 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Аденовірусні інфекціїРодина Adenoviridae поділяється на два роди: Mastadenovirus – аденовіруси ссавців, у тому числі понад 40 сероваріантів, що викликають захворювання у лю-дей, і Aviadenovirus – 14 сероваріантів, що спричиняють захворювання у птахів. Окремі серотипи (12, 18, 31) мають онкогенні властивості для деяких видів гри-зунів (сирійські хом’ячки). По відношенню до людини онкогенні властивості аде-новірусів не проявляються. Аденовірусні інфекції виникають переважно у дітей від 6 місяців до 5 років, особливо у холодні пори року. Для них характерний розвиток респіраторного, кон ’юнктивального і кишечного синдромів. Найчастіше виникають тонзиліти, фа-рингіти, бронхіти, атипові пневмонії, риніти, катаральні і плівчасті кон’юнктиві-ти. Основні механізми зараження – повітряно-краплинний, контактно-побутовий, рідше – фекально-оральний. Лабораторна діагностика. Більшість клінічних симптомів при аденовірус-них інфекціях подібні до інших респіраторних захворювань як вірусної, так і бак-теріальної етіології. У зв’язку з цим методи лабораторної діагностики мають ви-нятково велике значення. Залежно від клінічних проявів захворювання матеріалом для дослідження служать мазки і змиви з носоглотки, харкотиння, зіскрібки з ко н ’юнктиви, кров, ліквор, випорожнення. Матеріал потрібно взяти у перший тиждень хвороби, пе-ресилати і зберігати у замороженому стані. Досліджують і секційний матеріал – шматочки трахеї, бронхів, легень, кишечника, лімфовузлів. Експрес-діагностику здійснюють за допомогою реакцій імунофлуоресценції та ензиммічених антитіл з метою індикації групових антигенів аденовірусів у епіте-ліальних клітинах носоглотки та ко н ’юнктиви. При цьому виявляють характерні дрібнозернисті включення зелено-жовтого кольору в центральній частині ядер. Кишкові аденовіруси, що викликають гастроентерити, виявляють у випорож-неннях хворих за допомогою прямої та імунної електронної мікроскопії (рис. 91), імуноферментного аналізу, ДНК-зондів і полімеразної ланцюгової реакції. Частина ІV. Вірусологія
Виділення вірусів проводять на первинно-трипсинізованих і перещеплюваних культурах клітин (Hela, HЕp-2, KB та ін.), які чутливі до всіх сероваріантів аденовірусів. У звичайних умовах курячі ембріони і лабораторні тварини практич-но нечутливі до аденовірусів людини, тому біо-логічну модель виділення вірусів для діагности-ки не використовують.
У культурах клітин віруси виявляють за їх цитопатичною дією під світловим мікроскопом. Уражені клітини округлюються, скупчуються у вигляді грон, в їх цитоплазмі вини-кає зернистість. Більш точним методом виявлення цитопатичної дії є досліджен-ня за допомогою люмінесцентного мікроскопа специфічних внутрішньоядерних включень у клітинах на покривних скельцях, забарвлених акридиновим оранжевим. Цей метод дозволяє через 1-2 доби виявити навіть поодинокі інфіковані клітини. Ідентифікацію та типування виділених аденовірусів проводять за допомогою реакції нейтралізації в культурах клітин спочатку із сумішшю типоспецифічних сироваток, а потім і з кожною сироваткою тієї суміші, яка нейтралізувала цитопа-тичну дію. Останнім часом для типування аденовірусів широко застосовують ре-акцію гальмування гемаглютинації. За здатністю аглютинувати еритроцити мавп і білих щурів аденовіруси поді-лили на 3 групи. До першої групи увійшли 9 сероваріантів (3, 7, 11, 14, 16, 20, 21, 25, 28), які аглютинують лише еритроцити мавп, до другої – 14 сероваріантів (8, 9, 10, 13, 15, 17, 19, 22, 23, 24, 26, 27, 29, 30), що викликають повну аглютинацію еритроцитів щурів, до третьої – 6 сероварів (1, 2, 4, 5, 6, 12), здатних лише частко-во аглютинувати еритроцити щурів. Спочатку за допомогою тесту гемаглютинації виділений аденовірус відносять до однієї з трьох груп, а потім в реакції гальму-вання гемаглютинації з типоспецифічними сироватками визначають серотип. Серологічна діагностика аденовірусних інфекцій проводиться методом пар-них сироваток за допомогою РЗК та імуноферментного аналізу з будь-яким типом вірусів. Другу сироватку беруть на 18-20-й день захворювання. Діагностичне зна-чення має наростання антитіл в 4 рази і більше. При оцінці результатів реакцій потрібно враховувати можливість наявності антитіл в результаті широкої цирку-ляції аденовірусів серед людей. У сироватці крові, взятій у перші дні захворюван-ня, титр РЗК з аденовірусним антигеном складає 1:16. Особливо важливе значен-ня має раннє виявлення в сироватці хворих IgM, що свідчить про гострий перебіг хвороби. Тепер це найчастіше проводять за допомогою імуноферментного аналізу. Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 620 | Нарушение авторских прав |
