АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ГОСТРА ПРОМЕНЕВА ХВОРОБА (ГПХ)

Прочитайте:
  1. A) Мієломна хвороба
  2. A) Мієломна хвороба
  3. A) Мієломна хвороба
  4. Аденовірусна хвороба
  5. Аденовірусна хвороба (Morbus adenoviralis)
  6. Алеутська хвороба норок
  7. АНАЕРОБНА ТА ГОСТРА СПЕЦИФІЧНА ІНФЕКЦІЯ
  8. Асоціація з іншими хворобами
  9. Аутоіммунна гемолітична хвороба новонароджених тварин
  10. ВАРИКОЗНА ХВОРОБА ВЕН НИЖНІХ КІНЦІВОК

 

Гостра променева хвороба - загальне захворювання, яке виникає в результаті зовнішнього опромінення всього організму, частини тіла або внут­рішнього опромінення радіоактивними елементами, які потрапили в організм інгаляційнимабо ентеральним шляхом. Треба врахувати і той факт, що при нейтронномуопроміненні виникають явища наведеної радіації організму за рахунок нейтронів нестабільних елементів організму (натрій, фосфор, калій тощо), які мають порівняно короткий період напіврозпаду. Наприклад, для фосфору він дорівнює 14,3 дня, для натрію - 15 год. Нестабільний ізотоп фосфору стає β-випромінювачем, а ізотоп натрію - β - і Y-випромінювачем. Під час ядерного вибуху питома вага у формуванні дози за рахунок радіоак­тивного натрію складає приблизно 1 % від загальної іонізації.

При вибухах ядерної зброї, визначаючи дозу, в реальній практиці інкор­порованою дозою нехтують, тому що її відсоток від загального зовнішнього опромінення незначний. Через це всі військові дозиметри розраховані на сприйняття у" опромінення, за рахунок якого формується доза при зов­нішньому опроміненні.

У перебігу ГПХ виділяють 4 клінічних форми розвиток яких залежить від сумарної дози загального опромі­нення: кістково-мозкова; кишкова; токсемічна; церебральна. Кістково-мозкова форма в свою чергу поділяється на чотири ступені:

ГПХ І (легкого) ступеня ви­никає при дії відносно рівномірного опромінення організму у дозі 1-2 Гр,

II (середнього) ступеня - 2-4 Гр,

ІІІ (тяжкого) ступеня - 4-6 Гр,

IV (вкрай тяжкого) ступеня - понад 6 Гр.

При опроміненні дозою понад 10 Гр виділяють: кишкову (10-20 Гр), токсичну (20-80 Гр) і церебральну (понад 80 Гр) форми.

У розвитку ГПХ спостерігають чотири періоди:

- початковий - період первинної реакції;

- прихований, або період відносного клінічного благополуччя;

- період розпалу хвороби;

- період відновлення.

Початковий період захворювання характеризується, наявністю ознак гострих порушень функціональних станів нервової, серцево-судинної систем і шлунка; розвитком симптомів порушення радіочутливих тканин і клітин

(початкова лімфопенія, зменшення кількості мітозів, підвищений цитоліз) Незабаром після опромінення з'являються нудота і блювання, головний біль, загальний нежить, запаморочення, інколи серцебиття і біль в ділянці серця. При об'єктивному обстеженні спостерігається гіперемія обличчя, лабільність, вазомоторів, тахікардія, підвищення артеріального тиску в перші години, яке потім має тенденцію до зниження, у тяжких випадках можуть маті місце субіктеричність склер, порушення координації рухів, поява вогнищевих неврологічних симптомів, підвищення температури тіла. При обстеженні крові

виявляється нейтрофільний лейкоцитоз зі зсувом вліво, абсолютна лімфопенія. Первинна реакція триває від декількох годин до двох-трьох діб Швидкість її появи, вираженість і тривалість залежать від тяжкості ураження. Найбільш чітка залежність існує між ступенем опромінення і тяжкістю блювання - чим воно нестерпніше, тим вища доза опромінення.

Період відносного клінічного благополуччя починається з моменту затухання первинної реакції (припиняються нудота і блювання, зменшується або зникає головний біль, різко покращується загальне самопочуття ) Тривалість прихованого періоду різна: при вкрай тяжкому ураженні він практично відсутній, а при легкому - 4-5 тижнів.

Період розпалу хвороби характеризується розвитком найбільш глибоких порушень у конкретних органах і тканинах залежно від тканинної дозиопромінення: у кровотворній тканині - при опроміненні дозою до 10 Гр. у слизовій кишечника - дозою понад 10 Гр, у шкірі - дозою 15 Гр. Головним клініко-гематологічним синдромом періоду розпалу при опроміненні дозою в межах 1-10 Гр є гематологічний синдром, який виявляється при легкому ураженні помірною лейкопенією і тромбоцитопенією, а при тяжкому - різко вираженою лейкопенією, зменшенням кількості лейкоцитів до рівня, нижчого за 1000 в 1 мм3 (1∙109/л) крові, і агранулоцитозом з розвитком супровідних інфек­ційно-некротичних ускладнень: кровотеч, анемії, глибоких трофічних і об­мінних порушень. Період розпалу триває від 1,5 - 2 до 2,5-3 тижнів.

Під час цього періоду при несприятливому перебігу захворювання може настати летальний кінець, причиною якого частіше всього є інфекційні уск- ладнення з розвитком променевого сепсису, кровотечі і крововиливу в життєво важливі органи.

При сприятливому перебігу настає тривалий період відновлення, котрий починається звичайно з появою ознак регенерації кровотворення. Відновлення функціонального стану різних органів і систем проходить неоднаково. Період відновлення триває від декількох місяців до року і характеризується одночасною появою стрімких регенеративних процесів в органах кровоство- рення, стійкою функціональною недостатністю і підвищеним виснаженням нервової та ендокринної систем. Приблизно через рік настає повне або не повне клінічне одужання знеоборотним зниженням функціональнихможливостей низки систем. Функціональні і морфологічні зміни, які зберігаються більше року, розглядаються як віддалені наслідки променевої хвороби ( соматичніабо генетичні).

Гостра променева хвороба І ступеня (легкий, 1-2 Гр) характеризуєтьсявідсутністю чітко виражених періодів. Первинна реакція слабка або відсутня, проявляється в окремих хворих нудотою або одноразовим блюван­ням, яке настає через 3-5 год після опромінення, помірним головним болем і загальним нежитем.

Латентний період подовжений, у хворих зберігаються задовільний за-гальний стан і добре самопочуття. У периферичній крові виявляють незнач­ну лімфопенію, лейкоцитопенію, тромбоцитопенію. Період розпалу хвороби настає на 5-6 тижні і триває ще 1-2 тижні. Погіршується самопочуття, з'яв­ляються ознаки вегето-судинної дистонії і астенізації: загальна слабість, го-ловний біль, погіршується апетит. Вміст лейкоцитів знижується до 2-3 тис., а тромбоцитів - до 80 тис. у 1 мм3 крові. Геморагічний синдром, епіляція та інфекційні ускладнення відсутні. Настає, як правило, повне клінічне одужання з відновленням праце- і боєздатності.

Гостра променева хвороба II ступеня (середньої тяжкості, 2-4 Гр). Первинна реакція достатньо виражена і проявляється нудотою, повторним блюван­ням, помірною загальною слабістю, головним болем, інколи субфебрильним підвищенням температури тіла, помірною гіперемією шкіри та ін'єкцією склер. Нудота і блювання - провідні ознаки опромінення, які виникають через 1,5 - 3 год і зберігаються протягом 4-6 год. Інші симптоми первин­ної реакції тривають протягом 1-2 діб.

Прихований період триває до 3-5 тижнів. В цей час у хворих виявляються помірна астенізація і вегето-судинна дистонія, а також прогресуюче зниження вмісту лейкоцитів, тромбоцитів і порушення здатності крові згортатися.

Період розпалу про­довжується до 2-3 тижнів. У цей час спостерігаються виражена загальна слабість, субфебрильне підвищення температури тіла, прискорення пуль­су, гіперемія і припухання ясен, випадання волосся. Геморагічний синдром в період розпалу захворювання найчастіше відсутній. У кістковому мозку мас місце різке пригнічення кровотворення (картина гіпоплазії). Зміна периферичної крові має закономірний характер і проявляється в зменшенні кількості лімфоцитів через 48-72 год до 500-1000 клітин в 1 мм3 (6-20 %), зниженні кількості лейкоцитів на 7-9 добу до 2000-3000, тромбоцитів на 20 добу - менше за 80 000, розвитку різко вираженої лейкопенії (менше 1000 лейкоцитів в 1 мм3 на 20-32 добу).

Період відновлення починається з появою ознак посилення кровотворен­ня і зниження температури тіла. Налагодження порушених функцій відбувається повільно. Орієнтовно можна вважати, що у 50 % потерпілих, які перенесли ГПХ II ступеня, повертаються боє- і працездатність.

Гостра променева хвороба III ступеня (тяжкий, 4-6 Гр). Первинна реакція виражена, виникає після опромінення через 30 хв – 1,5 год і проявляється многократним блюванням, загальною слабістю, періодичним сильним головним болем, сухістю в роті, гіперемією шкіри обличчя, ін'єкцією склер, субфібрилітетом, лабільністю пульсу, тахікардією, порушенням серцевого ритму і зниженням артеріального тиску. Блювання виникає через 30 хв – 3год і повторюється протягом 4-6 год.

Симптоми первинної реакції з'являються тим раніше, чим більша доза опромінення. При опроміненні дозою 5 Гр може з'явитися менінгеальний синдром, який зумовлений набряком оболонок головного мозку. Він харак­теризується сильним головним болем, світлобоязню, виникненням болю піл час руху очних яблук. Виникає збудження симпатичної нервової системи І надниркових залоз. Вже через 5-6 год після опромінення, в період первинної реакції, в периферичній крові виявляються нейтрофільний лейкоцитоз і віднос­на лімфоцитопенія. На 2-3 добу лімфоцитопенія досягає 2-5 %.

Прихований період при ГПХ III ступеня продовжується 1-2 тижня і харак теризується відносним клінічним благополуччям: покращанням загального самопочуття, зникненням нудоти і блювання, послабленням головного болю і запаморочення, зникненням гіперемії шкіри і склер. Але у прихованому періоді зберігаються помірна загальна слабість, підвищена втома, розлад сну і апетиту, спостерігаються лабільність пульсу, зниження артеріального тис ку. В периферичній крові прогресує зниження вмісту лейкоцитів і тромбо­цитів. Виникає аплазія кісткового мозку, різко зменшується кількість мієло-каріоцитів.

Період розпалу починається на 2-3 тижні і продовжується 1-3 тижні. Стан хворих швидко погіршується: зростає загальна слабість, погіршуєть­ся апетит, порушується сон, з'являються гарячка і геморагічний синдром. На 2-3 тижні починається випадання волосся на голові, лобку і в пахвах. В периферичній крові - лейкоцитопенія, лімфоцитопенія і тромбоцитопенія, що призводить до значного зниження імунітету і виникнення інфекційних ускладнень (пневмонії, некротичної ангіни і сепсису). Виникає оральний синдром - ерозії і виразки на слизовій оболонці рота і глотки, які хворі тяжко переносять. Може розвинутися променевий ентерит, який обумовлений ураженням епітелію ворсинок, що веде до порушення травлення у кишечнику. Аплазія кісткового мозку і глибока тромбоцитопенія призводять до крововиливів у слизові оболонки ротової порожнини, в шкіру внутрішніх поверхонь стегон і передпліччя. Виникають масивні кровотечі з носоглотки, слизових кишечника, нирок, сечовивідних шляхів. Можливий крововилив у мозок, субарахноїдальний і субдуральний простори. Кількість лейкоцитів периферичної крові може зменшитись до 1000-2000 клітин в 1 мм3, зростають анемія, тромбоцитопенія (до 10 000 в 1 мм3), різко прискорюється швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) до 50-70мм/год. Настає різке спустошення кісткового мозку - кістковомозкова тканина зменшується до 3-5 % при нормі 50 % по площині. У період розпалу захворювання можливий (при дозі опромінення 5 Гр і більше) розвиток набряку головного мозку, котрий супроводжується блюванням, збудженням і порушенням свідомості. Летальний кінець може виникнути внаслідок наростання загальної інтоксикації, набряку головного мозку, профузноїкровотечі або крововиливу в життєво важливі органи і розвит­ку інфекційних ускладнень.

Період відновлення при сприятливому перебігу захворювання починаєть­ся через 4-6 тижнів після опромінення з появою у периферичній крові ретикулоцитів, паличкоядерних нейтрофілів, метамієлоцитів, меншою мірою мієлоцитів і промієлоцитів. Нормалізується температура тіла. Збільшується кількість тромбоцитів, зникають геморагії. Покращується самопочуття, зникає головний біль, зменшується загальна слабість, відновлюються апетит і сон. Але у деяких хворих тривалий час зберігаються астеновегетативні порушення, котрі виявляються: загальною слабістю, зниженням фізичної і розумової працездатності, пам'яті, нестійкістю пульсу й артеріального тиску. У поодиноких випадках спостерігаються вегетативно-судинні кризи і діенцефальний синдром.

Гостра променева хвороба IV (вкрай тяжкого) ступеня (6-10 Гр). Через 10-30 хв після опромінення з'являється багаторазове і виснажливе блювання, яке продовжується більше 6 год. Одночасно виникають інші симптоми первинної реакції: виражена загальна слабість, стійкий головний біль, запаморочення. Спостерігаються різка гіперемія шкіри та ін'єкція склер, лихоманка, тахікардія і гіпотонія. Латентний період скорочений або зовсім відсутній, первинна реакція відразу переходить у розпал захворювання. Виникають агранулоцитоз і тромбоцитопенія, які призводять до стійкої лихоманки і кровоточивості. На 1-2 тижні після опромінення більшість хворих гине.

Кишкова форма гострої променевої хвороби (10-20 Гр). Первинна реакція виникає у перші хвилини, триває 3-4 доби, має дуже тяжкий перебіг. Характерний біль у животі, озноб, підвищення температури тіла, артеріальна гіпотензія. У перші кілька діб часто спостерігаються випорожнення рідкої консистенції, пізніше можуть бути ентерит і динамічна кишкова непрохідність. У перші 4-7 діб різко виражений орофарингіальний синдром у вигляді виразкового стоматиту, некрозу слизової оболонки порожнини рота і зіва. На 5-8 добу стан хворого різко погіршується. Спостерігаються підвищення температури тіла до 39-40 °С, тяжкий ентерит, зневоднення, загальна інтоксикація, інфекційні ускладнення, кровоточивість. Летальний кінець настає на 8-16 добу.

Токсемічна форма гострої променевої хвороби (20-80 Гр). Первинна реакція визначається з перших хвилин. Можливі короткочасна втрата пам'яті й порушення рухової активності. Вже впершу й особливо наступну доби відзначають тяжкі гемодинамічні порушення - різко виражену артері­альну гіпотонію і колаптоїдний стан.

Загальна інтоксикація розвивається внаслідок глибокого порушення об­мінних процесів і розпаду тканин кишечника, слизових оболонок, шкіри Поряд із розладами загальної динаміки порушується функція нирок, що виявляється олігурією, підвищенням рівня залишкового азоту і сечовини н крові. Летальний кінець настає на 4-7 добу.

Токсемічна форма ГПХ, власне, є результатом подальшого поглиблення патологічних процесів, обумовлених деструкцією більш резистентних тка­нин. Автоінтоксикація при цьому досягає крайнього ступеня вираженості. Згодом закономірно приєднуються ендогенна і екзогенна інфекції. У зв'язку з різким зниженням тонусу судин, яке супроводжується вираженою гіпото­нією (через інтоксикацію та інфекцію), деякі науковці називають цю форму ГПХ судинною.

Церебральна форма гострої променевої хвороби (>80 Гр). Цю фор­му ще називають блискавичною променевою хворобою. Для неї характер­ний колапс із втратою свідомості, зниженням артеріального тиску. Клінічно проявляється шокоподібною реакцією з вираженою гіпотонією, ознаками набряку головного мозку, анурією. Блювання і пронос носять виснажливий характер. Виділяють такі синдроми захворювання:

а) судомно-паралітичний;

б) аліментарно-гіпокінетичний;

в) дисциркуляторний з порушенням центральної регуляції низки функцій Внаслідок ураження нервових центрів.

Летальний кінець при церебральній формі ГПХ настає у перші 3 доби, Інколи у перші години.

 


Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 2806 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.006 сек.)