АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Біохмічна характеристика за Хейбергом

Ставлять також розгорнуту об’ємну реакцію аглютинації в пробірках за загальноприйнятою методикою відповідно з інструкцією до діагностичної сиро-ватки. При відсутності реактивів на оксидазу можна використати пробу “тяжа”. На предметне скло наносять краплю 0,5% водного розчину дезоксихолату натрію або 2,5% розчину миючого засобу “ Прогрес”, додають повну петлю агарової куль-тури досліджуваних вібріонів і ретельно перемішують. При позитивній реакції суспензія негайно втрачає мутність, стає слизовою і в’язкою – тягнеться за пет-лею у вигляді тяжа, що характерно для вібріонів.

Останнім часом розроблені тести для диференціації класичного варіанту хо-лерного вібріона від біовару ельтор (табл. 44).

Таблиця 44

Основні відмінності між V. сholere і V. еltor

Методи прискореної діагностики. Найкращим є люмінесцентно-серологі-чний метод, він дає можливість через 1,5-2 год виявити холерних вібріонів у дослі-джуваному матеріалі, а також у середовищі після підрощування в кількості 10⁶

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 219

мікробних клітин в 1 мл. Методика виготовлення мазків, обробка люмінесцент-ною сироваткою, мікроскопія та оцінка результатів є загальною для виявлення всіх видів бактерій. Вона викладена в інструкції, що додається до сироватки.

За допомогою методу іммобілізації вібріонів під впливом специфічної хо-лерної О1 сироватки можна виявити збудника протягом 15-20 хв при концентрації його в досліджуваному матеріалі не менше ніж 10⁵ мікр.тіл/мл. На предметне скло наносять 2 краплі рідких випорожнень, блювотних мас або верхнього шару (плівки) з середовища накопичення. Першу краплю накривають покривним скельцем (кон-троль), до другої додають краплю холерної 01 сироватки (1:100), перемішують і також накривають покривним скельцем. Надавлені краплі досліджують під фазо-во-контрастним мікроскопом або використовують темнопольний конденсор. При наявності в пробах холерних вібріонів у першій краплі видно характерний рух, у другій – іммобілізація мікробних тіл та їх аглютинація.

Для прискореної діагностики застосовують також чутливу реакцію непрямої гемаглютинації з використанням холерного антитільного еритроцитарного діаг-ностикуму.

Метод масового дослідження на вібріононосійство проводять під час епі-демічних спалахів холери. Випорожнення одночасно забирають з прямої кишки алюмінієвими петлями від 10 чоловік, раціонально згрупованих, і вносять їх в одну ко л б у з 200 мл лужної пептонної води і 01 холерною аглютинуючою сироват-кою, розведеною до половини титру. Інкубацію проводять при 37 °С протягом 3-4 годин. Холерні вібріони, що розмножились, починають аглютинуватись і у ви-гляді пластівців опадають на дно колби. При позитивному результаті матеріал заби-рають від кожної з 10 осіб і досліджують роздільно. Такий метод дає значну еко-номію живильних середовищ і робочого часу бактеріологів.

Серологічні дослідження мають лише допоміжне значення і зводяться до визначення в сироватці хворих і вібріоносіїв вібріоцидних антитіл, аглютинінів та антитоксинів. Від хворих потрібно брати парні сироватки з інтервалом у 8-10 днів (першу пробу беруть на 3-5 день хвороби).

Найбільш чутливою є реакція визначення вібріоцидинів. Ці антитіла визна-чаються з 3-го дня захворювання в титрах 1:100-1:1000 і максимально наростають до 10-12-го дня. При постановці реакції спочатку ізотонічним розчином хлориду натрію розводять комплемент 1:20 і розливають його в ряд пробірок по 0,9 мл. Потім в першу пробірку вносять 0,1 мл сироватки хворого, перемішують і послі-довно переносять по 0,1 мл до розведення 10^-10, отримуючи десятикратні розве-дення в об’ємі 0,9 мл. У кожну пробірку додають по 0,1 мл суспензії культури холерного вібріона, в якій міститься 1-2 тис. мікробних клітин. Реакцію супро-воджують відповідними контролями комплементу, сироватки і культури. Пробірки витримують при 37 °С протягом 60 хв і роблять висіви з них на сектори агару в чашках Петрі, інкубують у термостаті 18-20 год і підраховують кількість вироще-них колоній. Титром вібріоцидних антитіл вважають максимальне розведення сироватки, яке спричиняє загибель не менше 50 % вібріонів у порівнянні з кількістю колоній, що виросли після висіву з пробірки контролю комплементу.

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

Протихолерні аглютиніни виявляють за допомогою розгорнутої реакції аг-лютинації. Досліджувану сироватку розводять 1% лужною пептонною водою в об’ємі 1 мл від 1:10 до 1:640. Антигеном служить 3-годинна бульйонна культура холерного вібріона, який виділили в даному вогнищі. У два ряди пробірок з роз-титрованими парними сироватками вносять по 1 краплі культури і ставлять на 60 хв у термостат при 37 °С, потім до ранку в холодильник, після чого враховують результати. Реакцію супроводять, як звичайно, контролями сироватки і антигена. Результат вважають орієнтовно позитивним при аглютинації першою сироваткою в розведенні 1:40 і вище. Діагностичне значення має не менше ніж 4-кратне наро-стання титру антитіл у реакції з другою сироваткою.

Більш чутливою і специфічною вважають двокомпонентну реакцію непря-мої гемаглютинації з еритроцитарним холерним діагностикумом. Необхідні ком-поненти реакції та методика її постановки в макро- та мікрооб’ємах наведені в інструкції до діагностикуму. Обов’язково потрібно ставити і цю реакцію методом парних сироваток. Діагностичне значення має принаймні 4-кратне наростання титру антитіл у динаміці.

Визначення антитоксинів у сироватці крові проводять за допомогою непря-мої гемаглютинації. Досліджувану сироватку розводять мікро- або макрооб’єм-ним способом і додають еритроцитарний холерний ентеротоксичний діагности-кум. Діагностичним титром вважають розведення сироватки 1:160. Доцільно дос-ліджувати парні сироватки.

Дослідження матеріалів довкілля. Найчастіше досліджують воду відкри-тих водоймищ, водопровідну воду, гідробіонтів, харчові продукти, мух, змиви з різних предметів.

У досліджувану воду (дві проби по 500 мл) додають розчин основного пепто-ну до 1% концентрації, інкубують 5-8 год при 37 °С і досліджують поверхневу плівку так само, як і плівку з пептонної води після посіву випорожнень чи блю-вотних мас. Надійніші результати отримують при використанні методу фільтрації через мембранні фільтри № 2 або 3, змиви з яких після фільтрування води засіва-ють у лужну пептонну воду і на селективні середовища. При цьому досліджують великі кількості води (1,5-2,5 л). Із змиву з фільтрів можна також робити мазки для забарвлення їх люмінесцентною холерною сироваткою, а також ставити реак-цію непрямої гемаглютинації.

Від гідробіонтів після їх розтину сіють жовчний міхур, шлунок і кишечник (після їх гомогенізації) в 1% лужну пептонну воду і на елективний агар. Дафній і рачків розтирають у ступці і засівають петлею в 1 % пептонну воду.

Тверді харчові продукти подрібнюють, розтирають у ступці з ізотонічним розчином хлориду натрію і засівають у кількості 10 г у 50-100 мл 1 % пептонної води та на агарові середовища. Молоко і молочні продукти, змиви з об’єктів дов-кілля та мух засівають в 1% пептонну воду і досліджують за звичайною схемою.

У різних об’єктах навколишнього середовища можуть знаходитись і інші представники родини Vibrionaceae, морфологічно подібні до вібріонів. Особливо це стосується родів Aeromonas, Pseudomonas і Plesiomonas. Відрізнити їх від хо-

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 221

лерних і холероподібних вібріонів можна, в основному, за біохімічними тестами (табл. 45)

Таблиця 45

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 657 | Нарушение авторских прав