Б/ Хронічний бронхіт.
ГОСТРИЙ БРОНХІТ - гостре запалення бронхів.
Етіологія – інфекційна, токсична.
Сприятливі фактори: охолодження, виснаження організму.
Патогенез: етіологічний чинник призводить до гіперемії і набрякання слизової оболонки, гіперсекреції слизу, відторження епітелію.
Клініка. Скарги на кашель, слабкість, пітливість, підвищення t. Кашель спочатку сухий, гучний. На 2-3 день – з”являється слизисто-гнійна мокрота, кашель стає більш м’яким. Частота дихання / ЧД / - збільшується не значно. При аускультації – жорстке дихання, сухі хрипи, в подальшому – вислуховуються і вологі хрипи. В крові – лейкоцитоз, прискорення ШОЕ.
Перебіг. Через 2-3 тижні – одужання. При відсутності лікування переходить в хронічний бронхіт або ускладнюється бронхопневмонією.
Лікування. Постільний режим. Тепле лужне питво / молоко, Боржомі /. Відтяжна терапія – банки, гірчичники, зігріваючі компреси на грудну клітку. Медикаментозне лікування: антибіотики та сульфаніламіди, бронхолітики / бронхолітін, еуфілін /, відхаркувальні / бромгексін, муколтін, лужні інгаляції /.
ХРОНІЧНИЙ БРОНХІТ - дифузне прогресуюче ураження бронхів.
Етіологія – інфекційна. Розвивається після гострого бронхіту або запалення легенів.
Сприятливі фактори: подразнення слизової оболонки хімічними речовинами, пиловими частками; паління.
Патогенез. Тривале подразнення дихальних шляхів шкідливими агентами призводить до запальних і склеротичних змін в бронхіальній стінці і перибронхіальній тканині, що супроводжується перебудовою секреторного апарату і гіперсекрецією слизу, обструктивними порушеннями вентиляції і розвитком дихальної і легенево-серцевої недостатності.
Клініка хронічного необструктивного бронхіту: 1.Кашель з виділенням слизисто-гнійної мокроти до 100-150 мл на добу, переважно вранці. 2.В фазі загострення – слабкість, пітливість; при гнійному бронхіті – підвищення температури тіла. 3.Перкуторно, при супутній емфіземі – над легенями коробковий звук. 4.Аускультативно – жорстке дихання з подовженим видихом; сухі, свистячі, дзизкучі хрипи; різнокаліберні вологі хрипи.
Клініка хронічного обструктивного бронхіту: 1.Задишка, переважно експіраторного типу. 2.Утруднений і подовжений видих у порівнянні з фазою вдиху. 3.Набухання шийних вен під час видиху, спадання – під час вдиху. 4.Затяжний, малопродуктивний, коклюшоподібний кашель. 5.При перкусії – коробковий звук, опущення нижньої межі легенів / за рахунок емфіземи /. 6.При аускультації – дихання жорстке, з подовженим видихом; свистячі, дзизкучі хрипи. 7.При тяжкому обструктивному синдромі виникають симптоми гіперкапнії – порушення сну, головний біль, підвищена пітливість, анорексія, м’язові посмикування, крупний тремор, в більш тяжких випадках – сплутаність свідомості, судоми і кома.
Додаткові методи дослідження: в крові – лейкоцитоз, прискорення ШОЕ. При бронхоскопії – ознаки запалення слизової оболонки бронхів. При бронхографії – деформація бронхіального дерева. R-графія легенів – сітчаста деформація і посилення легеневого малюнка, супутня емфізема. Спірометрія – зниження ЖЄЛ.
ДОДАТОК:
Тяжкість захворювання хронічним обструктивним бронхітом / ХОБ / в залежності від величини об’єму форсованого видиху за 1с / ОФВ1 /
/ рекомендації Європейського респіраторного товариства /.
Для діагностики ХОБ, визначення ступеню його тяжкості, прогресування і прогнозу захворювання поряд з клінічними ознаками захворювання важливе місце займає визначення функції зовнішнього дихання / ФЗД /. При первинному обстеженні більшості пацієнтів рекомендується проводити спірометрію. ОФВ1 – традиційно вважається найкращим показником для оцінки ступеню обструкції дихальних шляхів.
Тяжкість захворювання. % від належних величин.
Легка > = 70
Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 727 | Нарушение авторских прав
|