АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Відносини органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування з судовими органами та органами юстиції

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суди теж є органами публічної влади, однак, на відміну від інших, вони перебува­ють поза політикою і здійснюють розгляд справ фахово, неупереджено, виключно на основі закону. При здійсненні правосуддя судді є незалеж­ними і підкоряються лише закону. Вплив на суддів і втручання в діяль­ність судді при здійсненні правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. Однак належне здійснення правосуддя потребує організаційного, кадрового, матеріально-фінансового, інформаційного та іншого забезпечення судів. Це обумовлює не­обхідність постійної взаємодії судів з главою держави, органами зако­нодавчої та виконавчої влади, з органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Така взаємодія передба­чена законодавством і виявляється в різних формах, починаючи від формування суддівського корпусу і закінчуючи матеріально-фінансо­вим забезпеченням суддів.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом. Всі інші судді, крім суддів Консти­туційного Суду України, обираються Верховною Радою України без­строково. Список народних засідателів затверджується місцевою радою за поданням голови місцевого суду строком на чотири роки. Консти­туційний Суд України формується на паритетних засадах різними гілка­ми влади: глава держави, парламент і з'їзд суддів України призначають до його складу по шість суддів. У процесі формування особового скла­ду Вищої ради юстиції беруть участь усі гілки державної влади, а також представники адвокатури, прокуратури і юридичної науки.

Усі судді мають гарантією недоторканності: суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до вине­сення обвинувального вироку. У свою чергу, судові органи задіяні у про­цедурі притягнення до відповідальності посадових осіб органів публіч­ної влади. Зокрема, в межах процедури імпічменту Президента Верхов­ний Суд України дає висновок про наявність у діях глави держави ознак складу злочину, а Конституційний Суд України — про додержання кон­ституційної процедури розслідування і розгляду справи. Керівники інших органів публічної влади можуть бути притягнуті в судовому по­рядку до кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Активна взаємодія органів державної влади, органів влади Автоном­ної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування із судовими органами відбувається в інформаційній сфері. Вони зобов'язані нада­вати судам інформацію і документи, необхідні для вирішення конкрет­них судових справ. У свою чергу, народні депутати доволі часто зверта­ються до судів зі своїми запитами і зверненнями.

Взаємодія судових органів із Президентом України є досить багато­гранною. Крім номінаційних повноважень глави держави, він наділе­ний установчими повноваженнями щодо судів. Згідно зі ст. 20 Закону України «Про судоустрій України», суди загальної юрисдикції утворю­ються і ліквідуються Президентом за поданням Міністра юстиції Укра­їни, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду. Кількість суддів у судах ви­значається Президентом за поданням Голови Державної судової адмі­ністрації України, погодженим із Головою Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Взаємодія судових органів з органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування полягає в матеріально-технічному, кадрово­му, правовому, інформаційному забезпеченні, яке здійснюється Мініс­терством юстиції України, Міністерством юстиції АРК, управліннями юстиції на місцях, Державною судовою адміністрацією України.

Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації вишукують можливості для забезпечення суддів, поліпшення умов житла робітників судових органів, розглядають питан­ня матеріально-технічного забезпечення судів.

Відносини органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування з органами прокуратури, Служби безпеки України та органами внутрішніх справ

Прокуратура, Служба безпеки України та органи внутрішніх справ належать до категорії правоохоронних органів. їх основним завданням є забезпечення законності й правопорядку, попередження і припинен­ня злочинів та адміністративних проступків.

Взаємодія органів публічної влади з органами прокуратури пов'язана здебільшого зі здійсненням прокурорського нагляду. Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, органа­ми державного і господарського управління та контролю, Радою мініст­рів АРК, місцевими радами, їх виконавчими органами, посадовими осо­бами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядковани­ми йому прокурорами.

Взаємодія виявляється і через установчу функцію вищих органів державної влади. Так, Генеральний прокурор України призначається Президентом за погодженням з Верховною Радою України, а звільня­ється з посади главою держави самостійно. Персональний склад колегії Генпрокуратури затверджується парламентом за поданням Генерального прокурора. Прокурор АРК призначається на посаду Генеральним про­курором за погодженням з Верховною Радою АРК, а всі інші прокуро­ри — Генеральним прокурором самостійно. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади.

Генеральний прокурор, його заступники мають право брати участь у засіданнях парламенту й уряду України, колегій центральних органів виконавчої влади. Генеральний прокурор, прокурор АРК, їх заступни­ки мають право брати участь у засіданнях Верховної Ради АРК та її органів, Ради міністрів АРК, колегій міністерств, комітетів і відомств АРК, місцевих рад, їх виконавчих комітетів. Прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські, транспортні та інші при­рівняні до них прокурори, заступники і помічники прокурорів мають право брати участь у засіданнях місцевих рад, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування.

Втручання органів державної влади, органів місцевого самовряду­вання, їх посадових осіб у діяльність прокуратури по нагляду за додер­жанням законів або по розслідуванню справ забороняється. Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити ви­конанню ним службових обов'язків або добитися прийняття непра­вомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену зако­ном. Звернення представників влади, інших посадових осіб до проку­рора з приводу конкретних справ і матеріалів, що перебувають у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.

Прокуратура відіграє ключову роль у процедурах, пов'язаних із при­тягненням певних осіб до конституційно-правової відповідальності. Зокрема, згідно зі ст. 111 Конституції України, для проведення розсліду­вання у справі про усунення Президента з поста в порядку імпічменту Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої обов'язково входить спеціальний прокурор. Подання до Верховної Ради України щодо надання згоди на притягнення народно­го депутата до кримінальної відповідальності вносить Генеральний про­курор України. Прокурори здійснюють повноваження, спрямовані на усунення порушень законів, причин та умов, що їм сприяють, шляхом опротестування актів органів та посадових осіб органів державної вла­ди, органів місцевого самоврядування.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право: 1) опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, рішення і дії посадових осіб; 2) вносити подання або протест на рішення місце­вих рад залежно від характеру порушень; 3) порушувати в установлено­му законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати ма­теріали на розгляд громадських організацій; 4) давати приписи про усу­нення порушень закону; 5) вносити подання до державних органів, гро­мадських організацій і посадовим особам про усунення порушень зако­ну та умов, що їм сприяли.

Фінансування органів прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Розміри асигнувань на утримання органів прокуратури затверджуються парламентом за поданням Генераль­ного прокурора України. Місцеві ради, їх виконавчі органи забезпечу­ють розташовані на їх території органи прокуратури відповідними служ­бовими приміщеннями на умовах оренди. Транспортними і матеріаль­но-технічними засобами органи прокуратури забезпечуються за рахунок Державного бюджету України в централізованому порядку, що визна­чається Президентом України.

Далі розглянемо взаємовідносини органів публічної влади з органами Служби безпеки України. Служба безпеки України (СБУ) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який підпорядко­ваний Президенту і підконтрольний Верховній Раді України. Ор­ганізаційна структура СБУ визначається главою держави, а її загальна структура, чисельність і функції — парламентом. За поданням Верхов­ної Ради України Президент призначає Голову СБУ, а за поданням Го­лови СБУ — його заступників та склад колегії СБУ. Начальники регіо­нальних органів СБУ призначаються з відома глави місцевої держ­адміністрації.

Глава держави встановлює форми і розміри грошового забезпечен­ня, а також здійснює як особисто, так і через уповноважені ним органи контроль за діяльністю СБУ, яка повинна регулярно інформувати Пре­зидента і спеціально призначених ним посадових осіб про свою діяль­ність. Голова СБУ щорічно подає Президенту письмовий звіт про діяльність СБУ та постійно інформує парламент і комітет з питань обо­рони і державної безпеки про свою діяльність, про стан державної без­пеки, забезпечення прав і свобод людини та з інших питань. Згідно з Указом Президента від 22 жовтня 1998 року № 1172/98 «Про контроль за діяльністю Служби безпеки України», постійний контроль здійснює Уповноважений Президента України з питань контролю за діяльністю СБУ, який призначається Президентом і йому підпорядковується.

Взаємодія СБУ з Кабінетом Міністрів України здійснюється з пи­тань фінансування, соціально-побутового, матеріально-технічного за­безпечення. Органи влади на території Автономної Республіки Крим, місцеві держадміністрації та органи місцевого самоврядування сприя­ють СБУ, її органам і підрозділам у вирішенні житлових, соціально-по­бутових проблем, а також забезпеченням транспортом і зв'язком.

Взаємодія органів публічної влади з органами внутрішніх справ (далі — ОВС) є найбільш тісною й багатогранною серед усіх правоохоронних органів. У системі ОВС провідне місце посідає міліція, організаційна структура і штатна чисельність якої визначаються в порядку, встанов­люваному урядом України.

Ефективне виконання міліцією покладених на неї завдань можли­ве лише за умови тісної співпраці з іншими органами публічної влади. Водночас ряд обов'язків міліції передбачає взаємодію з іншими органами публічної влади. Зокрема, міліція відповідно до своїх завдань зо­бов'язана: 1) подавати в межах наданих прав допомогу депутатам, пред­ставникам органів публічної влади у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться протидія або загрожує небезпека з боку правопоруш­ників; 2) забезпечувати виконання рішень місцевих рад, прийнятих ними в межах компетенції, з питань охорони громадського порядку і правил торгівлі.

Депутати всіх рівнів мають право звертатися до органів міліції із зверненнями або запитами. У свою чергу, міліції надано право безкош­товно і безперешкодно отримувати від органів публічної влади за пись­мовим запитом відомості, необхідні у справах про злочин, які перебу­вають у її провадженні.

У межах своєї компетенції місцеві ради можуть здійснювати кон­троль за діяльністю міліції. Заступник Міністра внутрішніх справ Укра­їни — начальник Головного управління МВС України в Криму, началь­ники головних управлінь, управлінь МВС України в областях, містах та начальники їх міських і районних відділів (управлінь) один раз на рік звітують перед місцевими радами про стан боротьби із злочинністю та охорони громадського порядку.

Виходячи із завдань, що стоять перед ОВС, вони постійно спів­робітничають з органами місцевого самоврядування. Багаторічною практикою вироблено різні форми такої взаємодії — обмін інфор­мацією, спільний аналіз стану правопорушності, розробка і здійснен­ня профілактичних заходів, узгодження дій тощо. Органи міліції повідом­ляють органи державної влади та місцевого самоврядування про аварії, пожежі, катастрофи, стихійні лиха та інші надзвичайні події, і разом з цими органами, внутрішніми військами, СБУ вживають негайних за­ходів для ліквідації їх наслідків, рятування людей, надання їм допомо­ги, охорони майна, що залишилося без нагляду.

У свою чергу, органи місцевого самоврядування повинні: 1) забез­печувати доступ та перебування працівників міліції на своїй території й у приміщеннях з метою запобігання та припинення злочинів, пе­реслідування і затримки осіб, підозрюваних у їх вчиненні, гарантуван­ня громадської безпеки; 2) безперешкодно надавати міліції за письмо­вим запитом відомості, необхідні у справах про злочини; 3) у випадках, передбачених законом, безперешкодно надавати свої транспортні засо­би та засоби зв'язку; 4) розглядати внесені подання про необхідність усунення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушень.

При виконавчих комітетах місцевих рад діють координаційні ради по профілактиці правопорушень і боротьбі зі злочинністю, засідання яких за участю сільського, селищного чи міського голови, прокурора району, начальника ОВС, голови місцевого суду, начальника відділу державної служби охорони та інших керівників проводяться щоквартально.

Згідно з Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо місцевої міліції», місцева міліція утворюється за рішен­ням органів місцевого самоврядування на підставі подання місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів рад, погодженого з МВС України. Керівник місцевої міліції звітує перед радою про стан охоро­ни громадського порядку та громадської безпеки на відповідній тери­торії у встановлені радою строки.

Призначення і звільнення з посад керівника місцевої міліції, діль­ничних інспекторів, начальників структурних підрозділів здійснюється начальниками головних управлінь, управлінь МВС України в АРК, об­ластях, містах Києві та Севастополі за погодженням з відповідною радою. На пленарних засіданнях місцевих рад вирішуються питання чисельності місцевої міліції, матеріально-технічне забезпечення її діяльності.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 962 | Нарушение авторских прав