АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Краснуха. Збудником хвороби є вірус краснухи, який належить до роду Rubivirus роди-ни Togaviridae і не є арбовірусом

Збудником хвороби є вірус краснухи, який належить до роду Rubivirus роди-ни Togaviridae і не є арбовірусом, тому що його існування не пов’язане з членис-тоногими.

Віріон має сферичну форму, діаметром 60-70 нм. У центрі віріону розташо-ваний ікосаедричний капсид, у середині якого міститься однонитчаста + РНК, зовні капсид вкритий суперкапсидною оболонкою з двома типами глікопротеїнів Е1 і Е2, які утворюють шипики. Встановлено наявність двох антигенів – внутрішньо-го і зовнішнього. Внутрішній (нуклеокапсидний) виявляється в РЗК, зовнішній (суперкапсидний) – в РГГА, реакції затримки гемолізу та РН. Вірус має гемаглю-тинуючу, гемолітичну та слабовиражену нейрамінідазну активність.

Частина ІV. Вірусологія

Вірус краснухи порівняно нестійкий до дії хімічних і фізичних факторів, не зберігається тривалий час у зовнішньому середовищі. Швидко руйнується під дією органічних розчинників, формаліну, ультрафіолетового проміння.

Вірус культивується у великій кількості різноманітних культур клітин, однак у більшості з них не викликає цитопатичного ефекту. Цитопатичну дію вірусу можна спостерігати на перещеплюваних культурах ВНК-21, Vero, RK-21, а також в первинних культурах клітин, одержаних із тканин ембріона людини.

Джерелом інфекції є хворі люди та особи з безсимптомними формами інфекції. Основний механізм зараження – повітряно-краплинний, хоча відомі випадки пе-редачі збудника через інфіковані предмети.

Проникнувши в організм, вірус уражує епітелій слизової оболонки рота, зго-дом епітелій верхніх дихальних шляхів, потрапляє в лімфатичні вузли, а звідти в кров. Вірусемія закінчується через 2-3 тижні після зараження при появі в крові специфічних антитіл і висипу на тілі хворого.

Характерним симптомом хвороби є поява висипу, який спочатку виникає на шиї та обличчі, в той же день розповсюджується на тулуб, розгинальні поверхні рук, сідниці, стегна. Його поява супроводжується підвищенням температури до 38 °С. Через 2-3 дні висип блідне й зникає.

Вірус краснухи має ембріотоксичну активність, викликаючи вади розвитку плода (глухоту, катаракту, серцеві аномалії). То м у особливо небезпечним є інфіку-вання вірусом краснухи вагітних у перші 4 тижні вагітності, проте небезпека роз-витку таких явищ існує до 16-17 тижня вагітності.

Лабораторна діагностика. Для виділення вірусу в перші дні хвороби вико-ристовують змиви із слизової носоглотки, кров і сечу, якими заражують перещеп-лювані культури клітин ВНК-21, Vero, RK-21, первинні клітини ембріона людини або кроля. При репродукції вірусу в цих клітинах спостерігається характерний цитопатичний ефект. На поверхні моношару появляються клітини з посиленим світлозаломленням, згодом виникають окремі вогнища змінених вакуолізованих клітин, які відпадають від поверхні скла. При зараженні інших культур клітин цитопатична дія вірусу не спостерігається. У такому випадку для індикації вірусу використовують феномен інтерференції, суть якого полягає в тому, що уражені вірусом краснухи клітини не заражуються іншими вірусами, наприклад, ЕСНО-11, вірусом везикулярного стоматиту. Останні віруси завжди спричиняють цито-патичний ефект в інфікованих ними клітинах, за винятком того випадку, ко л и в цих клітинах знаходиться вірус краснухи. Ідентифікацію вірусу проводять з вико-ристанням специфічної сироватки в РГГА, РН, РІФ. Набуває широкого викорис-тання ПЛР, яка дозволяє безпосередньо виявити нуклеїнову кислоту вірусу.

До прискорених методів виявлення вірусу краснухи відносяться латекс-аг-лютинація, ІФА, РІФ.

У практичних лабораторіях значно частіше використовують серологічні ме-тоди. Вивлення приросту титру антитіл у парних сироватках проводять у РГГА, РЗК, РН, ІФА. Віруснейтралізуючі антитіла та антигемаглютиніни визначають вже на 4-7 день після появи висипу, комплементзв’язуючі – пізніше (через 2-3 тижні).

Розділ 13. Лабораторна діагностика вірусних інфекцій

Діагностичне значення набуває виявлення в сироватці специфічних IgM, наявність яких вказує про недавно перенесену хворобу або інфекцію в момент дослідження. Знаходження в сироватці крові немовлят специфічних IgM свідчить про перене-сену внутрішньоутробну інфекцію краснухи.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 757 | Нарушение авторских прав