АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЗАПОВІДНА СПРАВА ЯК НАУКА, ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЗАВДАННЯ

Згідно з «Основними напрямами державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» одним із довгострокових пріоритетів охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів в Україні є збереження біологічного та ландшафтного різноманіття.

У вирішенні проблеми збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, підтримання екологічної рівноваги в природі, формування екологічного світогляду людства важливу роль відіграє заповідна справа.

Заповідна справа – це наука про організацію, функціонування та охорону природно-заповідних територій різних рангів (Грищенко, 2000).

Дещо інше визначення заповідної справи подає М.Д Гродзинський (2003). За ним, заповідна справа – це теорія і практика збереження та відновлення природних комплексів і їх компонентів, а також їх раціональне використання у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

На наш погляд, це близькі визначення, які розкривають сутність цього наукового напряму.

У заповідній справі дві складові: теоретична (наукова) і практична. Теоретична розробляється різними науками, які формують наукові засади заповідної справи. Практична частина – це конкретні дії (законодавчі, управлінські, охоронні, відновлювальні тощо), направлені на збереження ландшафтного і біологічного різноманіття.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 545 | Нарушение авторских прав