АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація діареєгенних ешерихій

ураження, ентерогеморагічні – діареї з виділенням крові. Останній тип (ентероад-гезивні кишкові палички) вивчені ще недостатньо. При бактеріємії та інфекції сечовивідних шляхів часто висівають серогрупи 01, 02, 04, 06, 08, 09, 011, 018 та ін., при менінгітах – 01, 06, 07, 016, 018, 083.

Мікробіологічна діагностика ешерихіозів має особливо важливе значення, оскільки їх клінічні прояви характеризуються відсутністю патогномонічних симп-томів відносно збудника. Провідним залишається бактеріологічний діагноз. Його особливість полягає в тому, що виділення й ідентифікація збудника базується на визначенні його антигенної структури, а не на вивченні біохімічних властивостей.

Взяття матеріалу для дослідження. До початку етіотропного лікування у хворих беруть випорожнення, блювотні маси, дуоденальний вміст, кров, сечу, гній, спинномозкову рідину, від трупів – кров із серця, вміст кишок, шматочки легень, печінки, селезінки, нирок. При необхідності досліджують промивні води шлунка, залишки їжі, змиви з рук обслуговуючого персоналу, повітря палат тощо.

Бактеріоскопічне дослідження. В окремих випадках роблять первинну мікроскопію крові, сечі, ліквору, гнійних виділень, секретів слизових оболонок у мазках, забарвлених за Грамом. Виявлення грамнегативних паличок допомагає бактеріологові вибрати відповідні живильні середовища і наступні етапи лабора-торної діагностики. Початкова бактеріоскопія випорожнень не проводиться.

Бактеріологічне дослідження. З останніх порцій випорожнень тампоном беруть частину фекалій у пробірку з транспортним середовищем (30 % гліцерину

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

і 70 % фосфатного буфера) або безпосередньо біля ліжка хворого сіють на середо-вище Ендо (Левіна, Плоскирєва, Аселя-Лібермана). При цьому невелику кількість фекалій емульгують у 0,85 % розчині хлориду натрію у співвідношенні 1:10. Через кілька хвилин після осідання грубих решток 1-2 краплі рідини вносять на поверхню середовища і скляним шпателем розтирають її на невеликій ділянці. Відірвавши шпатель від агару, роблять посів на решту поверхні середовища. Якщо виникає потреба посіяти на другу і третю чашки, матеріал наносять повторно. Кров (10 мл) засівають у флакон із МПБ. Посів інших матеріалів роблять так само, як і випо-рожнень.

Після інкубації в термостаті при 37 ⁰С протягом доби вивчають характер рос-ту на елективно-диференціальних середовищах. На агарі Ендо колонії мають дис-коподібну форму, злегка опуклі з рівними краями, малиново-червоного кольору. На середовищі Левіна вони забарвлені в темно-синій колір, а на середовищах Плоскірєва і Аселя-Лібермана – в рожевий. До складу останнього середовища входить агар, лактоза (або сахароза) та індикатор конго-червоний. Середовище із сахарозою використовують для індикації тих ентеропатогенних ешерихій, які фер-ментують цей вуглевод. У зв’язку з тим, що колонії патогенних і непатогенних кишкових паличок на вказаних середовищах не відрізняються, належність виділе-них культур до патогенних серогруп визначають за допомогою слайд-аглютинації з діагностичними полівалентними ОК-сироватками, або адсорбованими О-сиро-ватками, що містять антитіла до певних О-антигенів. Мікробіологічна промис-ловість випускає 5 наборів діагностичних ОК-сироваток: ОКА, ОКВ, ОКС, ОКД і ОКЕ. Основна полівалентна сироватка ОКА містить антитіла до О- і К-антигенів більше 20 головних серологічних груп. Суміш ОК-сироваток готують так, щоб кінцеве розведення кожної з них було 1:10. Аглютинують 10 лактозопозитивних колоній. Матеріал із кожної колонії беруть петлею так, щоб частина її залишилась для подальшого пересіву. Якщо одна з колоній дала позитивну слайд-аглютинацію, її залишок пересівають на середовище Олькеницького. Через 18-20 год врахову-ють ферментацію лактози і глюкози (пожовтіння та розрив стовпчика і скошеної частини агару), виділення Н₂S (утворення чорного кільця на межі стовпчика і ско-шеної частини). Виділену культуру орієнтовно відносять до певної серогрупи.

Для остаточної ідентифікації збудника необхідно поставити розгорнуту ре-акцію аглютинації в пробірках для окремого виявлення його О- і К-антигенів. Діаг-ностичні аглютинуючі сироватки розводять у двох рядах пробірок (у першому – О-сироватку, у другому – К-сироватку) до титру, що вказаний на етикетках ампул. Для визначення О-антигену в кожну пробірку першого ряду вносять по 2 краплі 2-х млрд суспензії виділеної культури, прогрітої протягом 2 год при 100 ⁰С. При кип’ятінні інактивується К-антиген, який локалізується поверхнево і затримує аглютинацію О-антигену. Останній при прогріванні не руйнується. Для виявлен-ня К-антигену в кожну пробірку другого ряду з розведеною до титру сироваткою вносять по 2 краплі суспензії живої (не кип’яченої культури). Пробірку вміщують у термостат при 37 ⁰С на 18-20 год. При позитивній реакції розгорнутої аглюти-нації до титру (або принаймні до половини титру) роблять остаточний висновок

Розділ 11. Мікробіологічна діагностика окремих інфекційних захворювань 193

про виділення відповідного серовару патогенних ешерихій. Негативна слайд-аглютинація 10 лактозопозитивних колоній ешерихій дає право дати відповідь про відсутність ентеропатогенних кишкових паличок.

Виділену на середовищі Олькеницького культуру, що дала позитивну розгор-нуту реакцію аглютинації, сіють на середовища Гісса для вивчення її цукролітич-них, пептолітичних властивостей і рухливості. Після інкубації посівів протягом доби враховують результати. Патогенні ешерихії ферментують лактозу, глюкозу, мальтозу, маніт, сахарозу (окремі штами), арабінозу, ксилозу, трегалозу, утворю-ють індол, не виділяють H₂S (деякі штами утворюють сірководень), не розклада-ють інозит і сечовину, не дезамінують фенілаланін, дають негативну реакцію Фогеса-Проскауера і не синтезують ДНК-азу. Для виявлення джерела інфекції проводять фаго- та коліцинотипування виділених культур.

Ідентифікація діареєгенних серотипів можлива також на основі виявлення специфічних маркерів. Культури типу ЕТКП продукують два види токсинів: тер-мостабільний виявляють на мишатах-сисунцях, термолабільний – на культурах Y1 надниркових залоз. Для швидкої ідентифікації ЕПКП використовують реак-цію коаглютинації на склі для виявлення білка зовнішньої мембрани. Серотипи ЕГКП, особливо серовар 0157: Н7, не ферментують сорбіт. Ентероінвазивні киш-кові палички (ЕІКП) викликають ко н ’юнктивіт у гвінейських свинок при внесенні бактерій у кон’юнктивальний мішок (тест Серені), нерухливі, не ферментують саліцин. Вони також виділяють шигаподібні токсини SLT-1 і SLT-2, які виявля-ють у випорожненнях хворих за допомогою ІФА. Адгезивні властивості ешерихій (ЕАКП) виявляють на культурах Hela і Hep-2.

Найшвидшим і високоспецифічним методом діагностики захворювань, вик-ликаних ентеропатогенними ешерихіями, є використання специфічних ДНК-зондів. Вони дають змогу виявити гени плазмід, що кодують патогенність кишкових па-личок або синтез їх цитотоксинів. Метод грунтується на тому, що одноланцюгова молекула ДНК може гібридизуватися з комплементарним до неї другим ланцю-гом ДНК. У більшості патогенних ешерихій гени вірулентності локалізовані у плазмідах. Отже, зондом для виявлення цих бактерій, можуть бути мічені послідов-ності, клоновані з таких плазмід.

Серологічне дослідження. Виявлення антиешерихіозних аглютинінів у си-роватці крові хворих з діагностичною метою в рутинній лабораторній практиці не знайшло широкого використання. Антитіла якщо й виявляються, то в низьких тит-рах (не вище 1:100). Для серологічної діагностики колі-інфекцій більш чутливою і специфічною є реакція непрямої гемаглютинації (РНГА). Специфічний антиген для цієї реакції виготовляють шляхом сенсибілізації еритроцитів барана суспен-зією 48 год агарової культури ешерихій, прогрітої 2 год при 100 °С. Отже, за допо-могою РНГА можна виявити лише О-антитіла, що може бути використано для диференціації захворювань від бактеріоносійства, особливо, якщо взяти для ре-акції еритроцитарний діагностикум з автоштамом.

Достовірність серологічної діагностики ешерихіозів зростає при виявленні окремих класів імуноглуболінів. Зміна підвищеної концентрації IgM на IgG обу-

Частина ІІІ. Спеціальна мікробіологія

мовлена гострим інфекційним процесом. Виявлення в сироватці крові антитіл лише класу IgG свідчить про бактеріоносійство.

Отже, лабораторна діагностика ешерихіозів основана на виділенні збудника захворювання і наступній ідентифікації патогенних і непатогенних штамів киш-кових паличок за допомогою діагностичних ОК-сироваток в орієнтованій і роз-горнутій реакціях аглютинації.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1148 | Нарушение авторских прав