АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Рецептор-залежний сигнальний шлях

Процес апоптозу часто починається з взаємодії специфічних позаклітинних лігандів з рецепторами клітинної загибелі, експресованими на поверхні клітинної мембрани. Рецептори, що сприймають сигнал апоптозу, відносяться до суперсімейства TNF-рецепторів (англ. Tumor necrosis factor receptor або коротко TNFR - «рецептор фактора некрозу пухлин»). [5] Найбільш вивченими рецепторами смерті, для яких описана і визначена роль у апоптозу, є CD95 (також відомий як Fas або APO-1) і TNFR1 (також званий p55 або CD120a). До додаткових відносяться CARI, DR3 (англ. Death receptor 3 - «рецептор смерті 3»), DR4 і DR5.

Усі рецептори смерті являють собою трансмембранні білки, що характеризуються наявністю загальної послідовності з 80 амінокислот в цитоплазматичному домені. Дана послідовність називається доменом смерті (англ. Death domain або коротко DD) і є необхідною для трансдукції сигналу апоптозу. Позаклітинні ділянки рецепторів смерті взаємодіють з тримерами лігандів (CD95L, TNF, Apo3L, Apo2L і т. П.). Тримери лігандів в результаті взаємодії тримеризують рецептори смерті (тобто «зшивають» 3 молекули рецептора).Активованний таким чином рецептор взаємодіє з відповідним внутрішньоклітинним адаптером (або адаптерами). Для рецептора CD95 (Fas / APO-1) адаптером є FADD (від англ. Fas-associated DD-protein - «білок, що взаємодіє з доменом смерті Fas-рецептора»). Для рецепторів TNFR1 і DR3 адаптером є TRADD (від англ. TNFR1-associated DD-protein - «білок, що взаємодіє з доменом смерті TNFR1-рецептора»).

Адаптер, асоційований з рецептором смерті, вступає у взаємодію з ефекторами - поки ще неактивними попередниками протеаз з сімейства ініціюючих каспаз - з прокаспазу. В результаті ланцюжка взаємодії «ліганд-рецептор-адаптер-ефектор» формуються агрегати, в яких відбувається активація каспаз. Дані агрегати іменуються апоптосомами, апоптозними шаперонами або сигнальними комплексами, які індукують смерть (від англ. DISC - death-inducing signaling complex - «сигнальний комплекс, що індукує смерть»). Прикладом апоптосоми може служити комплекс FasL-Fas-FADD-прокаспаза-8, в якому активується каспаза-8.(мал.2)

Рецептори смерті, адаптери та ефектори, взаємодіють між собою подібними за структурою доменами: DD, DED, CARD. DD (від англ. Death domain - «домен смерті») бере участь у взаємодії рецептора Fas з адаптером FADD і у взаємодії рецепторів TNFR1 або DR3 з адаптером TRADD. За допомогою домена DED (від англ. Death-effector domain - «домен еффектора смерті») здійснюється взаємодія адаптера FADD з прокаспазу -8 і -10. Домен CARD (від англ. Caspase activation and recruitment domain - «домен активації і рекрутування каспаз») бере участь у взаємодії адаптера RAIDD з прокаспазою-2.

За допомогою рецепторів смерті можуть бути активовані три каспази, які ініціюють: -2; -8 і -10. Активовані каспази, які ініціюють далі беруть участь в активації ефекторних каспаз.

Мал.2 Схема передачі сигналів апоптозу за допомогою рецепторів смерті CD95, TNFR1 і DR3.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 493 | Нарушение авторских прав