АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Територіальна громада — первинний суб'єкт місцевого самоврядування

Провідне місце в системі місцевого самоврядування посідають тери­торіальні громади. Вони являють собою жителів, об'єднаних постійним проживанням в межах села, селища, міста, що є самостійними адміністра­тивно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Стаття 140 Основного Закону закріпила конституційну правосуб'єктність територіальної громади, визначивши, що саме їй належить право на здійснення місцевого самоврядування, і реалізується воно в са­мостійному вирішенні громадою питань місцевого значення в межах Конституції і законів України. Це конституційне положення, ґрунтуючись на самобутніх самоврядних традиціях українського народу та вра­ховуючи демократичний досвід організації місцевого самоврядування в зарубіжних країнах, вимагає формування та функціонування тери­торіальної громади не як простої сукупності жителів певного населеного пункту, а як дієздатного суб'єкта, соціально і політично активного, са­модостатнього з точки зору забезпечення матеріально-фінансовими ресурсами, спроможного на ефективне та відповідальне управління влас­ними справами. Відповідно до цього можна виокремити основні озна­ки територіальної громади:

а) інтеграційна ознака. Територіальна громада виступає як су­купність фізичних осіб, при чому законодавче застосування узагальню­ючого терміна «жителі» дає підстави включити до її складу не лише гро­мадян України, але й іноземних громадян і осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах;

б) територіальна ознака. Громада формується як сукупність тих осіб, що пов'язані з територією певного населеного пункту фактом постійно­го проживання. Відповідно до цього визначаються просторові межі функціонування громади та основні види територіальних громад: тери­торіальна громада села або добровільного об'єднання в сільську грома­ду жителів декількох сіл; територіальна громада селища; територіальна громада міста. Опосередковано Закон України «Про місцеве самовря­дування в Україні» вказує і на такий вид громад, як територіальна гро­мада району в місті (ч. 5 ст. 6, ч. 4 ст. 16);

в) інтелектуально-комунікативна ознака. В територіальних громадах існує система різноманітних інтересів, соціальних зв'язків і відносин, їхня дія призводить до утворення громадської інфраструктури громади, до якої можна віднести різноманітні організаційні форми та інститути, спрямовані на задоволення потреб та інтересів членів громади, — гро­мадські об'єднання, засоби масової інформації, органи самоорганізації населення, підприємства, організації, суб'єкти підприємницької діяль­ності тощо;

г) функціонально-цільова ознака. Територіальна громада має са­мостійні функції та компетенцію у вирішенні питань місцевого значен­ня, що визначають особливе місце та роль цього суб'єкта в системі місцевого самоврядування.

Функції територіальних громад являють собою основні напрямки діяльності цих соціальних спільнот щодо реалізації місцевих інтересів шляхом вирішення в межах Конституції і законів України питань місце­вого значення. Систему функцій громад становлять об'єктні — соціаль­на, політична, економічна, екологічна функції, та управлінські — уста­новча, нормотворча, контрольна. Соціальна функція — це напрям діяль­ності територіальних громад, пов'язаний із задоволенням потреб життєзабезпечення її членів, створенням умов вільної реалізації членами громади їх вікових, фахових, культурних, національно-етнічних, релігійних та інших інтересів, розвитком системи соціальної взаємодії та розбудовою громадянської інфраструктури громади. Політична функція виступає одним з основних напрямків діяльності громад як інсти­туції не лише громадянського суспільства, але й правової держави, зміст якого становить здійснення на місцевому рівні особливої форми публіч­ної влади. Економічна функція характеризує діяльність територіальних громад щодо формування достатньої для задоволення потреб громад та їх членів матеріально-фінансової бази і здійснення заходів з ефективно­го її використання. Поняттям «екологічна функція» охоплюється напря­мок діяльності, пов'язаний з підтриманням безпечного для життя і здо­ров'я громадян навколишнього середовища, доцільним, ефективним і дбайливим використанням належних громаді природних ресурсів.

Забезпечення ефективної реалізації функцій територіальної грома­ди вимагає нормативного встановлення її компетенції. До виключної компетенції територіальної громади належать питання:

а) формування місцевої ради, обрання місцевого голови й ухвалення рішення про до­строкове припинення їх повноважень;

б) заслуховування звітів депутатів та місцевого голови;

в) здійснення контролю за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування у встановлених законодавст­вом і статутом формах;

г) об'єднання з іншими територіальними гро­мадами і вихід із таких об'єднань;

д) організаційна ознака. Територіальна громада як первинний суб'єкт місцевого самоврядування запроваджує організаційну систему — су­купність інститутів і форм здійснення місцевого самоврядування. її складовими виступають система форм безпосереднього здійснення гро­мадою місцевого самоврядування та система органів і посадових осіб місцевого самоврядування;

е) майнова ознака. Важливим елементом правового статусу тери­торіальної громади є характеристика її як суб'єкта права комунальної власності. Громада має право володіти, користуватися і розпоряджати­ся на свій розсуд і у своїх інтересах належним їй майном як безпосеред­ньо, так і через органи місцевого самоврядування;

ж) історико-культурна ознака. Територіальна громада зазнає впливу чинників історико-культурного характеру, під дією яких формуються соціокультурні надбання, що шануються громадою як особлива цін­ність, — звичаї, традиції, свята. Історичні, культурні й інші особливості та традиції територіальної громади відбиває її символіка — герб, прапор тощо. Зміст, описання та порядок використання символіки, згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визна­чаються рішенням місцевої ради.

Таким чином, територіальна громада виступає як специфічний пер­винний колективний суб'єкт місцевого самоврядування, що складається з громадян України, іноземних громадян й осіб без громадян­ства, об'єднаних фактом постійного проживання на території населе­ного пункту (села, селища або міста) та спільністю місцевих інтересів який наділений гарантованим державою правом самостійно на підставі власної матеріально-фінансової основи в межах Конституції і законів України вирішувати питання місцевого значення в різноманітних фор­мах реалізації компетенції.

Територіальна громада реалізує належне їй конституційне право на здійснення місцевого самоврядування безпосередньо та через органи місцевого самоврядування. До форм безпосередньої демократії на муніципальному рівні законодавцем віднесені місцеві вибори, місцеві референдуми, загальні збори громадян за місцем їх проживання, місцеві ініціативи, громадські слухання.

Місцеві вибори є формою прямого волевиявлення громадян, за до­помогою якої відбувається створення сільських, селищних, міських, районних в місті, районних та обласних рад, обрання сільських, селищ­них та міських голів.

Місцевий референдум є формою волевиявлення територіальної гро­мади з питань місцевого значення, а також формою нормотворчої діяль­ності цього суб'єкта місцевого самоврядування, яка дає змогу громаді безпосередньо здійснювати управління місцевими справами. Порядок призначення та проведення місцевого референдуму визначається Зако­ном України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 року.

Ще однією формою безпосереднього здійснення місцевого самовря­дування є загальні збори громадян. Стаття 8 Закону України «Про місце­ве самоврядування в Україні» встановила, що порядок проведення за­гальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади. Але за умов відсутності статуту гро­мади при вирішенні питань підготовки і проведення загальних зборів слід керуватися Положенням про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні, затвердженим Постановою Верховної Ради Укра­їни від 17 грудня 1993 року.

Загальні збори громадян скликаються в міру необхідності за місцем проживання громадян (села, селища, мікрорайону, житлового комплек­су, вулиці, кварталу, будинку) для обговорення найважливіших питань місцевого життя. У роботі зборів мають право брати участь громадяни, які досягай вісімнадцяти років і постійно проживають на відповідній території, а також депутати місцевих рад, представники державних ор­ганів, трудових колективів, об'єднань громадян.

Територіальна громада має право проводити громадські слухання — зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, які належать до відання місцевого са­моврядування. Вони повинні проводитися не рідше одного разу на рік. Порядок організації громадських слухань визначається статутом тери­торіальної громади.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», члени територіальної громади мають право в порядку місце­вої ініціативи ініціювати розгляд у раді будь-якого питання, віднесено­го до відання місцевого самоврядування. Таке питання підлягає обов'яз­ковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціатив­ної групи з питань місцевої ініціативи, а прийняте за ним рішення — оприлюдненню.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 1293 | Нарушение авторских прав