АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Способи зараження експериментальних тварин
Для постановки біологічної проби або відтворення інфекційного захворю-вання у лабораторних тварин використовують різні методи введення мікроор-ганізмів, їх токсинів або іншого досліджуваного матеріалу: нашкірний, внутріш-ньошкірний, підшкірний, внутрішньом’язовий, внутрішньовенний, внутрішньоо-черевинний. Матеріал можна ввести в носові ходи, рот, шлунок, пряму кишку, серце, мозок, піхву, яєчко, кон’юнктиву, порожнину суглобів. Спосіб зараження залежить від типу матеріалу, ймовірних збудників чи їх токсинів і виду тварин.
Нашкірний спосіб – втирання матеріалу в депільовану (позбавлену шерсті) або скарифіковану ділянку шкіри. Втирання проводять тупим кінцем скальпеля обережно (краще під прикриттям скляної лійки). Тварину фіксують до повного висихання матеріалу. Цей спосіб використовують рідко, здебільшого для виявлен-ня збудників, що проникають через неушкоджену шкіру (палички чуми, туляремії, лептоспіри).
Внутрішньошкірний спосіб часто використовують при введенні екзотоксинів (стафілококовий, дифтерійний) для виявлення їх дермонекротичної дії, або при постановці алергічних проб. Матеріал вводять в об’ємі 0,1-0,2 мл тонкою голкою, користуючись туберкуліновим шприцом. Шкіру, позбавлену шерсті, протирають спиртом, розтягують великим і вказівним пальцями, голку вводять під гострим кутом зрізом доверху, матеріал треба вводити повільно. В місці ін’єкції утворюється характерний пухирець, що нагадує лимонну кірку, але він досить швидко розс-моктується (рис. 30).
Підшкірний спосіб використовується найчастіше. У місці введення після депіляції шкіру обробляють спиртом, захоплюють і підіймають двома пальцями лівої руки і в основу утвореної складки правою рукою вколюють голку шприца. Пройшовши голкою кілька міліметрів, її відхиляють в один чи другий бік, прохо-дять глибше і повільно вводять матеріал, що міститься в шприці (рис. 31). Це робиться для того, щоб введений матеріал не витікав через прокол шкіри назовні. Складку опускають, на голку кладуть вату, змочену спиртом або розчином йоду і
Розділ 6. Експериментальна інфекція
Рис. 30. Внутрішньошкірне зараження Рис. 31. Підшкірне зараження гвінейської
Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 969 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 |
|