АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Прийняття гігієнічної ванни

Прочитайте:
  1. II. Умови прийняття на обслуговування та обслуговування громадян
  2. III. Умови прийняття і порядок обслуговування громадян
  3. Гігієнічні та лікувальні ванни
  4. Методика гігієнічної оцінка шкільних підручників
  5. Методика гігієнічної оцінки режиму дня, розкладу занять та уроку
  6. Методика гігієнічної оцінки якості води за даними санітарного обстеження і результатами лабораторного дослідження (методика “читання” аналізу води)
  7. Методика комплексної гігієнічної оцінки рухової активності дітей і підлітків
  8. Особливості сприйняття навчальної інформації учнів залежно від типів темпераменту
  9. Особливості сприйняття навчальної інформації учнів залежно від типів темпераменту

а) підготовку ванни слід робити таким чином: забруднену жиром та брудом ванну необхідно протерти губкою з пральним порошком та помити водою; продезінфікувати ванну одним з дезінфікуючих розчинів (1—1,5 % розчином хлораміну, 0,5 % розчином хлорного вапна, 3 % розчином лізолу); після цього декілька разів ванну слід ополоснути гарячою водою; застосовані губки слід зберігати у банці з написом «брудні», а чисті — у банці з написом «чисті»;

б) заповнення ванни водою здійснюється так: заповнити ванну спочатку холодною, а потім гарячою водою, щоб не було пари, яку хворі, особливо на серцево-судинні зах­ворювання, погано переносять, на дві третини її об'єму. Температура гігієнічної ванни повинна становити 37—40 °С. Під ноги хворого для опори слід поставити дерев'яний міс­ток;

в) прийняття ванни (мал. 7, а). Особливості прийняття ванни або іншої водної процедури залежать від загального стану хворого.

Так, хворі із задовільним станом приймають ванну са­мостійно під наглядом медичної сестри або санітарки. Се­редній термін прийняття ванни становить 15–30 хв.

Спочатку хворі миють голову, потім тулуб та кінцівки. Після миття медична сестра допомагає хворому вийти з ван­ни, обтертися рушником та надягти лікарняну білизну.

Температура ванни для хворих із захворюванням серед­ньої важкості повинна становити 36–37°С, середній час перебування у ванні – 10–15 хв. Часто такі хворі потре­бують сторонньої допомоги. Медична сестра та санітарка опускають хворого у ванну на простирадлі, підтримуючи його під час купання за голову та плечі, або садять на по­ставлений у ванну табурет та обмивають за допомогою ду­шу. Санітарка допомагає хворому вимити голову; намиле­ною губкою миє пахвові ямки, помежину, проміжки між пальцями ніг, у жінок — шкіру під молочними залозами.

 
 

Прийняття душу (мал. 7, б) показане хворим із задо­вільним станом або станом середньої важкості, оскільки такі хворі переносять його краще, ніж ванну, і ця проце­дура єбільш гігієнічною. При цьому температура води по­шита становити 36—37 °С, тиск води не повинен бути силь­ним, Спочатку миють голову, потім тулуб та кінцівки. Хво­рі, в яких стан здоров'я середньої важкості, миються сидячи на табуреті. Їм допомагає медична сестра або санітарка. Існують пристосування, що допомагають хворим зайти та вийти з ванни (мал 7, в).

 

 

Мал. 7. Купання хворих у стаціонарі:

а—приймання ванни; б — пристосування у ванні для допомоги хворим
в — приймання душу

Місцеві водні гігієнічні процедури проводять важкохво­рим (на інфаркт міокарда, інсульт), хворим з високою га­рячкою, у непритомному стані, при важких ураженнях шкі­ри (екземі, псоріазі, трофічних виразках, рановій поверхні тощо).

Таким хворим проводять обтирання теплою водою.

Під хворого кладуть клейонку, оголяють спочатку верхню частину тіла і губкою, змоченою теплою водою, протирають обличчя, шию, груди, руки. Ці частини тіла досуха витирають рушником та накривають простирадлом, щоб не переохолодити хворого. Потім таким же чином обтирають живіт, спину, стегна, ноги.

Слід запам'ятати, що важкохворим, хворим, які потре­бують термінових реанімаційних заходів (при зупинці серця, дихання, смертельній кровотечі, аритмії тощо), водна санітарна обробка протипоказана.

До інших гігієнічних процедур належать гоління, під­стригання волосся, нігтів на руках та ногах.

Оглядова кімната і ванне приміщення повинно зберігатись в чистоті. Після закінчення огляду хворого проводять обробку предметів (шпателі, термометри) і меблів (кушетки, стільці та ін.), до яких торкався хворий. Клейонкову подушку і клейонки на кушетці після кожного хворого протирають 2% розчином хлораміну або 0,5% розчином хлорного вапна, а наприкінці зміни миють гарячою водою з господарським милом. Простирадла на кушетці слід міняти також після кожного хворого.

У разі виявлення у хворого інфекційного захворювання приміщення, де він знаходиться, предмети і меблі підлягають знезараженню (дезінфекції).

В приймальному відділенні не рідше 2 разів на день проводять загальне прибирання приміщення вологим способом із використанням дезінфікуючих розчинів.

Для проведення санітарної обробки хворого необхідні дезінфікуючі розчини та інвентар. Як правило застосовують наступні дезінфікуючі засоби: господарське мило, лізол, столовий оцет, хлорне вапно, хлорамін, 0,5% розчин гексахлорану.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 458 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)