АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Діагноз встановлюється на основі анамнезу, клінічної картини та мікроскопії нативних і забарвлених

Препаратів.

При лікуванні трихомоніазу слід дотримуватися таких принципів:

1) проводити одночасне лікування жінки і її статевого партнера;

2) заборонити на період лікування статеві зносини;

Застосування протитрихомонадних препаратів на фоні загальних і місцевих гігієнічних процедур. З

Цією метою використовують метронідазол (флагіл, трихопол) по 1,0-0,75г на добу, фазіжин

(тинідазол) по 300мг на добу впродовж 7 днів. Місцево застосовують трихомонацид в

Суппозиторіях по 0,05г двічі на день або в розчині для промивання сечового міхура, уретри, прямої

кишки;

Підвищувати захисні сили організму шляхом призначення вітамінотерапії, адаптогенів.

Контроль ефективності терапії проводиться протягом трьох місяців після закінчення лікування.

Вірусні захворювання жіночих статевих органів

Із вірусних інфекцій, що викликають захворювання статевих органів у жінок, найбільшими клінічними

Проявами характеризуються вірус простого герпесу та папіломавірус.

Генітальний герпес передається статевим шляхом як від хворих, так і від носіїв; під час

Орогенітального контакту і у випадках трансплацентарного інфікування плода. Основним резервуаром інфекції

У жінок є канал шийки матки, а у чоловіків – сечостатевий тракт.

Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 545 | Нарушение авторских прав