АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Сибірка (злоякісний карбункул)

Сибірка – гостре особливо небезпечне інфекційне захворювання домашніх і диких тварин, від яких заражуються і люди шляхом прямого контакту з хворими тваринами та різноманітною сировиною. Виділяють шкірну, легеневу й кишечну форми хвороби.

Збудник сибірки – Bacillus anthracis – належить до роду Bacillus родини Bacillaceae. Рід Bacillus об’єднує ще декілька видів бацил, з якими необхідно ди-ференціювати виділені культури сибіркових паличок. Найголовніші з них – B.сereus,B. anthracoides, B. subtilis, B. megaterium.

Взяття матеріалу і відсилка проб. При проведенні лабораторної діагнос-тики сибірки у людини досліджують різні матеріали залежно від клінічної форми захворювання: при шкірній формі – вміст везикул, карбункулів; при кишечній – випорожнення; легеневій – харкотиння. Кров досліджують при всіх клінічних формах. Від трупа беруть кров, шматочки паренхіматозних органів. Якщо негай-но засіяти матеріал від трупа неможливо, з крові, пунктатів кісткового мозку і селезінки на предметних скельцях готують товсті мазки і висушують.

Всі проби вміщують у скляні банки, флакони, пробірки. Висушені мазки кла-дуть у чашки Петрі, обгортають вощаним або пергаментним папером, пакет над-писують “Обережно, мазки нефіксовані!” Весь відібраний матеріал ретельно вкла-дають у металевий або дерев’яний ящик, пломбують або опечатують сургучем, на кришці пишуть “Верх, обережно!” Оформляють супровідний документ, у якому вказують який матеріал, місце і час забору, від кого взято, і нарочним негайно відправляють до спеціальної (режимної) лабораторії.

Розтин тварин, що загинули від сибірки, не проводять, оскільки це сприяє споруляції і розсіюванню збудника. При необхідності дозволяється брати лише вухо, його поміщають у банку, а місце розрізу припікають паяльною лампою або концентрованим розчином карболової кислоти. Беруть також взірці шкір, шерсті, вовни, щетини. У ряді випадків досліджують харчові продукти (м’ясо), воду, грунт.

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

Лабораторна діагностика сибірки складається із декількох етапів: бактеріо-скопії мазків, виділення та ідентифікації чистої культури збудника, постановки біопроби, реакції термокільцепреципітації Асколі, постановки алергічної проби. Бактеріоскопічний метод. Із крові, вмісту ве зикул, харкотиння виготовля-ють по 4 мазки з кожної проби, забарвлюють їх за Грамом, Романовським-Гімзою, сибірковою люмінесцентною сироваткою, розчином Ребігера, який одночасно фіксує і забарвлює препарат. Із різних способів виявлення капсул метод Ребігера є найпростішим і найдемонстративнішим (рис. 70). Беруть 15-20 г генціану фіоле-тового і розчиняють у 100 мл 40 % формаліну. Розчин витримують при кімнатній

температурі кілька годин, потім фільтрують. Не-фіксований мазок забарвлюють 15-20 секунд, про-мивають, висушують. Тіло бацил забарвлюється в темно-фіолетовий, а кап сули – в червоно-фіолетовий

колір, за Романовським-Гімзою - тіло клітин набу- ^«йГ - jffi ває голубого, а капсула - світло-рожевого кольору. J* Ь*" Р в При обробці мазка флуоресцентною сироваткою ба-

іГО " ■ цили сибірки під люмінесцентним мікроскопом ви-

глядають як великі палички, що оточені яскраво-
світлим зеленуватим обідком. Наявність у мазках ти­
пових бацил, що розташовуються ланцюжками,
Рис. 70. Кап^сули B.anthracis оточеними капсулами, дають специфічну флуорес-
у мазку з селезінки. цен цію, обумовлює можливість поставити попе-

редній діагноз сибірки. Бактеріологічне і біологічне дослідження. Остаточний діагноз сибірки мож­на поставити лише після виділення чистої культури і позитивної біопроби на тва­ринах. Досліджуваний матеріал сіють у МПБ, чашки з МПА і кров’яним агаром. Посіви інкубують при температурі 37 °С протягом 18-20 год. Одночасно з посіва­ми емульгованим дослідним матеріалом заражують підшкірно лабораторних тва­рин. Білим мишам його вводять біля кореня хвоста - 0,1 мл, гвінейським свинкам під шкіру живота - 0,2 мл, кроликам - 0,5-3,0 мл.

У бульйоні спостерігається ріст у вигляді жмутка вати, при мікроскопії якого видно типове розташування мікробів у вигляді довгих ланцюжків (стрептобаци­ли). На поверхні МПА виростають великі шорсткі матові R-форми колоній з нерівним, волокнистим, кучерявим краєм (“голова медузи”, “левова грива”). Такі колонії необхідно вивчати під малим збільшен-ням мікроскопа у прохідному світлі (рис. 71). На кро­в’яному агарі колонії мають S- або SM-форму без гемолізу, в той час як навкруги колоній антракоїдів виникає велика зона просвітлення середовища.

На МПА і МПБ B. anthracis при звичайних аеробних умовах росте без утворення капсул, що не Рис 71 Колонія _B. anthracis дає змоги визначити одну з найважливіших її ознак.

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 241

Для виявлення капсулоутворення кращими способами є зараження білих мишей з наступним забарвленням мазків-відбитків із органів та посіви на спеціальний елек-тивний агар Буза (Венгрія) і Томова (Болгарія) або на середовище, що містить розчин Хенкса і 40 % стерильної бичачої сироватки. Посіви вирощують в атмос-фері 20-40 % CO₂. Наступного дня 2-3 підозрілі колонії після мікроскопії відсіва-ють на скошений МПА для виділення чистої культури.

Тварини гинуть через 24-36 год від гострої септицемії, проводять їх розтин, роблять посіви із крові, селезінки та досліджують мазки-відбитки як вище описано.

На 3-й день дослідження знову заражають білих мишей, але вже чистою культурою, проводять додаткові посіви і виконують тести для її остаточної іденти-фікації та диференціації від антракоїдів і деяких бацил грунту. При цьому врахо-вують головні й додаткові ознаки. До головних критеріїв відносять специфічну патогенність, капсулоутворення, тест “ перлинного намиста” на середовищі з пеніци-ліном, лізис специфічним фагом, люмінесцентно-серологічний тест. Додатковими ознаками є лецитиназна активність, відсутність рухливості та гемолізу (табл. 53)

Таблиця 53

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 786 | Нарушение авторских прав