АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Легіонельози

Легіонельози – групові або спорадичні захворювання людей, що спричиня-ються легіонелами – грамнегативними паличками родини Legionellaceae, яка на-раховує біля 30 видів. Найчастіше хворобу викликає Legionella pneumophila. Роз-різняють 12 серогруп цього виду, домінує серед них 1 серогрупа.

Збудники знаходяться у воді систем кондиціонування повітря, душових уста-новок, ванн для бальнеопроцедур та відкритих водоймищ. Механізм передачі хво-роби – аспіраційний.

Відомі три клінічні форми: хвороба легіонерів (тяжка пневмонія), гарячка Понтіак (респіраторне захворювання без пневмонії), гарячка Форт-Брагг (гостре захворювання з екзантемою). На гарячку Понтіак припадає 90-95 % всіх форм хвороби. Легіонельози зареєстровані у багатьох країнах світу. Спорадичні випад-ки виявлені і в Україні.

Матеріалом для специфічної діагностики є кров, харкотиння, плевральна ріди-на, легенева тканина, сеча, біоптати внутрішніх органів тощо. Використовують бактеріологічний і серологічний методи.

Бактеріологічне дослідження. Виділення чистих культур легіонел поки що доступне лише для спеціалізованих лабораторій. Збудника практично неможливо виділити з крові та харкотиння; більше шансів отримати культуру при посівах біопсійних матеріалів.

Досліджуваний матеріал не можна вміщувати в транспортні середовища або буферні розчини. Посіви на спеціальні середовища необхідно робити не пізніше години після його взяття. Найоптимальнішим середовищем для культивування легіонел є вугільно-дріжджовий агар. На ньому вже через 3 доби виростають сірі склоподібні колонії. Для виділення чистої культури із дуже забруднених матері-алів до агару додають поліміксин В і ванкоміцин. Можна виділити збудника і шля-

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

хом зараження гвінейських свинок з наступним введенням гомогенатів печінки і селезінки в курячий ембріон.

Виділені чисті культури досліджують за морфологічними, культуральними, біохімічними і антигенними властивостями. Легіонели, як правило, виділяють каталазу, утилізують крохмаль, розріджують желатин, не продукують уреазу і нітратредуктазу, не ферментують вуглеводи. Важливе значення має використання флуоресцентних сироваток, особливо 1-ої серогрупи.

Для експрес-діагностики легіонельозу використовують мікроскопію імпрег-нованих сріблом мазків, виготовлених з харкотиння або біоптатів. Збудник має вигляд тонких паличок довжиною 2-3 мкм і шириною 0,5-0,7 мкм. Люмінесцент-на мікроскопія мазків, оброблених міченими флуоресцеїном сироватками, дає позитивні результати лише у 50% випадків. Кращі наслідки дає імуноферментний метод виявлення антигенів легіонел у сечі хворих.

Серологічний метод діагностики використовують частіше, він дає надійніші і стабільніші результати. Широко застосовують реакцію непрямої імунофлуорес-ценції. Діагностичним вважають титр 1:128 і вище при використанні однієї сиро-ватки. При постановці реакції методом парних сироваток діагноз хвороби вважа-ють серологічно підтвердженим в разі наростання титру антитіл принаймні у 4 рази. Використовують також реакції непрямої гемаглютинації, зв’язування комп-лементу та імуноферментний метод.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 617 | Нарушение авторских прав