АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

НЕКРОЗ ТА АПОПТОЗ

Смерть як біологічне поняття є вираженням необоротного припинення життєдіяльності організму. З настанням смерті людина перетворюється у мертве тіло, труп (cadaver). З юридичної точки зору в більшості країн організм вважається мертвим, коли настає повне і необоротне припинення діяльності мозку. Але при цьому велика кількість клітин і тканин в юридично мертвому організмі залишаються життєздатними на протязі деякого часу після смерті. Ці органи і тканини складають основне джерело для трансплантації.

Необхідно знати, що смерть клітини — постійний прояв життєдіяльності організму і в здоровому стані він збалансований фізіологічною регенерацією клітин. Як структурні компоненти клітин, так і цілі клітини зношуються, старіють, гинуть і вимагають заміни. Підтримання різних органів і тканин у здоровому стані неможливе без «природного» фізіологічного поновлення, а отже без смерті окремих клітин. Така смерть клітин отримала в 1972 році назву «апоптоз». Апоптоз — це запрограмована смерть клітини. Прямий зв’язок апоптозу і багатьох патологічних станів сьогодні вже не викликає сумніву. Дослідження порушення функції багатьох генів, що регулюють апоптоз, дадуть можливість розробляти цілком нові напрямки в терапії цих захворювань. Розробка лікарських препаратів, які зможуть регулювати апоптоз, відкриє нові можливості в лікуванні злоякісних пухлин, вірусних інфекцій, деяких недуг нервової системи, імунодефіцитів і автоімунних захворювань. Наприклад, при злоякісних пухлинах і лімфопроліферативних захворюваннях вимагається посилити апоптоз, а при хворобах, які характеризуються ураженням клітин, необхідно послабити його.

Але смерть клітини може відбуватися в живому організмі в результаті «насильницьких» дій зовнішніх (патогенних) чинників, які пошкоджують його. Така смерть клітини носить назву «некроз». Мертві клітини повністю припиняють своє функціонування. Загибель клітини супроводжується необоротними біохімічними і структурними змінами.

Таким чином, смерть клітини може відбуватися двома шляхами: некрозу та апоптозу. Оскільки біологічні ознаки, а також значення некрозу і апоптозу різні, в цій лекції ці процеси розглядаються окремо.

Головна мета навчання – вміти розпізнавати основні макро- і мікроскопічні ознаки некрозу, апоптозу та атрофії, пояснити причини і механізм розвитку, оцінити їх ймовірний вихід і значення цих процесів для організму.

Для цього необхідно вміти:

– визначити відмінні морфологічні ознаки некрозу і апоптозу як на світлооптичному, так і на ультраструктурному рівні;

– діагностувати за макроскопічними ознаками різновиди коагуляційного і колікваційного некрозу;

– оцінювати значення некрозу і апоптозу різної локалізації;

– визначити відмінні морфологічні ознаки атрофії, агенезії, аплазії та гіпоплазії, оцінити значення різних видів атрофії для функції органа і всього організму.

Традиційно склалося так, що вивчення смерті клітин починають з некрозу, хоча апоптоз безумовно зустрічається значно частіше, оскільки супроводжує, а інколи й регулює деякі як загальнопатологічні, так і фізіологічні процеси організму.

НЕКРОЗ

Некроз (від грец. nekros — мертвий) — змертвіння, загибель клітин і тканин в живому організмі під впливом патогенних факторів. Цей вид загибелі клітин генетично не контролюється.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 1076 | Нарушение авторских прав