 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ЛАБОРАТОРНА ДІАГНОСТИКА ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙГрип Грип – го стре респіраторне захворювання людини, яке має тенденцію до епі-демічного поширення. Характеризується катаральним запаленням верхніх дихаль-них шляхів, гарячкою, вираженою загальною інтоксикацією. Часто грип супро-воджується виникненням тяжких ускладнень – вторинних бактеріальних пнев-моній, загостренням хронічних захворювань легень. Збудники грипу належать до родини Orthomyxoviridae. Вона включає три роди вірусів – А, В, С. Вірус грипу має сферичну форму, його розміри 80-120 нм (рис. 88; див. вкл., рис. 29). Деколи утворюються ниткоподібні віріони. Геном утворений однонитко-вою мінус-ниткою РНК, яка складається з восьми фрагментів, і оточений білко-вим капсидом. РНК асоційована з 4 внутрішніми білками: нуклеопротеїдом (NP) і Частина ІV. Вірусологія Івисокомолекулярними білками Р1, Р2, Р3, які беруть - мають виражені антигенні властивості. У вірусів грипу знайдено 13 різних антигенних типів гемаглютиніну (H1-13) та 10 варіантів нейрамінідази (N1-10). За внутрішнім нуклеопротеїдним антигеном роз- визначити в РЗК. У вірусів типу А, які вражають людину, є три різновидності гемаглютиніну (Н1, Н2, Н3) і дві - нейрамінідази (N1, N2). Залежно від їх комбінацій, виділяють варіанти вірусів грипу А - H1N1, H2N2, H3N2. Їх визначають у реакції гальмування гемаглютинації з відповідними сироватками. Віруси грипу легко культивуються в курячих ембріонах і різноманітних культурах клітин. Максимальне нагромадження вірусів відбувається через 2-3 дні. У зовнішньому середовищі вірус швидко втрачає інфекційність через висушування. При низькій температурі в холодильнику зберігається протягом тижня, при -70 °С -значно довше. Нагрівання призводить до його інактивації через кілька хвилин. Під впливом ефіру, фенолу, формаліну швидко руйнується. Вірусологічний метод діагностики. Матеріалом для дослідження є змиви з носоглотки, виділення з носа, які беруть сухими або вологими стерильними ватними тампонами в перші дні захворювання, харкотиння. Віруси можна також знайти в крові, спинномозковій рідині. При летальних випадках забирають шматочки уражених тканин верхніх і нижніх дихальних шляхів, головного мозку тощо. Носоглоткові змиви беруть натщесерце. Хворий повинен тричі прополоскати горло стерильним ізотонічним розчином хлориду натрію (10-15 мл), який збирають у стерильну банку з широким горлом. Після цього шматочком стерильної вати протирають задню стінку глотки, носові ходи, потім її занурюють у банку із змивом. Можна взяти матеріал стерильним, зволоженим в розчині хлориду натрію тампоном, яким ретельно протирають задню стінку глотки. Після забору матеріалу тампон занурюють у пробірку з ізотонічним розчином, до якого добавлено 5 % інактивованої сироватки тварин. У лабораторії тампони полощуть у рідині, віджимають біля стінки пробірки і видаляють. Змив витримують у холодильнику для відстоювання, потім відбирають середню частину рідини в стерильні пробірки. До матеріалу додають антибіотики пеніцилін (200-1000 ОД/мл), стрептоміцин (200-500 мкг/мл), ністатин (100-1000 ОД/мл) для знищення супутньої мікрофлори, витримують 30 хв при кімнатній температурі і використовують для виділення вірусів, попередньо перевіривши його на стерильність. Найчутливішим методом виділення вірусів є зараження 10-11-денних курячих ембріонів. Матеріал в об’ємі 0,1-0,2 мл вводять в амніотичну або алантоїсну Розділ 13. Лабораторна діагностика вірусних інфекцій порожнини. Заражають, як правило, 3-5 ембріонів. Ембріони інкубують при опти-мальній температурі 33-34 °С протягом 72 год. З метою збільшення кількості віріонів у досліджуваному матеріалі його попередньо концентрують. Для цього використовують методи адсорбції вірусів на курячих еритроцитах, обробку 0,2 % розчином трипсину з метою підсилення інфекційних властивостей вірусів або осаджують їх за спеціальними методиками. Після інкубації курячі ембріони охолоджують при температурі 4 °С протягом 2-4 год, потім відсмоктують стерильними піпетками або шприцем алантоїсну чи амніотичну рідину. У ній за допомогою РГА визначають наявність інфекційного вірусу. Для цього змішують рівні об’єми (0,2 мл) вірусмісткого матеріалу і 1 % зависі еритроцитів курей. Про позитивну реакцію (наявність вірусу в матеріалі) свідчить осідання еритроцитів у вигляді парасольки. За умови наявності в матеріалі вірусу, який має гемаглютинуючі властивості, його титрують за допомогою розгорнутої РГА, визначаючи титр гемаглютинуючої активності (табл. 70). За допомогою цієї реакції визначають титр гемаглютинуючого вірусу – най-більше розведення матеріалу, яке ще дає реакцію гемаглютинації. Цю кількість вірусу приймають за одну гемаглютинуючу одиницю (ГА О). Ідентифікують віруси грипу за допомогою РГГА (табл. 71). Для цього спо-чатку готують робоче розведення вірусного матеріалу, яке містить 4 ГАО вірусу в певному об’ємі. Облік реакції проводять після утворення осаду еритроцитів в контрольних лунках. Про позитивну реакцію свідчить затримка гемаглютинації в досліджува-них лунках. Виділяти віруси грипу можна, використовуючи різноманітні лінії культур клітин – ембріону людини, нирок мавп, перещеплювані лінії клітин нирок собаки (MDCK) тощо. У клітинних культурах проявляється цитопатична дія вірусів (по-ява клітин з фестончастими краями, вакуолями, формування внутрішньоядерних і цитоплазматичних включень), яка завершується дегенерацією моношару клітин. Таблиця 70 Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 886 | Нарушение авторских прав |