 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Схема титрування антитіл за допомогою кольорової пробиТаблиця 73
Компоненти Живильне середовище, мл Сироватка хворого 1:5, мл: І (1-ий ряд) ІІ (2-ий ряд) Розведення сироваток Поліовірус певного типу, 100 ЦПД 50 /мл Завись клітин HeLa з індикатором, 40000 кл/мл Результати: перша сироватка друга сироватка
6
0, 5
–
–
–
0, 5 Інкубування 30 хв при 18-20 °С
0, 5 0, 5 0, 5 – 0, 5 жають її найбільше розведення, при якому відбулась нейтралізація вірусу (остан-ня пробірка з культурою клітин, де середовище жовтого кольору). Діагностичне значення має наростання титру антитіл у другій сироватці не менше, ніж у 4 рази в порівнянні з першою сироваткою. Е кспрес-методи лабораторної діагностики ентеровірусних інфекцій не знай-шли широкого застосування із-за особливостей їх патогенезу. Можливе викорис-тання реакції непрямої гемаглютинації з еритроцитарним поліовірусним діагнос-тикумом та непрямої реакції імунофлуоресценції. Для постановки останньої використовують імунну діагностичну антивидову сироватку, виснажену гомоло-гічними клітинами крові, амніону, фібробластами. Така сироватка реагує лише з вірусним антигеном, що знаходиться всередині клітин досліджуваного матеріалу. Останнім часом для експрес-діагностики використовують каріологічний аналіз, оснований на виявленні характерних змін в структурі ядер клітин клінічного матеріалу, взятого у перші дні захворювання. Мікроскопують мазки з осаду після центрифугування змивів з носоглотки і сечі та мазки-відбитки з органів, які взяті при автопсії. Їх фіксують у холодному ацетоні, забарвлюють гематоксиліном. Спе-цифічним для ентеровірусних інфекцій є виявлення в препаратах зміщення хро-матину до периферії ядра і утворення яскраво-фіолетових тілець, що нагадують півмісяць. Це дає змогу дати попередню відповідь про репродукцію ентеровірусів у досліджуваному матеріалі. Диференціацію даних та атенуйованих поліовірусних штамів здійснюють за допомогою ПЛР, ІФА, РН з моноклональними антитілами. Для поліовірусів І типу використовується бентонітовий тест (вірулентні поліовіруси мають характерис-тики Абент–, а авірулентні – Абент+). Частина ІV. Вірусологія Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 593 | Нарушение авторских прав |