 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ з навчальної дисципліни „Оперативна хірургія, топографічна анатомія та анестезіологія”, „Загальна та спеціальна хірургія” для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „Бакалавр” напряму „Ветеринарна медицина” (6.110101) 1. Симптоми, що можуть проявлятися в еректильній стадії шоку: збудження тварини зниження температури тіла зниження артеріального кров’яного тиску втрата свідомості 2. Симптоми, що можуть проявлятися в торпідній стадії шоку: збудження тварини підвищення температури тіла підвищення артеріального тиску виражене пригнічення загального стану, зниження температури тіла 3. Шок, це: зміни морфологічного складу крові у разі потрапляння в кров мікроорганізмів реакцію імунної системи на чужорідний білок розлад роботи нервової системи неспецифічний синдром, зумовлений зниженням перфузії тканин кров’ю 4. Основним заходом під час лікування шоку є: інфузійна терапія застосування інгаляційного наркозу коротка новокаїнова блокада застосування діуретиків
5. Запалення, це: реакція тканин на втрату крові судинно-мезенхімальна реакція організму у відповідь на пошкодження реакція імунної системи на чужорідний білок реакція тканин на зневоднення
6. Асептичне гнійне запалення може розвиватися у разі: виражених захисних властивостях організму внутрішньом’язевого чи підшкірного введення скипідару внутрішньом’язевого чи підшкірного введення антибіотиків внутрушньом’язового введення кальцію глюконату
7. Залежно від інтенсивності запалення може бути: гіпотонічне гіпертонічне атонічне нормергічне
8. Серозна ексудація виражена у: коней свиней великої рогатої худоби овець
9. До фізіотерапевтичних засобів лікування запальних процесів відносять: дію УВЧ-поля тканинну терапію новокаїнові блокади протизапальні засоби
10. До неспецифічної стимулювальної терапії відносять: гемотерапію новокаїнові блокади парафінотерапія вапоризацію
11. До гідротерапії відносять: використання з лікувальною метою холодної води використання інфузій гіпертонічних сольових розчинів використання з лікувальною метою синтетичних кровозамінників використання гідрофільних мазей 12. Стадії розвитку шоку: еректильна інфекційно-токсична запальна гідратації
13. Рідина, яку не можна використовувати для внутрішньовенних інфузій під час лікування шоку: гіпертонічні сольові розчини гіпотонічні сольові розчини синтетичні кровозамінники сольові кровозамінники
14. Гострим вважається запальний процес тривалістю до: 5–7 днів 4–6 тижнів 3–4 місяців 4–6 місяців
15. Фібринозна ексудація виражена у: коней великої рогатої худоби собак котів
16. Застосовують для проведення блокад із патогенетичною метою розчин новокаїну концентрації: 10% 3% 2% 0,5% 17. До кортикостероїдних препаратів відносять: бутадіон аналгін преднізолон кисоту ацетилсаліцилову
18. До імуностимулювальних препаратів не відносять: вірутрицид анальгін тимоген левамізол 19. За характером ексудату запалення може бути: серозно-фібринозне асептичне гіперергічне анергічне
20. Очищають зону пошкодження від мікробів та продуктів розпаду клітини: Нейтрофіли Езонофіли Еритроцити Тромбоцити
21. До засобів ферментотерапії у разі запалення відносять: трипсин імзауф преднізолон тіотриазолін
22. Через одну годину після отримання ушибу для лікування тварини застосовують: тиснучу пов'язку у поєднанні з холодом теплові процедури масаж гіпсову пов’язку 23. Гематома, це: крововилив у пухку клітковину з утворенням порожнини множинні крапкові крововиливи в пухку клітковину крововилив у серцеву сорочку крововилив у черевну порожнину 24. Пульсуюча гематома утворюється: артерією яремною веною будь-якою підшкірною веною капілярною сіткою
25. Порожнина гематоми збільшується: до зниження артеріального тиску до вирівнення тиску в порожнині гематоми з тиском у пошкодженій судині до зсідання крові до ретракції згустка
26. На початку утворення гематоми: накладають помірно тиснучу пов’язку і застосовують холод застосовують зігрівальний спирт-скипидарний компрес розтинають і лікують як рану, що загоюється за вторинним натягом проводять коротку новокаїнову блокаду
27. У разі утворення дифузної гематоми: застосовують зігрівальний спирт-скипидарний компрес розтинають порожнину гематоми та лікують пошкоджені судини застосовують УВЧ-терапію проводять коротку новокаїнову блокаду 28. У разі виникнення інфікованих гематом: накладають помірно тиснучу пов’язку і застосовують холод застосовують зігрівальний спирт-скипидарний компрес розтинають і лікують як рану, що загоюється за вторинним натягом проводять коротку новокаїнову блокаду
29. Лімфоекстравазати найчастіше виникають у ділянках: де шкіра розташована на щільній основі молочної залози внутрішньої поверхні стегна копита 30. Під час лікування лімфоекстравазатів показано: марлевий дренаж із гідрофільною маззю марлевий дренаж із протизапальними препаратами марлевий дренаж із 1-2% (5%) спиртовим розчином йоду марлевий дренаж із гіпертонічним сольовим розчином 31. Рани, що не загоюються за первинним натягом: асептичні операційні забруднені після відповідної хірургічної обробки гнійні після повного висікання гнійні рани
32. Низьку чутливість до болю мають тварини: велика рогата худоба коні собаки коти
33. Для загоювання ран за первинним натягом потрібні такі умови: асептичність рани кровотеча відсутність коаптації країв наявність мертвих тканин
34. За первинним натягом загоюються рани: асептичні операційні гнійні рани із значним дефектом тканин з омозолілими грануляціями 35. Після аспірації лімфи з порожнини лімфоекстравазату в неї вводять: 1-2% спиртовий розчин йоду 1% спиртовий розчин бриліантового зеленого фурацилін хлоргексидин
36. У динаміці перебігу ранового процесу виділяють фазу: самоочищення еректильну деградації торпідну
37. Для нормалізації перебігу ранового процесу в фазу самоочищення необхідно: недопустити розвиток інфекції стимулювати переподразнення нервової системи пригнічувати реакцію імунної системи запобігати відтоку ранового ексудату 38. Під струпом схильні загоюватися рани у: птиці собак коней котів
39. Гнійно-ферментативне очищення ран притаманне для: птиці гризунів коней великої рогатої худоби
40. Гнійно-секвестраційне очищення ран притаманне для: свиней собак коней котів
41. Секвестраційне очищення ран притаманне для: -птиці -собак -коней -котів 42. Часткове висікання рани передбачає: Видалення з порожнини рани нежиттєздатних тканин висікання у межах неушкоджених тканин, відступивши на кілька міліметрів від ранового краю видалення всіх грануляцій видалення гнійного ексудату
43. Влітку накладають джгут для тимчасової зупинки кровотечі не більше 2-х годин не більше 6-7-ми годин не більше 16-17-ми годин до однієї доби
44. Накладати джгут на тазовій кінцівці краще в ділянці: гомілки заплюсни плюсни стегна
45. Для зупинки кровотечі застосовують препарати: адреналіну гідрохлорид ацетилсаліцилову кислоту тромбін аналгін
46. Для рани, або виразки що погано загоюється застосовують метод хірургічного оброблення: повне висікання часткове висікання розсікання рани дренування порожнини рани
47. Гідрофільну основу має мазь: нітацид лінімент Вишневського стрептоцидова емульсія лінімент синтоміцину
48. Складові, що обумовлюють гідрофільні властивості мазей: ПЕГ-400, ПЕГ-1500 вазелінове масло ланолін тваринні жири 49. Масові захворювання великої рогатої худоби на травматичний ретикулоперикардит відносять до травматизму: експлуатаційного кормового транспортного спортивного.
50. Масові ретикулоперитоніти у великої рогатої худоби є наслідком травматизму: транспортного кормового експлуатаційного спортивного
51. Масові захворювання корів на субклінічний мастит є наслідком травматизму: транспортного кормового експлуатаційного спортивного
52. Травма, нанесена тварині під час виконання діагностичних чи лікувальних процедур, називається: випадковою ятрогенною інструментальною біологічною 53. За місцем локалізації флегмони бувають: підшкірні, підфасціальні, міжм’язові серозні, серозно-некротичні, гнійні гострі, хронічні, латентні аеробні та анаеробні
54. У разі глибокої міжм’язової флегмони: виявляється добре гіперемія і флюктуація не виявляєтья гіперемія і флюктуація виявляється гіперемія і флюктуація на 3-4 день виявляється крепітація 55. У хворої тварини після розтину флегмони протягом 3-4 днів зберігається висока температура, необхідно: призначити жарознижувальні засоби провести додаткову ревізію рани призначити фізіотерапевтичні процедури не призначати антибіотикотерапію
56. У разі оперативного лікування флегмони необхідно: розітнути флегмону висікти частково тканини, що формують порожнину розітнути флегмону і ввести в її порожнину дренаж введення в її порожнину гостроподразнювальної речовини
57. Септикопіємія – це форма сепсису: з множинними первинними гнійними осередками з створенням гнійних метастазів і токсемією з прогресуючою ендотоксимією без розвитку ендотоксимії
58. У патогенезі розвитку правця найбільше значення має токсин, який виділяє CL. Tetani: екзотоксин ендотоксин офлатоксин охротоксин
59. Симптом А.В. Мельникова у разі анаеробної газової гангрени: крепітація під час пальпації врізання лігатури в шкіру дзвінкий хруст під час гоління волосся на шкірі флуктуація під час пальпації
60. Високоефективним методом лікування анаеробної гангрени є: глухе закриття рани використання гідрофобних мазей парентеральне введення стероїдних препаратів гіпербарична оксігенізація уражених тканин 61. У разі виникнення анаеробної гангрени м’язи мають колір: яскраво-червоний вареного м’яса звичайний з ціанотичним відтінком 62. Проникненню мікроорганізмів у кров’яне русло під час сепсису сприяє їх здатність до: виділення гіалуронідази виділення гемолізинів синтез фібринолізину виділення простагландинів 63. Під час гнійно-септичного процесу у лейкограмі відмічають зміни: кількість паличкоядерних нейтрофілів не змінюється збільшення кількості еритроцитів зменшення кількості паличкоядерних нейтрофілів збільшення кількості паличкоядерних нейтрофілів
64. Найчастіше збудником газової гангрени є: CL. septicym CL. hystoliticum CL. Perfringens CL. tetani 65. Розриви сухожилків частіш зустрічаються: на згиначах пальців на розгиначах пальців у ділянці стегна у ділянці лопатки
66. Запалення сухожилка супроводжується розпадом на окремі пучки, які виступають із рани – це ознака тендиніту: паразитарного осифікуючого асептичного гнійного
67. Бурсоліти, це: пухлини в порожнині бурси запалення сухожилкової піхви ущільнені частинки фібрину і епітеліальних тканин личинки паразитів, які проникли в бурсу
68. Флегмона, це: гостре розлите гнійне запалення пухкої сполучної тканини обмежений гнійний запальний процес, що супроводжується утворенням порожнини заповненої гноєм гнійне запалення волосяного мішечка і сальної залози разом із навколишньою клітковиною накопичення крові в новоутворенній порожнині
69. Абсцесом називають: гостре розлите гнійне запалення пухкої сполучної тканини обмежений гнійний запальний процес, що супроводжується утворенням порожнини заповненої гноєм гнійне запалення волосяного мішечка і сальної залози разом із навколишньою клітковиною накопичення крові в новоутворенній порожнині
70. Для анаеробної флегмони характерно: гострий чи блискавичний перебіг, утворення малоболючої, не гарячої, крепітуючої припухлості гострий чи блискавичний перебіг, утворення гарячої, болючої, крепітуючої припухлості хронічний перебіг, утворення гарячої, болючої флуктуючої припухлості малоболюче, ундулююче припухання
71. До світлозаломлювальних середовищ ока відносять: рогівку, склеру, кришталик, сітківку райдужну оболонку, кришталик, склоподібне тіло, сітківку -кон’юктиву, склеру, рогівку, сітківку рогівку, внутрішньоочну вологу, кришталик, склоподібне тіло
72. До захисних пристосувань ока відносять: повіки, сльозний апарат, фіброзну оболонку ока райдужну оболонку, кришталик, склоподібне тіло, сітківку повіки, орбіту, сльозний апарат, м’язи ока, рогівку орбіту, периорбіту, повіки, фасції, очний жир, сльозний апарат 73. Руховий апарат очного яблука складається з: п’яти м’язів шести м’язів семи м’язів десяти м’язів
74. Далекозорість, це: гіперметропія еметропія анізометропія нормотропія
75. Короткозорість, це: міопія анізометропія піемія нормотропія
76. Рефракція, це:
здатність ока до чіткого розпізнавання предметів, які знаходяться на різній відстані явище, коли промені світла після заломлення в середовищах ока не з’єднуються в одній точці анатомічна здатність оптичної системи ока в стані спокою заломлювати паралельні промені і збирати їх в одній точці відсутність зору у тварин
77. Акомодація, це: особливий вид ненормальної рефракції, коли промені світла після заломлення в середовищах ока не з’єднується в одній точці відсутність зору у тварини здатність ока до чіткого розпізнавання предметів які знаходяться на різний відстані здатність оптичної системи ока в стані спокою заломлювати паралельні промені і збирати їх в одній точці
78. За допомогою Пуркінє-Сансонівського зображення встановлюють: стан рогівки і склери стан кришталика та прозорість заломлюючих середовищ рефракцію ока запалення сітківки 79. Кератоскопією встановлюють: найдрібніші зміни на кон’юнктиві повік, склери, рогівці, райдужній оболонці у передній та задній камерах ока та на передній поверхні кришталика прохідність світла через середовища ока та стан його дна запалення сітківки стан рогівки, її сферичність та дзеркальність
80. Офтальмоскопією встановлюють: прохідність світла через середовища ока та стан його дна найдрібніші зміни на кон’юнктиві повік, склери, рогівці, райдужній оболонці у передній та задній камерах ока та на передній поверхні кришталика стан рогівки і склери
81. Боковим фокусним освітленням встановлюють: прохідність світла через середовища ока та стан його дна найдрібніші зміни на кон’юнктиві повік, склери, рогівці, райдужній оболонці у передній та задній камерах ока та на передній поверхні кришталика стан рогівки і склери наявність кон’юктивіту
82. Під час виявлення хвороби очей застосовують: коротку новокаїнову блокаду ретробульбарну новокаїнову блокаду надплевральну новокаїнову блокаду аортопункцію
83. Причиною телязіозного кон’юктиво-кератиту є: мікроорганізми віруси рететсії паразити
84. До антисептичних засобів, що використовують в офтальмології відносять: пероксид гідрогену 3%, спиртовий розчин йоду 5 % йодистий натрій 2-3%, йодистий калій 2-3%, діонін 6-10%, сульфацил-натрію 10-30% пілокарпіну гідрохлорид 1-6%, фурамон 3-10%, карбохолін 0,5%, езерину саліцилат 0,25-0,5%, прозерин 0,25-0,5% калію перманганат 1:5000, борна кислота 2-4%, риванол 1:1000, фурацилін 1:5000, хінін 1-2%
85. Засоби, що звужують зіницю: кокаїну гідрохлорид 3%, дикаїн 0,5-1%, ксилокаїн 0,25-0,5%, новокаїн 0,25-2%, лідокаїну 1-2% пілокарпіну гідрохлорид 1-6%, фурамон 3-10%, карбохолін 0,5%, езерину саліцилат 0,25-0,5%, прозерин 0,25-0,5% кальцію хлорид 2-3%, кальцію глюконат 2-3%, димедрол 1%, піпольфен, супрастин калію перманганат 1:5000, борна кислота 2-4%, риванол 1:1000, фурацилін 1:5000, хінін 1-2%
86. До засобів, що розширюють зіницю відносять: азотнокисле срібло 1-2%, коларгол 2-3%, протаргол 1-4%, резорцин 1-2%, танін 3-5%, цинку сульфат 0,25-2% діонін 1-10%, кисень, йодистий натрій 2-3%, йодистий калій 2-3%, глюкоза 5-40%, хлористий натрій 3-5% калію перманганат 1:5000, борна кислота 2-4%, риванол 1:1000, фурацилін 1:5000, хінін 1-2% атропіну сульфат 1%, скополаміну гідробромід 0,25%, гоматропіну гідробромід 1-2%, адреналіну гідрохлорид 0,1%
87. До в’яжучих та припікаючих засобів, що використовують в офтальмології відносять: кальцію хлорид 2-3%, кальцію глюконат 2-3%, димедрол 1%, піпольфен, супрастин калію перманганат 1:5000, борна кислота 2-4%, риванол 1:1000, фурацилін 1:5000, хінін 1-2% атропіну сульфат 1%, скополаміну гідробромід 0,25%, гоматропіну гідробромід 1-2%, адреналіну гідрохлорид 0,1% азотнокисле срібло 1-2%, коларгол 2-3%, протаргол 1-4%, резорцин
88. До засобів, що подразнюють та прискорюють розсмоктування в офтальмології відносять: пілокарпіну гідрохлорид 1-6%, фурамон 3-10%, карбохолін 0,5%, езерину саліцилат 0,25-0,5%, прозерин 0,25-0,5% азотнокисле срібло 1-2%, коларгол 2-3%, протаргол 1-4%, резорцин 1-2%, танін 3-5%, цинку сульфат 0,25-2% калію перманганат 1:5000, борна кислота 2-4%, риванол 1:1000, фурацилін 1:5000, хінін 1-2% діонін 1-10%, кисень, йодистий натрій 2-3%, йодистий калій 2-3%, глюкоза 5-40%, хлористий натрій 3-5%
89. В офтальмології найдовше діють форми лікарських засобів: мазі емульсії очні краплі очні лікувальні плівки
90. Для катарального кон’юнктивіту характерні клінічні ознаки: набряк краю повік та їх гіперемія, випадіння вій, рясна сльозотеча, ектропіум, блефароспазм блефароспазм, наявність витьоків із внутрішнього кута ока які мають домішки слизу і пластівців, набряк кон’юнктиви, ін’єкція поверхневих судин, болючість ока та підвищення місцевої температури блефароспазм, болючість та підвищення місцевої температури, світлобоязнь, ін’єкція поверхневих судин, хемоз, наявність слизово-гнійних виділень із внутрішнього кута ока, наявність некрозів слизової оболонки блефароспазм, виразки рогівки, залишки некротизованих тканин.
91. Для фолікулярного кон’юнктивіту характерні клінічні ознаки: блефароспазм, болючість та підвищення місцевої температури, світлобоязнь, ін’єкція поверхневих судин, хемоз, наявність слизисто-гнійних виділень із внутрішнього кута ока, наявність некрозів слизової оболонки блефароспазм, наявність витьоків із внутрішнього кута ока які мають домішки слизу і пластівців, набряк кон’юнктиви, ін’єкція поверхневих судин, болючість ока та підвищення місцевої температури блефароспазм, виразки рогівки, залишки некротизованих тканин світлобоязнь, рясна сльозотеча, слизисто-гнійні витьоки із внутрішнього кута ока, наявність сверблячки в ділянці ока, набряк третьої повіки, кон’юнктивіт, блефарит, випадіння вій, ентропіум, кератит, внутрішня поверхня третьої повіки нагадує ягоду малини
92. Для фібринозного кон’юнктивіту характерні клінічні ознаки: світлобоязнь, рясна сльозотеча, слизисто-гнійні витіки із внутрішнього кута ока, наявність сверблячки в ділянці ока, набряк третьої повіки, кон’юнктивіт, блефарит, випадіння вій, ентропіум, кератит, внутрішня поверхня третьої повіки нагадує ягоду малини світлобоязнь, рясна сльозотеча, чітко виражена ін’єкція поверхневих судин кон’юнктиви, набряк повік і кон’юнктиви, хемоз, наявність на кон’юнктиві плівок та некрозів буро-червоного кольору блефароспазм, болючість та підвищення місцевої температури, світлобоязнь, ін’єкція поверхневих судин, хемоз, наявність слизово-гнійних виділень із внутрішнього кута ока, наявність некрозів слизової оболонки блефароспазм, виразки рогівки, залишки некротизованих тканин
93. Форми поверхневого кон’юнктивіту: фібринозний, гнійний, фолікулярний, симптоматичний гострий, некротичний, гангренозний дифтеритичний, крупозний, флегмонозний катаральний, фібринозний, гнійний 94. Масові кератокон’юнктивіти у великої рогатої худоби можуть викликати: кишкова паличка, стрептококи, стафілококи, протей телязії, гіповітаміноз А, рикетсії, хламідії, мікоплазми, мораксели, ІРТ лістерії, лептоспіри, гриби, шигели, мікрококи мікобактерії, лістерії, кишкова паличка
95. Правильна послідовність стадій рикетсіозного кератокон’юнктивіту: клітинної інфільтрації, серозно-катаральна, ерозії рогівки, абсцесу рогівки, абсцесу рогівки, виразки рогівки, рубця рогівки серозно-катаральна, клітинної інфільтрації, ерозії рогівки, абсцесу рогівки, виразки рогівки, рубця рогівки клітинної інфільтрації cерозно-катаральна,ерозії рогівки, абсцесу рогівки, виразки рогівки, рубця рогівки дифтеритичний, крупозний, флегмонозний.
96. Катаракта, це: катаральне запалення очного яблука різке підвищення внутрішньоочного тиску помутніння кришталика та його капсули помутніння рогівки і склоподібного тіла
97. Глаукома, це: кома пов’язана з передозуванням глауберової солі помутніння кришталика і склоподібного тіла помутніння рогівки і склоподібного тіла підвищення внутрішньоочного тиску
98. Єктропіум, це: зрощення країв повік завертання повік підвищення внутрішньоочного тиску вивертання повік
99. Блефароспазм, це: спазм зіниці спазм ретрактора очного яблука підвищення внутрішньоочного тиску спазм повік
100. Розчини очних крапель мають pH: 10,2–12,4 5,4–6,3 3,8-4,4 7,2–7,4
101. Засоби, що звужують зіницю, відносяться до: мідріатиків нейролептиків міорелаксантів міотиків
102. Ентропіум, це:
зрощення країв повік вивертання повік підвищення внутрішньоочного тиску завертання повік
103.Блефарит, це: вивертання повік завертання повік запалення повік спазм повік 104. Фімоз, це: неможливість виведення головки статевого члена через отвір препуція неможливість вправлення головки статевого члена в препуціальну порожнину запалення сечового міхура запалення препуціального мішка 105. Крок тварини, це: переміщення тіла тварини в просторі відстань між слідами однієї кінцівки відстань між слідами суміжних кінцівок відстань між грудною і тазовою кінцівкою
106. Прогенія, це: вроджене скорочення верхньої щелепи запалення човникової бурси у ВРХ защемлення головки статевого члена запалення вісцеральної оболонки очеревини 107. Олігодантія, це: зниження кількості сперматозоїдів зменшення нормальної кількості зубів зниження апетиту тварини відсутність апетиту
108. Конвергенція зубів, це: порушення цілісності зубної емалі запалення пульпи зуба ненормальне зближення корнів зубів вовчі зуби 109. Одонтогенний остеомієліт, це: запалення твердої мозкової оболонки некроз остистих відростків поперекових хребців некроз спонгіозної субстанції кісток щелепи запалення головки великогомілкової кістки
110. Причина захворювання на флюороз: відсутність у раціоні фосфору підвищена кількість у раціоні фтору знижена кількість у раціоні фтору остеодистрофія 111. Альвеолярний періодонтіт, це: запалення альвеол легенів запалення альвеол легенів і плеври запалення очеревини запалення окістя між коренем зуба і стінкою альвеоли 112. Прогнатія, це: закупорювання стравоходу вкорочення нижньої щелепи вкорочення верхньої щелепи гіперкінез язика
113. У коня віком 9 років після травми голови спостерігаються наступні клінічні ознаки: опущене праве вухо, птоз правої повіки, западання ніздрі – діагноз: перелом скроневої кістки параліч лицевого нерва параліч трійчастого нерва запалення внутрішнього вуха 114. У тварини відмічається незначна краплинна кровотеча з лівої ніздрі. Встановіть причину кровотечі: розпад новоутворення в носовій порожнині пошкодження судин слизової оболонки легенева кровотеча кровотеча з придаткових порожнин
115. У тварини після травми голови спостерігаються такі клінічні ознаки: відвисання нижньої щелепи, зміщення різців вбік – діагноз: перелом нижньощелепової кістки параліч підочного нерва однобічний параліч лицевого нерва параліч трійчастого нерва
116. Під час фурункульозу холки уражуються тканини: потилично-остиста зв’язка серозна бурса холки сосочковий шар шкіри волосяні мішочки шкіри 117. Внутрішній пневмоторакс виникає під час: відкритого ушкодження грудної клітини крововиливу в плевральну порожнину розриву бронхів та легенів ушкодження парієтальної плеври
118. Тварини, що мають більш сприятливий перебіг пневмотораксу: кінь собака свині велика рогата худоба
119. Гайморит – це запалення слизової обонки: лобної пазухи верхньощелепової пазухи лобно-раковинної пазуха виличкової та слізної пазухи 120. У собаки з носових отворів витікає кров дрібно піниста, яскраво-червоного кольору, яка супроводжується кашлем – діагноз: кровотеча із судин слизової оболонки носової порожнини кровотеча із шлунка кровотеча із зубних альвеол кровотеча із легень 121. У свині язик твердий, збільшений у розмірах і випадає із ротової порожнини. Під час дослідження на поверхні язика відмічаються дрібні абсцеси, нориці – діагноз: актиномікоз язика ботріомікоз язика флегмона язика гіперкінез язика 122. У корови у ділянці привушної слинної залози з лівого боку виявлена нориця, через яку під час жуйки виділяється гнійний ексудат з домішками корму. Подібні ознаки виявляли ще у декількох тварин в господарстві. З анамнезу відомо, що в раціон корів входить ячмінна полова – діагноз: актиномікоз ботріомікоз злакова хвороба актинобактеріоз
123. Оперативне лікування гематоми вушної раковини виконують: на 3–5 день після виникнення на 2-й день після виникнення відразу чекають до самостійного розсмоктування кров’яного згустку
124. Отит, це: рана вушної раковини запалення вуха перфорація барабанної перетинки запалення привушної залози.
125. Під час розриву носової перетинки та носо-губного дзеркала у бика-плідника показано: вибракування внутрішньовенне введення 0,5% розчину новокаїну ринопластику введення носового кільця в непошкоджену частину носової перетинки
126. У коня в ділянці потилиці виявлено гарячу, дифузну,болючу, флуктуючу припухлість – діагноз: флегмона бурсит абсцес гематома
127. У коня в ділянці потилиці виявлено обмежену, холодну, малоболючу, флуктуючу припухлість, яка поступово збільшуються – діагноз: флегмона серозний бурсит абсцес гематома 128. Орхіт, це: пухлина сім’яника запалення сім’яника атрофія сім’яника запалення загальної піхвової оболонки
129. У коня в ділянці холки діагностовано негарячу, щільну, неболючу припухлість, у разі натискання утворюється ямка, що повільно виповнюється – діагноз: флегмона набряк лімфоекстравазат абсцес
130. Причинами травматичного набряку холки є: стискання тканин холки хомутом чи сідлом ускладнення рана в ділянці холки ускладненна бурситу холки гостро гнійне запалення шкіри.
131. Для лікування травматичного набряку холки застосовують: розтин для зменшення тиску набряку зігрівальні компреси холод автогемотерапію
132. Пневмоторакс, це: накопичення повітря в грудній порожнині накопичення ексудату в грудній порожнині накопичення крові в грудній порожнині травматичний дифузний набряк
133. Відкритий пневмоторакс. Повітря: потрапляє в грудну порожнину під час поранення потрапляє підчас вдиху і видаляється під час видиху потрапляє тільки під час вдиху потрапляє під час видиху 134. Клапанний пневмоторакс. Повітря: потрапляє в грудну порожнину під час поранення потрапляє під час вдиху і видаляється під час видиху потрапляє тільки під час вдиху потрапляє під час видиху
135. Гемоторакс, це: накопичення повітря в грудній порожнині накопичення ексудату в грудній порожнині накопичення в грудній порожнині повітря та запального ексудату накопичення крові в грудній порожнині 136. Непроникна рана черевної стінки під час збереження цілісності: жовтої фасції поперечної фасції поверхневої фасції очеревини 137. Проникна рана черевної стінки під час пошкодження: поперечної фасції жовтої фасції парієнтального листка очеревини вісцерального листка очеревини 138. Перитоніт, це запалення: внутрішніх органів черевної порожнини черевної стінки запалення плеври серозних оболонок черевної порожнини
139. Постит, це: запалення препуція звуження препуціального отвору новоутворення на припуцію запалення головки статевого члена
140. У биків акропостит перебігає в формі: фолікулярно-виразковій екзематозно-виразковій серозно-фібринозній виразковій формі 141. Неспроможність втягування статевого члена у припуціальний мішок називається: фімоз парафімоз акропостит баланопостит 142. Адгезивний баланопостит за клінічними ознаками нагадує: фімоз парафімоз акропостит сечокам’яну хворобу 143. Тварина відчуває біль під час опирання на кінцівку: кульгавість опірної кінцівки кульгавість висячої кінцівки змішана кульгавість шпатова кульгавість.
144. Тварина відчуває біль під час виносу кінцівки: кульгавість опірної кінцівки кульгавість висячої кінцівки змішана кульгавість перемінна кульгавість
145. Тварина відчуває біль під час виносу та опирання на кінцівку: кульгавість опірної кінцівки кульгавість висячої кінцівки шпатова кульгавість змішана кульгавість 146. Під час паралічу променевого нерва випадає функція: триголового м’яза плеча, розгиначів зап’ястя та пальців м’язи-згиначі зап’ястя та пальців двоголовий м’яз плеча згиначів пястя
147. Під час паралічу ліктьового нерва випадає функція: триголового м’яза плеча, розгиначів зап’ястя та пальців м’язи-згиначі зап’ястя та пальців двоголовий м’яз плеча згиначів пястя
148. Під час запалення бурси двоголового м’яза плеча у коня спостерігається кульгавість: опірного кінцівки висячої кінцівки змішана кульгавість шпатова кульгавість
149. Запалення бурси ліктьового горба здебільшого зустрічається у: собак і коней дрібної рогатої худоби та свиней котів великої рогатої худоби
150. Прекарпальний бурсит здебільшого зустрічається у: собак і коней великої рогатої худоби дрібної рогатої худоби та свиней котів та собак
151. У ділянці зап’ясткового суглоба на дорсальній поверхні відмічається овальне обмежене, з добре вираженою рухливістю, болюче, флюктуюче припухання. Порушення функції кінцівки мало виражене – діагноз: прекарпальний бурсит тендовагініт променевого розгинача зап’ястка артрит зап’ясткового суглоба остеосаркома кісток зап’ясткового суглоба
152. У ділянці зап’ясткового суглоба на дорсальній поверхні і в нижній ділянці передпліччя відмічається напружена, гаряча і болюча овально-довгаста припухлість. Під час руху проявляється кульгавість висячої кінцівки – діагноз: прекарпальний бурсит тендовагініт променевого розгинача зап’ястка артрит зап’ясткового суглоба глибокий гнійний пододерматит 153. Періостит − це запалення: кісткового мозку губчастої речовини кістки окістя усіх морфологічних складових кістки 154. Остеомієліт – це запалення: окістя усіх морфологічних структур кістки періосту кісткового мозку
155. Патогномонічною ознакою перелому кістки є: гіперемія шкіри в ділянці патологічного осередку набряк ділянки патологічного осередку підшкірна гематома в ділянці патологічного осередку кісткова крепітація
156. Собака потрапила під автомобіль. Під час обстеження в ділянці стегна спостерігаються обширні садна, травмовані тканини просочені кров'ю, сильна больова реакція, функція кінцівки випадає. Виявлено рухомість стегнової кістки за межами суглобів. При цьому цілість шкіри збережена. Діагноз – ушиб ІІІ ступеня. Необхідно провести додаткове дослідження: перкуторне дослідження місця пошкодження рентгенографію дослідження пульсаціі артерій біохімічне дослідження крові 157. Правильний метод лікування тварин у разі перелому лопатки: екстракортикальний остеосинтез інтрамедулярний остеосинтез накладання гіпсової пов’язки накладання шинної пов’язки 158. Причина затримки зрощення кісток та відсутності репаративної консолідації: гіперергічний тип запалення інфекція невчасно проведений остеосинтез поступове навантаження 159. Зрощення кісток у парнокопитних тварин відбувається за: 25−35 днів 35-45 днів 45-50 днів 50-55 днів 160. Артоз, це: гнійне запалення суглобів асептичне запалення суглобів хронічне захворювання суглобів незапального характеру хронічне проліферативне запалення суглобів 161. Гіаліновий хрящ суглоба живиться: дифузією з мікросудин власного мікроциркуляторного лоджа дифузією з лімфатичного русла дифузією з міжклітинної рідини дифузією із синовіальної рідини
162. Не спостерігають під час вивиху суглоба ознаку: обмежена рухливість суглоба надмірна рухливість суглоба порушення конфігурації суглоба порушення функції кінцівки 163. У випадку, якщо після вправлення суглоба неможливо накласти імобілізуючу пов’язку, у тканини навколо суглоба рекомендують вводити: протизапальні засоби подразнювальні засоби міорелаксанти місцеві анестетики
164. Симптом, який не спостерігають у разі гнійного артриту: припухання суглоба почервоніння підвищення загальної температури тіла кульгавість
165 Переважають у разі розвитку грануломатозного артриту процеси: гнійні гострі асептичні дегенеративні хронічні проліферативні
166. Ревматичний артрит – це запалення походження: гнійного асептичного автоімунного алергічного 167. Найшвидше розвивається контрактур суглоба: нейрогенна тендогенна міогенна артрогенна
167. Дисплазія суглобів, це: порушення розвитку кістково-зв’язкового компонентів суглоба дегенеративні зміни зв’язкового компоненту суглобів дегенеративні зміни гіалінового шару суглоба дегенеративні зміни капсули суглобів
168. Міозит – це захворювання м’язів природи: дистрофічної запальної деонкологічної некротичної.
169. Осифікувальний міозит розвивається внаслідок: заміщення дефекту м’язової тканини сполучно-тканинними елементами петрифікації сполучної тканини, яка заповнює дефект інфікування вогнища ураження лізисом новоутвореної сполучної тканини у мязах 170. М’язовий ревматизм характеризується: раптовим виникненням та гострим початком хвороби асиметричним ураженням окремих груп м’язів стабільною больовою реакцією повною втратою сфункції скорочення уражених мязів
171. Міопатоз – це захворювання м’язів, яке зумовлене порушенням скорочувальної їх функції внаслідок: запалення дистрофії перевтоми травматичного пошкодження
172. Для лікування фасцикулярного міопатозу рекомендують введення в пошкоджені м’язи: 0,25% новокаїну місцево подразнювальні засоби міорелаксанти антибіотики
173. Правильна послідовність процесу онкогенезу: цитогенез→мутагенез→морфогенез морфогенез→цитогенез→мутагенез мутагенез→цитогенез→морфогенез морфогенез→мутагенез→ цитогенез
174. Доброякісну пухлину характеризує ознака: клітинний атипізм експансивний тип росту метастазування інфільтративний тип росту
175. Злоякісна пухлина: міксома фіброма остеосаркома ліпома
176. Доброякісна пухлина: міосаркома остеома фібросаркома карцинома
177. Пухлина, що має епітеліальне походження: карцинома саркома фіброма міома
178. Пухлина, що має нейрогенне походження: гібернома ангіосаркома астроцитома фіброма
179. Eкзема супроводжується ураженням:
епідермісу дерми підшкірної клітковини усіх шарів шкіри
180. Живлення епідермісу здійснюється за рахунок: власних кровоносних судин тканинної рідини міжклітинного простору лімфатичних судин кровоносних та лімфатичних судин
181. Анатомічна структура, яка не є похідною шкіри: рогові відростки сальна залоза слізна залоза копитний роговий башмак.
182. Термін, який не характеризує крововилив: еритема петехія екхімоз суфузія
183. Шкірний висип, який не належить до вторинних: ерозія себорея кропивниця гіперкератоз
184. Фолікуліт, це: гнійне запалення волосяного мішка гнійне запалення сальної залози гнійне запалення шкіри навколозовнішнього кінця волосяного мішка гнійне запалення потової залози 185. Фурункул, це: гнійне запалення волосяного мішка гнійне запалення волосяного мішка, сальної залози і навколишньої тканини гнійне запалення сальної залози і навколишньої тканини гнійне запалення навколишньої тканини
186. Під час деформації копитець у структурі пальців виникають деструктивні зміни: склеротичні процеси у періостальному шарі, в сосочковому шарі кайми та викривлення сосочків основи шкіри вінчика розвивається гіпокератоз розвивається паракеретоз гіпоплазія епітеліальних клітин продукуючого шару епідермісу
187. Види деформацій копитець у великої рогатої худоби: плоскі копитця гострокуті, криві, тупокуті, торцеві готроплазовані та тупоплазовані їжакове копито
188. Деформація копитець у великої рогатої худоби розвивається внаслідок захворювань: ламініту та остеотендиніту гнійного пододерматиту виразки Рустергольця виразкових процесів міжпальцевого склепіння
189. Ускладненням асептичного дифузного запалення основи шкіри стінки копитець є: гострокуті копитця та криві копитця торцеві копитця торцеві та гострокуті копитця гострокуті копитця
190. Деформація копитець – це є: порушення форми копитець гіпертрофія копитець гіпотрофія копитець порушення структури копитець
191. Особливістю розчищення копитець у великої рогатої худоби є: видалення рогу абаксіальної ділянки рогу видалення аксіальної ділянки рогу максимальне видалення м’якуша максимальне видалення зачепної ділянки та мінімальне видалення рогу мякуша та нашарованого рогу м’якуша на підошву 192. Особливістю розчищення кривих копитець є: видалення підошовного рогу та видалення рогу м’якуша видалення рогу м’якуша видалення рогу аксіальної ділянки рогу видалення рогу абаксіальної ділянки рогу
193. Виразка Рустергольца, це: гнійний дифузний пододерматит специфічний осередковий пододерматит гнійний абоксиальний ламініт запалення облямівки та вінчика
194. Поверхневий гнійний пододерматит розвивається: у листочковому шарі рогу стінки у продукуючому шарі епідермісу кайми у усіх шарах основи шкіри у сосочковому шарі основи шкіри підошви
195. Причини виникнення глибокого гнійного пододерматиту: порушення годівлі надмірна зволоженість у приміщенні розшарування листочків у дорсальній стінці ускладнення обмеженого асептичного пододерматиту
196. Мікрофлора під час гнійного пододерматиту може розвиватись:
безпосередньо після поранення, гематогенним шляхом, у разі ускладнення асептичного пододерматиту у разі надмірного зволоження в місцях утримання у разі утримання тварин на жорсткій підлозі з кормами
197. За глибокого гнійного пододерматиту запалення розвивається в першу чергу: у судинному шарі основи шкіри у судинному та сосочковому шарі основи шкіри у сосочковому шарі основи шкіри у синовіальній мембрані та суглобовій капсулі
198. За розвитку поверхневого гнійного пододерматиту ексудат поширюється: під роговим чохлом, формуючи порожнину та утворюючи подвійну підошву переходить у п’яткову частину копитця просочує всі шари підошви, переходить у бік білої лінії переходить у ділянку вінчика Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 1965 | Нарушение авторских прав |