 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Пухлини середостінняЕпідеміологія. Пухлини середостіння складають близько 3-5% всіх пухлин людини. Серед населення злоякісні пухлини середостіння зустрічаються відносно рідко. Чоловіки та жінки хворіють однаково часто. Уражають такі пухлини людей в будь-якому віці, але частіше зустрічаються у другому періоді зрілого віку, тобто в 55-60 років. Доброякісні пухлини середостіння виявляють частіше, ніж злоякісні (4:1). Серед доброякісних пухлин середостіння найбільш часто зустрічаються тератоїдні та неврогенні новоутворення. З-поміж злоякісних пухлин частіше трапляються пухлини лімфоїдної тканини (лімфоми Ходжкіна та неходжкінські). У передньому середостінні пухлини реєструють вдвічі частіше, ніж в задньому. Неврогенні пухлини зустрічаються найбільш часто (20-30% від всіх пухлин і кіст середостіння). Внутрішньогрудний зоб – найбільш поширений вид пухлини верхнього і переднього середостіння. Тімоми зустрічаються у 10-12% хворих з пухлинами середостіння. Дермоїдні кісти і тератоми спостерігаються у 5-8% хворих з пухлинами середостіння. Бронхогенні і ентерогенні кісти середостіння становлять 7-8% пухлин середостіння. Лімфоми зустрічаються у 20-25% хворих з пухлинами середостіння і в 35% хворих з усіма злоякісними новоутвореннями середостіння. Серед первинних новоутворень середостіння тератоми за частотою виникнення посідають друге місце після неврогенних пухлин і складають 10-15%. Кісти середостіння складають до 18,5% всіх новоутворень середостіння. Етіологія. Пpичини, що викликають неорганні пухлини середостіння, мало вiдомi. У виникненні злоякісних пухлин м'яких тканин допускається вплив канцерогенних факторів і радіаційного опромінення. В науковій літературі є інформація про вірусну природу сарком. Крім зовнішніх причинних факторів на виникнення пухлини впливає багато внутрішніх факторів, таких як порушення гормональної діяльності, нервової регуляції, імунної системи, інші диспозиції в організмі. До фактоpів ризику відносять забруднення навколишнього середовища, хpонiчнi запальнi пpоцеси, стаpечий вiк, палiння, спадкові фактори, порушення ембріонального розвитку. Можлива малігнізація доброякісних пухлин середостіння. Патологічна анатомія. В.І. Старіков та співавтори (1999 р.) пропону-ють поділяти пухлини середостіння на три групи за походженням: 1. Пухлини системного характеру (гемобластози): а) лімфома Ходжкіна; б) неходжкінська лімфома; в) мієломна хвороба; г) лейкози. 2. Органні пухлини: а) вилочкової залози; б) щитоподібної залози; в) новоутворення серця та перикарда. 3. Неорганні пухлини середостіння: а) пухлини мезенхімального походження; б) неврогенні пухлини; в) тератомні пухлини; г) новоутворення змішаного та неясного генезу. За цією класифікацією автор спостерігав неорганні пухлини середостіння у 43% хворих, органні пухлини були у 40%, і гемобластози зафіксовані в 17% спостережень. Згідно з гістологічною класифікацією Гольберта та Лавнікової, всі неорганні пухлини поділяються на: I. Пухлини із тканин, зміщених у середостіння: 1) зачатків щитоподібної залози (внутрішньогрудні зоб та рак); 2) зачатків навколощитоподібної залози (аденома та рак); 3) мультипотентні клітини: зріла тератома; незріла тератома; хоріонепітеліома; семінома. II. Пухлини із власних тканин середостіння: 1) нервових тканин (симпатогоніома, гангліоневрома, хемодекатома, невринома, нейрофіброма, неврогенна саркома); 2) сполучної тканини (фіброма, фібросаркома, ліпома, гібернома, ліпосаркома); 3) судин (гемангіома, лімфангіома, гломусна пухлина, ангіосаркома, ангіоперицітома, ангіоендотеліома); 4) гладких та поперечно посмугованих м'язів (лейоміома, лейоміосаркома, рабдоміома, рабдоміосаркома); 5) лімфоїдної тканини (лімфосаркома, ретикулосаркома, лімфогранульоматоз, плазмоцитома); 6) декількох похідних паренхіми (мезенхімома доброякісна та злоякісна, дермоїдна кіста). Гістологічна та макроскопічна будова і особливості клінічного перебігу основних найбільш розповсюджених гістологічних форм злоякісних пухлин описані в розділі "Пухлини м'яких тканин" і не потребують повторного висвітлення. Однак слід зазначити, що деякі первинні злоякісні пухлини середостіння мають свої особливості перебігу та лікування. Так, лімфосаркоми та лімфогранульоматоз, що тут виникають вперше, мають більш злоякісний перебіг, гірше лікуються і тому потребують нестандартного лікування. Макроскопічно неорганні пухлини середостіння частіше мають вигляд одного солітарного вузла. Іноді вони складаються із декількох інтимно спаяних між собою вузлів. Локалізація. За даними окремих дослідників, переважна більшість новоутворень середостіння розташовується в передньому середостінні (55-65% всіх пухлин). В задньому середостінні розташовується менша частка новоутворень (35-40%), і зовсім невелика кількість пухлин (близько 8-16%) знаходиться в середньому середостінні. Існує певна залежність локалізації гістологічних видів пухлин від окремих відділів середостіння. Так, в передньому відділі частіше виникають тератоїдні пухлини, целомічні кісти, пухлини щитоподібної та вилочкової залоз, мезенхіальні новоутворення. В середньому відділі частіше бувають кістозні новоутворення, особливо бронхогенні кісти. В задньому середостінні найбільш часто розвиваються нейрогенні пухлини та ентерогенні кісти. Розповсюджуються пухлини середостіння прямим проростанням, імплантаційно, лімфогенним та гематогеннимметастазуваннями; іноді спостерігається змішаний шлях. Найбільш поширеним є розповсюдження пpоpостанням у гpудну клiтку (pебpа, м'язи, гpудину), легенi, дiафpагму, оpгани сеpедостiння. Злоякiснi пухлини середостіння метастазують piдше, нiж злоякiснi пухлини iнших локалiзацiй. Лiмфогенне та гематогенне метастазування спостеpiгається відносно рідко. Pегiонаpнi метастази pозповсюджуються в бpонхо-пульмональнi, тpахео-бpонхiальнi та сеpедостiннi лiмфатичнi вузли. Метастази у вiддаленi оpгани з'являються лише у теpмiнальних стадiях. Інфільтративний ріст пухлини є основною визначальною ознакою злоякісної тімоми. Але є екстрагенітальні злоякісні пухлини середостіння: медіастінальна семінома та хоріонепітеліома, які є надзвичайно злоякісними і рано дають гематогенні метастази та мають швидкий інфільтративний ріст. Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 830 | Нарушение авторских прав |