У 1934 році створено Костопільській бобровий заповідник, який існував і в радянський час
В середині 30-х років створені декілька резерватів на Волині: два - для охорони первісного лісу, два - рододендрону жовтого і один - для охорони міграцій лісів біля м. Шацьк.
У 30-х роках діяв Чорногорський національний парк, планувалось відкриття ще двох парків - на Поліссі і в Східних Карпатах.
На Закарпатті в 1932 році стали заповідними: Три Готара, Шипот, Яворник, Великий Матушук, Діброва, Говерла, Каменка, Кузій, розширені резервати Тиха, Стузиця, Піп-Іван. Тільки у 1936 році було заповідано 35 об’єктів.
21 грудня 1940 року уряду УРСР прийняв постанову про “Про організацію державних заповідників “Чорногора” площею 66 тис. га і “Горгани” площею 50 тисю га в Станіславській області, проте вони так і не були організовані через початок війни.
У 1940-41 р.р. облвиконкомами було затверджено 22 заповідники. Так, 13 березня 1941 року Рівненський облвиконком організував Костопільський бобровий заповідник місцевого значення (про що вказувалось раніше). На Львіщині у цей же період було заповідано 13 природних об'єктів, на Тернопільщині - 7 об'єктів.
На початок 1941 року на Україні було 9 природних заповідників республіканського значення загальною площею більше 43 426,4 га: Азово-Сивашський, дендропарк “Тростянець”, дендропарк ”Веселі Боковеньки”, Кримський, Дендропарк III Інтернаціоналу (Софіївка), Канівський, Гористе, Прохорівський, Чорноморський.
27 липня 1941 року на Асканію впали перші бомби, а 14 вересня 1941 року туди уввійшли німці. Заповідник був повністю розграбований. У Кримському заповіднику німці знищили всі споруди разом з музеєм, вирубали 70 тис. куб. м. кримської сосни, спалили в будинку вдову і дочку легендарного єгеря Седуна. Від пожарів загинуло більше 8 тисяч гектарів га лісів. По всій території України під час війни природно-заповідні об’єкти були знищені, понесли непоправні втрати.
У післявоєнні роки спостерігалось пожвавлення заповідного руху. Уже в 1944 році були відновлені Кримський та Канівський заповідники. А 12 травня 1944 року відновлюється діяльність Інституту тваринництва “Асканія-Нова” (за рішенням уряду уряду СРСР).
Полтавський облвиконком підтверджує заповідний статус місцевого значення Парасоцького лісу і Лип”янського цілинного степу (залишок Карлівського степу). 17 травня 1944 року постановою Донецького облвиконкому відновлені всі донецькі природні заповідні об'єкти, за виключеням «Кам’яних могил».
6 червня 1946 року вперше затверджено в Україні «Положення про державні заповідники і пам”ятки природи».
У 1947 році створюється заповідник республіканського значення “Хомутовський степ” площею 1028 га. Наступного 1948 року заповідниками республіканського значення стають Стрільцівський степ (525га) та Михайлівська цілина (202 га), відновлено і заповідник “Кам’яні могили”.
Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 526 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
|