АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Біохімічні зміни

На молекулярному рівні одним з наслідків апоптозу є фрагментація ДНК за участю нуклеаз. Спочатку утворюються великі фрагменти з 30 000-700 000 пар основ, які в подальшому розщеплюються в міжнуклеосомній області на відрізки 180-190 пар (180-200 пар) основ або кратні цим величинам. Фрагментація ДНК є характерною, але не обов'язковою ознакою апоптозу, так як існують спостереження, в ході яких процес фрагментації ядра (каріорексис) протікав без супутньої фрагментації ДНК.

Ще одним істотним наслідком апоптозу є експресія на зовнішній стороні плазматичної мембрани специфічних молекулярних маркерів, які розпізнаються фагоцитуючими клітинами: тромбоспондину; фосфатидилсерину та інших фосфоліпідів, що містять фосфосерин. Маркери які беруть участь у фагоцитозі клітини, яка гине можна умовно розділити на три групи: «їж мене», «знайди мене» і «не їж мене».

Критичний сигнал «їж мене» виникає при екстерналізації фосфатидилсерину. Зазвичай він локалізується на внутрішньому шарі плазматичної мембрани. Даний стан забезпечується АТФ-залежною фліппазою, яка переміщує фосфоліпід із зовнішнього на внутрішній шар. Під час апоптозу фосфатидилсерин, навпаки, переміщується на зовнішній шар плазматичної мембрани за участю каспаз. Там він асоціюється з такими білками, як Аннексин I і MFG-E8, які беруть участь у взаємодії з рецепторами фагоцитуючих клітин.

В процесі апоптозу також знижується інтенсивність сигналів «не їж мене» (CD31), які в нормі присутні у фагоцитів і у більшості здорових клітин. Третя група сигналів «знайди мене» (лізофосфатидилхоліну) продукується гинучою клітиною для залучення фагоцитів: ефекторні каспази активують фосфоліпазу A, яка бере участь в утворенні лізофосфатидилхоліну.

Висновки:

Отже, функції лізосом:

· Шляхом фаго- або піноцитозу до клітини можуть потрапляти краплі жиру, крохмальні зерна та інші речовини, які розщеплюються в лізосомах.

· Лізосоми очищають клітину від молекул білків, що утворилися в ній, ліпідів, вуглеводів, нуклеїнових кислот та інших органічних речовин, які вже «відпрацювали своє» і не потрібні клітині.

· Лізосоми звільняють клітину від чужорідних об’єктів, що потрапили до неї, наприклад від вірусів і бактерій.[14]

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 438 | Нарушение авторских прав