, а отже й задану температуру всередині автоклава. Робота з ним вимагає суво-рого дотримання правил безпеки, які викладені в інструкції до кожного автоклава.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 901 | Нарушение авторских прав