ВОГНИЩЕВА ТА КРУПОЗНА ПНЕВМОНІЯ.
Пневмонія – гостре запалення легенів, яке виникає самостійно або як ускладнення інших захворювань.
Виділяють 3 клініко-морфологічні форми:
- Вогнищеву пневмонію або бронхопневмонію.
- Крупозну пневмонію або часткову або плевропневмонію.
- Інтерстиціальну пневмонію.
Вони можуть бути:
- первинними;
- вторинними.
За перебігом:
- легкі;
- середньої важкості;
- важкі.
За локалізацією та обширністю ураження:
- двобічне ураження;
- права або ліва легеня, а в межах кожної з них – частки, сегменти, часточки.
За етіологією:
- бактеріальні;
- вірусні;
- мікоплазмові;
- хламідійні;
- рикетсіозні;
- зумовлені дією фізичних або хімічних факторів;
- нез’ясованої етіології.
Ускладнення:
- інфекційно-токсичний шок;
- плеврит;
- абсцес.
Функціональні порушення:
- дихальна недостатність;
- недостатність кровообігу.
У зв’язку із методичними труднощами етіологічного визначення пневмоній, розроблена методика урахування особливостей інфікування. Згідно із цім, розрізняють:
- негоспітальну пневмонію;
- госпітальну (внутрішньолікарняну, нозономінальну) пневмонію;
- аспіраційну пневмонію;
- пневмонію у осіб з тяжкими дефектами імунітету.
ВОГНИЩЕВА ПНЕВМОНІЯ – запалення часточки легені. При чисельних вогнищах, вони можуть зливатись / зливна пневмонія / і нагадувати крупозну пневмонію. Частіше вражаються нижні відділи легенів.
Етіологія – інфекційна / бактерії, віруси, мікоплазми /.
Сприятливі фактори – переохолодження, гострі респіраторні захворювання / ГРЗ /, грип.
Патогенез – пов’язаний з переходом запального процесу з бронхів і бронхіол на легеневу тканину.
Клініка: 1. Початок поступовий, малосимптомний, після попередньої гострої вірусної інфекції верхніх дихальних шляхів або трахеобронхіту. 2. Скарги на кашель з виділенням слизисто-гнійної мокроти; слабкість; пітливість; іноді задишку / при зливній пневмонії і у літніх людей /; біль у грудній клітці при диханні; підвищення температури тіла. 3. Огляд: у літніх хворих, особливо при зливній пневмонії, можливий акроцианоз; часто – задишка. 4. При перкусії легенів у разі великовогнищевої або зливної пневмонії – укорочення / притуплення / перкуторного звуку на стороні ураження. При аускультації – жорстке дихання з подовженим видихом, дрібнопузирчасті та сухі хрипи / за рахунок супутнього бронхіту /; на обмеженій ділянці – крепітація 5. Додаткові дослідження: ЗАК – помірний лейкоцитоз, прискорення ШОЕ. R-скопія та R-графія легенів – виявляє вогнища запальної інфільтрації.
Перебіг – тривалий, часто переходить у хронічну форму. Може ускладнитись абсцесом або бронхоектазами.
КРУПОЗНА ПНЕВМОНІЯ - запалення всієї частки легені. Частіше хворіють ослаблені люди; хворі з порушенням кровообігу у малому колі.
Етіологія – інфекційна / пневмококи, стрептококи, стафілококи, діплобацили і т.д. /.
Патогенез. Інфекція потрапляє в легеневу тканину бронхогенним, лімфогенним, гематогенним шляхом і спричиняє розвиток реакції запалення.
Сприяють розвитку захворювання: гострі і хронічні хвороби верхніх дихальних шляхів, авітамінози, переохолодження, перевтома.
Клініка. 1. Початок гострий – з ознобу, високої температури тіла, болю у грудях. 2. Скарги на кашель, спочатку сухий, потім – з виділенням “іржавої”
мокроти; біль у грудній клітці при диханні та кашлі; задишку; високу t-тіла, слабкість. 3. Огляд: герпес на губах, підборідді, щоках, в ділянці крил носа; акроціаноз; при тяжкому перебігу – ціаноз; задишка; відставання при диханні грудної клітки на боці ураження. Температура тіла висока, постійна. 4. Дослідження легенів: в початковій фазі / фаза накопичення ексудату / - притуплено-тімпанічний звук над вогнищем ураження; жорстке дихання з подовженим видихом, початкова крепітація / indux /, іноді на обмеженій ділянці – сухі та вологі хрипи. В фазі ущільнення – різке посилення голосового тремтіння; при перкусії – тупий звук над ураженою часткою; везикулярне дихання не прослуховується; з’являється бронхіальне дихання; крепітація зникає; нерідко – шум тертя плеври. У фазі завершення – голосове тремтіння поступово нормалізується; з’являється крепітація поворотного розвитку / redux /; дрібнопузирчасті хрипи; бронхіальне дихання поступово змінюється на жорстке, потім на везикулярне. 5. Дослідження серцево-судинної системи: частий пульс, при тяжкому перебігу – слабкого наповнення, аритмії, зниження АТ, глухість тонів серця. 6. Нервова система: загальне занепокоєння, порушення сну, можуть з”явитись марення і галюцинації. 7. ШКТ – зниження апетиту, нудота, затримка випорожнення. 8. Додаткові дослідження: ЗАК – нейтрофільний лейкоцитоз, зсув вліво, аж до мієлоцитів, лімфопенія, еозінопенія, прискорення ШОЕ. ЗАС – протеїнурія, іноді мікрогематурія. R-дослідження: в стадії приливу – посилення легеневого малюнку, прозорість частки легені злегка знижена; в стадії ущільнення – інтенсивне затемнення частки легені, охопленої запаленням; в стадії завершення – зменшуються розміри і інтенсивність запальної інфільтрації, корінь легені може бути тривало розширеним. Спірографія – зниження ЖЄЛ / життєва ємність легень /, збільшення ХОД / хвилинний об’єм дихання /.
Ускладнення: гостра дихальна, гостра серцево-судинна недостатність, абсцедування, перехід у хронічну форму.
КРИЗА.
Температура при крупозній пневмонії тримається 7-10 діб, потім знижується – критично або літично.
Криза – швидке зниження високої температури тіла до нормальних або субнормальних цифр. Може супроводжуватись картиною колапсу: різка загальна слабкість, шкіра бліда, вкрита холодним потом. Хворий адінамічний, вени спадаються, пульс слабкий, малого наповнення, АТ – знижується.
НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПІД ЧАС КРИЗИ:
1. подушку; вкласти хворого горизонтально.
2. Зігріти – обкласти хворого теплими грілками, вкрити ковдрою.
3. Напоїти гарячим солодким міцним чаєм або кавою.
4. Підшкірно ввести судинні засоби – камфору, сульфокамфокаїн, кофеїн, кордіамін, мезатон.
Лікування гострих пневмоній. Режим – постільний. Їжа – легкозасвоювана, вітамінізована. Рясне питво / до 1,5-2 л на добу /. Медикаментозне лікування: антибіотики широкого спектру дії / пеніцилін, ампіцилін, ампіокс, гентаміцин, цифран, абоктал /. Сульфаніламіди / сульфален, бісептол /. При нестерпному сухому кашлі – призначають протикашльові / кодеїн, стоптусін /. Використовують відхаркувальні засоби – бромгексін, лазольван, муколтін, термопсіс, алтей, лужні розчини та інгаляції. Показана оксигенотерапія. При кровохарканні – в/в вводять хлористий кальцій, аскорбінову кислоту. Відтяжна терапія проводиться в період розсмоктування / банки, гірчичники /. Після нормалізації t – заняття ЛФК.
ДОДАТОК:
Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 715 | Нарушение авторских прав
|