АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Методи, що застосовують в заповідній справі: експеримент, історичний аналіз; методи фізичного, хімічного, математичного, біологічного аналізу

Прочитайте:
  1. a. Матеріали методичного забезпечення заключного етапу заняття.
  2. I. НАУЧНО-МЕТОДИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ ТЕМЫ
  3. II. МЕТОДИЧЕСКИЕ УКАЗАНИЯ
  4. IV. Методика занятия.
  5. IV. Методические рекомендации для самостоятельной проработки.
  6. IV. Методические указания студентам по подготовке к занятию
  7. IV. Методические указания студентам по подготовке к занятию
  8. IV. Методические указания студентам по подготовке к занятию
  9. IV. Методические указания студентам по подготовке к занятию
  10. VI. Методическое обеспечение

За рекомендаціями науковців “кожну фізико-географічну провінцію (край) повинен представляти один біосферний заповідник, кожну фізико-географічну область – один природний заповідник або національний природний парк”.

В основі заповідання має бути оптимальна репрезентативність компонентів ландшафтів. Для того, щоб мережа ПЗТ набрала рис репрезентативності, необхідно забезпечити заповідниками та НПП всі області, провінції чи підпровінції фізико-географічного районування, а іншими категоріями – нижчі одиниці районування. Дієвою на місцевому рівні система стане тоді, коли кожний об’єкт буде реально забезпечений у науковому, правовому, адміністративному, організаційному, фінансовому відношеннях.

Подальший розвиток заповідної справи визначатиметься ефективністю системи управління, рівнем фінансування та матеріально-технічного забезпечення, станом наукових робіт, рівнем кваліфікації наукових кадрів (Якимчук, 2007).

Рівень заповідності в різних регіонах України значно різниться (від 1 до 15%.). У 12-ти областях показник заповідності становить всього 1-3 %, у 10-ти областях – 4- 9 % і лише у 3-х (Закарпатська, Івано-Франківська та Хмельницька області) та у містах Києві і Севастополі) перевищує 10 % (2007) Рівненська – 8,4%.

До 2006 року в Україні планувалось довести рівень заповідності до 7 %, але на сьогодні це завдання лишилось не виконаним. До 2020 року передбачається збільшити площу природно-заповідного фонду Украни з 4,7 % до 10,4 %, тобто у 2,2 рази. (Рівненська – 14%)

Важливим показником рівня охорони природних комплексів є площа заповідних земель, що припадає на одну людину. В Європі цей показник складає близько 2220 м2 на особу, тоді як в Україні - 570 м2, а, зокрема, в Рівненській області – 963 м2. Для досягнення європейських стандартів потрібно збільшити площу природно-заповідного фонду у Рівненській області в 2,3 рази і довести її до 313,4 тис. га (за Екологічною Програмою 270,8 тис. га).

Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року щодо припинення втрат біо- та ландшафтного різноманіття, формування екомережі, розвитку заповідної справи передбачено здійснити такі заходи: 1) збереження у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин і тварин, біотичних угруповань та типів природних середовищ; 2) створення і підтримка цілісної та репрезентативної в межах природних зон України системи територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

 


Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 440 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)