АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Геморагічна гарячка з нирковим синдромом

Вірус відноситься до родини Bunyaviridae, роду Hantavirus. Його будова ха-рактерна для представників цієї родини. Вірус чутливий до дезоксихолату натрію, ефіру, хлороформу, ультрафіолетового проміння, інактивується при рН 5,0 і тем-пературі, вищій 37 °С. При низьких температурах може зберігатись тривалий час.

Вірус добре культивується на клітинах Vero E6 без видимого цитопатичного ефекту, іноді використовують для культивування вірусу 6-7-денні курячі ембріо-ни, заражуючи їх в алантоїсну порожнину або жовтковий мішок.

Геморагічна гарячка з нирковим синдромом – природновогнищева хвороба, осередки якої розповсюджені в лісистій місцевості. Резервуаром збудника в на-вколишньому середовищі є мишоподібні гризуни, в яких вірус виділяється з се-

Розділ 13. Лабораторна діагностика вірусних інфекцій

чею і фекаліями. Людина заражується від хворих тварин респіраторним, контакт-ним і аліментарним шляхами найчастіше через предмети, продукти, забруднені виділеннями гризунів.

Проникнувши в організм, вірус розмножується в ендотелії судин, клітинах селезінки, нирок, легень. Головними клінічними симптомами є гарячка, інтокси-кація, геморагічний і нирковий синдроми. У патогенезі хвороби значне місце зай-мають імунопатологічні процеси в результаті утворення імунних комплексів.

Лабораторна діагностика. Матеріалом для дослідження є кров і сеча, від осіб, що загинули – шматочки тканин нирок, легень. Вірус виділяють шляхом за-раження кул ь ту р и клітин Vero E6. Віруси у цих клітинах нагромаджуються у знач-них титрах без видимого цитопатичного ефекту. Їх виявляють за допомогою не-прямої імунофлуоресценції і методу інтерференції.

Суть методу інтерференції полягає в наступному. Після зараження вірусним матеріалом, культури клітин через 3-4 доби повторно заражують вірусом Ньюкас-ла. Через 48 годин визначають титр гемаглютинінів у культуральній рідині і ступінь розвитку цитопатичного ефекту, порівнюючи ці показники з контролем (культури клітин, заражені тільки вірусом хвороби Ньюкасла). Вірус геморагічної гарячки, взаємодіючи з вірусом хвороби Ньюкасла, в значній мірі пригнічує синтез гемаг-лютинінів у досліді і сповільнює розвиток цитопатичного ефекту.

Ідентифікацію вірусу можна здійснити за допомогою РОНГА, ІФА, РІА, РІФ. Як прискорений метод індикації вірусних антигенів, використовують імунну елек-тронну мікроскопію і молекулярно-генетичний метод – ПЛР.

Для серологічної діагностики успішно застосовують метод непрямої імуно-флуоресценції. Зрізи легеневої тканини мишей, інфікованих вірусом геморагічної гарячки з нирковим синдромом, обробляють різними розведеннями парних сиро-ваток хворого. Після відмивання надлишку сироватки на препарат наносять флуо-ресцуючі антитіла до глобуліну людини. Присутність антитіл у досліджуваній сироватці встановлюють за наявністю специфічної флуоресценції в інфікованих клітинах. Крім того, для виявлення приросту титру антитіл у парних сироватках застосовують РГНГА, ІФА і РІА.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1018 | Нарушение авторских прав