АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

БІОЛОГІЧНА ДІЯ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

Основним проявом біологічної дії іонізуючого випромінювання на організм є променева хвороба. Патогенез променевої хвороби у широкому розумінні повинен охоплювати всі процеси і реакції, які виникають в організмі з мо­менту впливу проникаючої радіації до формування клінічної картини захво­рювання. Однак, у зв'язку з особливостями і різноманітністю реакцій орга­нізму на опромінення, їх зручніше розглядати на таких рівнях фізіологічної інтеграції: молекулярному (субмолекулярному), клітинно-тканинному, системно-організмовому.

Первинні механізми біологічної дії іонізуючого випроміню­вання

Первинні механізми біологічної дії іонізуючого випромінювання відносять до процесів, які відбуваються на першому етапі фізіологічної інтеграції. Іоні­зуюче випромінювання чинить на біосубстрат пряму і непряму дію. Пряма дія полягає у безпосередньому впливі іонізуючих променів на біомолекули, внаслідок чого виникає їх іонізація або збудження. Непряма дія радіації на біомолекули реалізується в основному через продукти радіолізу води. Ос­кільки близько 70 % маси тіла становить вода, то під впливом іонізуючого випромінювання також відбувається радіоліз води з утворенням вільних ра­дикалів: Н⁺, ОН^- і перекису водню - Н₂О₂. Вільні радикали окислюють і відновлюють молекули органічних речовин, які розчинені у воді: білків, нуклеопротеїдів, ліпідів, ферментів тощо. Продукти радіолізу володіють над­звичайно високою активністю і можуть окислювати практично всі органічні речовини, які входять до складу клітин. Співвідношення між прямою і не­прямою дією іонізуючого випромінювання залежить від потужності випро­мінювання і вмісту в біоструктурах води. Вважають, що в таких структурах, як хромосоми, переважають пошкодження, обумовлені прямою дією, в тот час як в розчинах і високогідратованих системах суттєву роль відіграють продукти радіолізу води. Встановлена певна залежність між пошкоджувальною дією радіації і вмістом кисню в опромінюваних тканинах. В експеримен­тах зафіксовано, що радіочутливість клітин підвищується при збільшенні парціального тиску кисню і навпаки. Цей феномен отримав назву "кисневий ефект". Механізм його до цього часу повністю не вивчений.

Пряма і непряма дія іонізуючого випромінювання призводить до зміни структури важливих високомолекулярних сполук: нуклеїнових кислот, білків, ліпопротеїдів і полімерних сполук вуглеводів. Нуклеїнові кислоти мають надзвичайно високу радіочутливість. Структурні зміни в ДНК виникають як внаслідок безпосередньої дії іонізуючих часток, так і при дії вільних радикалів води, з'являються одно- і двоспіральні розриви ДНК, створюються зшитки між молекулами з появою розгалужених молекул. На характерні пошкодження структури нуклеїнових кислот суттєво впливають вид випро­мінювання і рівень парціального тиску кисню. Корпускулярні випромінювання викликають переважно подвійні розриви молекул нуклеїнових кислот, при низькому вмісті кисню зміни носять характер зшитків.

Радіаційні пошкодження білка відбуваються перш за все внаслідок поси­лення реакцій окислення і дезамінування, в яких беруть участь окислювальні радикали. В результаті змінюються структура і функція білкових молекул.

Радіохімічні зміни ліпідів полягають у створенні вільних радикалів, пере-кисних сполук. Утворені радикали можуть ініціювати ланцюгові реакції окис­лення. Перекисні сполуки розпадаються з утворенням цілої низки токсич­них речовин.

Первинні зміни полісахаридів під дією іонізуючого випромінювання зво­дяться до їх окислення з наступною деполімеризацією та утворенням кис­лот (гіалуронової та ін.) і формальдегіду.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1262 | Нарушение авторских прав