До 1951 року в Україні функціонувало 12 державних заповідників республіканського значення площею 54 383,4 га

В Україні були закриті 5 республіканських заповідників: Гористе, Веселі Боковеньки, Устинівка, Тростянець, Середньо-Дніпровський (Канівський), низка заповідників місцевого значення: Золотий потік, Гомольшанський ліс, Чернетчина, Білосарайська Коса, Біла Гора, Костопільський, Гори Артема, Кам’яні могили та інші. У Чорноморського заповідника для колгоспних потреб віднято 1 тис. га. Площа заповідних територій України скоротилась на 33 тис. га, або на 60%. У 1956 році в Україні було всього шість заповідників площею 50,8 тис. га.

В 1957 році розпочався рух за відновлення природно-заповідної мережі СРСР. У 1960 році було заповідано 76 старовинних парків (Акімов, Ющенко, 1998). В 1963 році Радою Міністрів УРСР затверджено список пам”яток природи республіканського значення, до якого ввійшли 7 вузівських ботсадів і 13 природних об'єктів, серед них - Канівські гори, Карадаг, Княждвір, Гори Артема, Урочище Парасоцьке, Хортиця, Кременецькі Гори.

Та у 1961 році розпочався черговий погром заповідників. Без будь-яких рішень уряду, протизаконно з 1962 по 1964 роки площа Чорноморського заповідника скоротилася на 3 тис. га, Кам’яних могил - на 50 га, Стрільцівського степу - на 45 га. В цей період ніщівний удар був нанесений заповіднику “Асканія-Нова”, де розорано 6200 га цілинного степу (Борейко, 1995).

8 травня 1964 року уряд України прийняв постанову “Про поліпшення охорони природи, раціонального використання і відтворення природних багатств Української РСР”, за якою затверджувались нові площі існуючих заповідників, заборонялось в подальшому змінювати їх межі дозволу Ради Міністрів УРСР.

На початок 1965 року в Україні було лише два природних заповідники: Чорноморський (площа суші 9421 га) та Український степовий (Михайлівська цілина – 202,4 га, Стрільцівський степ – 480,6 га, Хомутовський степ - 1026 га, Кам’яні могили - 404 га).

У 1968 році створено ще три заповідники: Поліський (19932 га), Луганський (988 га), Карпатський (12672 га) та відновлено Канівський (1035 га).

Прийнята нова класифікація заповідних об'єктів. У 1973 році розширено Чорноморський заповідник на 45231 га, створені нові заповідники - Ялтинський гірсько-лісовий площею 14176 га та «Мис Мартьян» площею 240 га. В 1975року створено нову філію Луганського заповідника “Провальський степ” площею 587,5 га. Навколо існуючих заповідників відводились охоронні зони.

У 1974 році було затверджено 98 республіканських заказників на площі 112,1 тис. га, у 1978 році - ще 16 на площі 10,3 тис га, в 1980 році - ще 35.

В 1976 році було прийнято урядову постанову “Про заходи по посиленню охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення головним чином як місця гніздування водоплаваючих птахів”.

Проте існувала проблеми, які істотно впливали на стан природно-заповідного фонду. Скоротилася чисельність парків, велику шкоду природі наносили військові у Причорномор'ї, Розточчі, в дендропарку “Олександрія”, “Асканія-Нова” страждала від пожеж та підтоплення зрошувальними каналами.