 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ІМУНОЛОГІЧНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬУ захисті організму від чужорідних агентів вирішальну роль відіграють іму-нологічні механізми, які здійснюються антитілами (імуноглобулінами) та імуно-компетентними клітинами (лімфоцитами). Основою імунологічних механізмів є те, що антитіла і лімфоцити, які утво-рились при попаданні в організм антигену, реагують тільки з ним, а не з іншими антигенами. Головною функцією антитіл є зв’язування антигену і його подальше видалення з організму. Проте такі реакції між антигенами і антитілами можуть відбуватись і поза організмом (in vitro) у присутності електроліту. Виходячи з їх специфічності, ре-акції можливі лише тоді, ко л и антитіло та антиген комплементарні один одному. Маючи специфічні антитіла проти певного антигена, можна розпізнати і визначи-ти його серед інших. І, навпаки, можна виявити в сироватці крові антитіла проти конкретного антигена. На цьому принципі базуються всі імунологічні діагностичні реакції, які назвали серологічними, тому що антитіла знаходяться в сироватці крові людей і тварин (serum – сироватка). Реакція антиген-антитіло in vitro супроводжується виникненням декількох феноменів – аглютинації, преципітації, лізису. Зовнішній прояв реакції залежить від фізико-хімічних властивостей антигена, класу антитіл і умов середовища. Аглютинація і преципітація характеризуються утворенням видимих агрегатів внаслідок об’єднання багатьох комплексів антиген-антитіло. Лізис зумовлений зв’язуванням комплементу комплексом антиген-антитіло з наступним руйнуван-ням клітини. Антитіла, що беруть участь у реакції, відповідно до кожного феномена нази-вають аглютинінами, преципітинами, лізинами. Таким чином, всі серологічні реакції використовуються з двоякою метою: 1) для виявлення антитіл у сироватці хворого з допомогою стандартних антигенів-діагностикумів – для серологічної діагностики інфекційної хвороби; 2) для виз-начення невідомих антигенів (бактерій, грибів, вірусів) за відомими стандартни-ми сироватками-антитілами – для серологічної ідентифікації збудників. При цьо-му невідомий компонент визначають за відомим. Наприклад, якщо сироватка Частина ІІ. Імунологія хворого реагує з конкретним мікробним антигеном, це означає, що в сироватці є антитіла проти даного мікроорганізму. А вид збудника, виділеного із патологічно-го матеріалу, визначають за допомогою відомої імунної сироватки (антитіла). Відповідно до цього, в серологічних реакціях завжди використовують один компонент стандартний, інший, який виявляють, одержують від хворого. Так, для серологічної діагностики беруть стандартні антигени – діагностикуми: суспензії інактивованих, рідше живих, бактерій, вірусів або їх антигенів у ізотонічному розчині. Для серологічної ідентифікації застосовують стандартні імунні сироват-ки. Їх одержують шляхом гіперімунізації тварин відповідними бактерійними чи вірусними антигенами, в результаті якої в крові проти них з’являється значна кількість антитіл. Одержавши сироватку крові імунізованої тварини і очистивши від баластних речовин, її використовують як імунну сироватку. При одержанні такої сироватки визначають її титр – найбільше розведення, в якому ще прояв-ляється реакція з відповідним антигеном. Набори із різноманітних діагностикумів та імунних діагностичних сироваток є в кожній бактеріологічній лабораторії. Ус і імунологічні методи, що вживаються для діагностики інфекційних захво-рювань можна поділити на три групи: 1. Тести, в яких відбувається безпосередня взаємодія антигена з антитілом. До цієї групи належать: імунофлуоресценція, радіоімунні та імуноензимні тести. 2. Тести, в яких відбуваються різні фізико-хімічні реакції або беруть участь додаткові елементи (носії, комплемент). До них належать: імунодифузія, імуно-електрофорез, пряма аглютинація (бактерійна), непряма аглютинація з викорис-танням еритроцитів (пасивна гемаглютинація), латексу (латексна аглютинація) або інших часточок, таких як бентоніт, холестерол, деревне вугілля, коаглютинація (використання білка А Staphylococcus aureus) і реакція зв’язування комплементу. 3. Тести, що базуються на використанні певних біологічних ефектів, наприк-лад, опсонізація, фагоцитоз, хемотаксис. До них належать: опсонофагоцитарна проба, хемотаксис, імуноадгезія, клітинна дегрануляція. Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 817 | Нарушение авторских прав |