АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПЕРКУСІЯ / ВИСТУКУВАННЯ /.

Під час вистукування тканини і органи набувають коливального руху, який ми сприймаємо як звук.

Всі щільні органи, які не містять повітря / печінка, селезінка, нирки, м’язи, безповітряна легеня, рідина / - дають глухий, ледве чутний / стегновий / звук, який ще називають – тихим або тупим. Гучний, або ясний, або легеневий звук – визначається над легенями, тобто над органами, які містять повітря. Кишки і шлунок теж містять повітря, але їх напруга менше, тому над ними в нормі визначається тимпанічний або барабанний звук.

Якщо в легенях зменшується кількість повітря, при наявності щільної тканини, а також рідини у плевральній порожнині, - звук над ними стає притупленим або тупим.

При емфіземі / підвищена повітряність легенів / - перкуторний звук нижче, ніж у нормальній легені і називається коробковим звуком.

Якщо напруга тканини легені зменшується / при запаленні і набряку легенів, при наявності повітряної порожнини в легені, при пневмотораксі / - з’являється тимпанічний або барабанний звук.

На основі різниці звуку, можна знайти межі між органами які містять і які не містять повітря / топографічна перкусія / - між легенями і печінкою, між легенями і серцем. За допомогою топографічної перкусії визначають межі органів, їх величину і форму.

Перкусія з метою порівняння звуку на симетричних ділянках грудної клітки – називається порівняльною перкусією.

Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 596 | Нарушение авторских прав