| Вхідними воротами інфекції є сечостатеві органи. На місці первинного осередку виникає набряк іГіперемія слизової оболонки, порушується цілісність епітеліального покрову з частковою десквамацією Епітелію. Асоціація хламідій з іншою інфекцією (трихомонади, гонококи) сприяє їх внутрішньоклітинному Паразитуванню і посилює патогенні властивості. Клінічні прояви хламідіозу численні. Для цервіцитів характерні: специфічні слизово-гнійні виділення, Без різкого запаху, еритема і набряк шийки матки, рихлість слизової оболонки в зоні ектопічно розміщеного Епітелію. З нижніх відділів інфекція може розповсюджуватися у верхні, викликати запальні захворювання, Безпліддя, інфікування новонароджених. Діагноз встановлюється на підставі виявлення хламідій в мазках та посівах. Лікування хламідіозу слід проводити як хворій жінці, так і її статевому партнеру. Починають з Імунокорегуючої терапії і підвищення неспецифічної резистентності організму (тималін 10 мл в/м, тимоген 0,01-1 мл в/м – 10 днів). На 3-5 добу призначають етіопатогенетичну терапію одним з препаратів: – тетрациклін 0,5 г 4 рази на добу протягом 7 днів; – доксициклін 0,1 г 2 рази на добу протягом 7 днів; – еритроміцин 0,5 г 4 рази на добу протягом 7 днів; – сумамед по 1г (2 табл.) в перший день лікування, а потім впродовж 4 днів по 0,25г 1 раз в день; – офлоксацин 0,2 г 2 рази на добу протягом 7 днів; – цефлоксацин 0,4 г 2 рази на добу протягом 7 днів. 
 Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 606 | Нарушение авторских прав 
 
 
 
 
 |