Вхідними воротами інфекції є сечостатеві органи. На місці первинного осередку виникає набряк і
Гіперемія слизової оболонки, порушується цілісність епітеліального покрову з частковою десквамацією
Епітелію. Асоціація хламідій з іншою інфекцією (трихомонади, гонококи) сприяє їх внутрішньоклітинному
Паразитуванню і посилює патогенні властивості.
Клінічні прояви хламідіозу численні. Для цервіцитів характерні: специфічні слизово-гнійні виділення,
Без різкого запаху, еритема і набряк шийки матки, рихлість слизової оболонки в зоні ектопічно розміщеного
Епітелію. З нижніх відділів інфекція може розповсюджуватися у верхні, викликати запальні захворювання,
Безпліддя, інфікування новонароджених.
Діагноз встановлюється на підставі виявлення хламідій в мазках та посівах.
Лікування хламідіозу слід проводити як хворій жінці, так і її статевому партнеру. Починають з
Імунокорегуючої терапії і підвищення неспецифічної резистентності організму (тималін 10 мл в/м, тимоген
0,01-1 мл в/м – 10 днів). На 3-5 добу призначають етіопатогенетичну терапію одним з препаратів:
– тетрациклін 0,5 г 4 рази на добу протягом 7 днів;
– доксициклін 0,1 г 2 рази на добу протягом 7 днів;
– еритроміцин 0,5 г 4 рази на добу протягом 7 днів;
– сумамед по 1г (2 табл.) в перший день лікування, а потім впродовж 4 днів по 0,25г 1 раз в день;
– офлоксацин 0,2 г 2 рази на добу протягом 7 днів;
– цефлоксацин 0,4 г 2 рази на добу протягом 7 днів.
Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 545 | Нарушение авторских прав
|