АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гігієнічні та лікувальні ванни

Першу гігієнічну ванну проводять новонародженому після відпадання пуповини і епітелізації пупкової ранки (7-10-й день життя). Протягом перших 6 міс дитину бажано купати щодня, з 6 до 12 міс. – через день, а надалі – двічі на тиждень, але можна й частіше. Заздалегідь підготовляють пелюшки й білизну, щоб відразу після купання дитину загорнути, не охолоджуючи її. Якщо температура повітря в приміщенні нижча за 22°С, пелюшки та сорочечку перед сповиванням зігрівають. На дно ванночки опускають пелюшку, спочатку наливають гарячу, потім холодну воду, доводячи її до 37°С. Для вимірювання температури води користуються водяним термометром.

Якщо пупкова ранка не загоєна чи є зміни на шкірі, у воду для купання додають декілька крапель заздалегідь підготовленого міцного розчину марганцевокислого калію до отримання блідо-рожевого кольору води, але не в якому разі не додавати кришталики марганцю безпосередньо у ванночку, бо вони можуть попекти ніжну дитячу шкіру. Окрім того, купання дитини може проводитися із застосуванням відварів трав чистотілу, череди, ромашки та ін. (див. нижче). Протягом першого місяця життя дитини, а також – в разі наявності попрілості, або проявів дерматиту, для купання бажано брати кип’ячену воду.

Купають дитину у вечері перед годуванням, але можна й в другій час. В умовах стаціонару купання дитини є складовою частиною лікувального процесу. Гігієнічну ванну; положення дитини у ванні і тривалість купання призначає лікар, індивідуально, залежно від стану дитини. Після здійснення процедури в листі призначень обов’язково роблять відмітку.

Техніка купання. Для купання дитини необхідно мати ванночку, дитяче мило, м'яку губку або фланелеву рукавичку, водяний термометр, глечик з теплою водою (37°С) для ополіскування дитини, пелюшку, простирадло. Перед кожним купанням ванночку миють щіткою з милом і споліскують холодною водою, а потім ошпарюють окропом. В умовах стаціонару ванночку після купання обробляють дезинфікуючим розчином і ополіскують гарячою водою. Зберігати ванночку краще у вертикальному положенні і використовувати виключно для купання малюка.

Малюка роздягають (перші місяці життя дитину занурюють у пелюшці) й опускають у ванночку, так, щоб верхня частина грудей дитини була над водою. Голівка дитини лежить на лівому передпліччі матері, або того, хто купає дитину, а долонею треба підтримувати дитину за ліве стегно. Правою рукою поливають тіло дитини водою. Для намилювання вживають м’яку фланелеву рукавичку. Дітей першого півріччя купають в положенні лежачи, другого півріччя – сидячи.

Дитяче мило або шампунь під час купання дитини застосовують після 6 місяців, 1-2 рази на тиждень. У разі наявності на шкірі голови себорейних кірочок перед купанням на 15-20 хв. бажано змастити голову дитячою олією, або стерильною рослинною олією. Спочатку миють голівку, потім тіло, руки, пахову ділянку, ноги. Тривалість купання в середньому становить: до 6 місяців 3-5 хв., від 5 до 12 міс – 10-15 хв., надалі – 15-20 хв. Залежно від стану малюка тривалість гігієнічної ванни може бути більшою. Після купання дитину ополискують чистою водою. У завчасно зігріту пелюшку швидко завертають дитину та обсушують промокальними рухами. З профілактичною метою змазують під пахвами і пахову ділянку дитячою олією або стерилізованим рослинним спеціальною. Це зменшує контакт шкіри з фізіологічними виділеннями (кал, сеча, піт). Здоровій дитині достатньо тільки ретельно обсушити. У новонародженого після купання ретельно оглядають пупкову ранку і, за необхідністю, обробляють 1% спиртовим розчином брильянтового зеленого. Потім дитину одягають або сповивають і укладають в ліжко. Старшим дітям гігієнічну ванну проводять один раз на тиждень. Цього ж дня міняють постільну і натільну білизну, одяг. За необхідністю одяг і натільну білизну міняють частіше.

Гігієнічні і лікувальні ванни поділяються на загальні і місцеві. Залежно від температури води ванни бувають: гарячі (40°С- 42°С), теплі (38°С), індиферентні (37°С), прохолодні (30-33°С), холодні (нижче 20°С). При проведенні лікувальних ванн використовують лікарські речовини й трави.

Гігієнічні ванни (див. купання дітей).

Прісні теплі ванни. Показання: рахіт, алергічний діатез, шкірні захворювання, хвороби нирок, пневмонії, поліомієліт, неврози, порушення опорно-рухового апарату. Температура води 38°С. Тривалість 5-15 хв. На курс 8-10-15 процедур через день.

Загальні гарячі ванни. Показання: при лікуванні пневмоній, бронхітів, нефриту та ін. Протипоказання: важкий стан дитини, серцева недостатність.

Техніка: дитину поміщають у ванну з температурою води 36-37^оС. Потім поступово тонким струменем підливають у „ножний кінець” ванни гарячу воду, постійно помішуючи. Температуру доводять до 40⁰С. Тривалість ванни 2-5 хв. На голову дитини можна покласти прохолодну (30⁰С) хусточку. У результаті проведення такої ванни шкіра дитини стає ніжно рожевого кольору. Після ванни дитину ополіскують чистою теплою водою, обсушують і переносять в наперед нагріте ліжко.

Гірчичні ванни: Рецептура: 40-50 г сухої гірчиці на 10 л води.

Показання: пневмонії, бронхіти та інші захворювання органів дихання. Протипоказання: алергічні захворювання. Тривалість 5-6 хв. Температура води 37-38°С. Після ванни дитину ополіскують чистою теплою водою, обсушують і переносять в зарані нагріте ліжко. Таким же чином готують і ножну ванну, але в цьому випадку температура води може бути на 2-3°С вище, а тривалість ванни - довше.

Крохмальні ванни. Рецептура: 100 г очищеного картопляного крохмалю на 10 л води. Показання: атопічний дерматит та інші шкірні захворювання. Проводять для зняття сверблячки і подразнення. Температура води 37°С, тривалість 7-10 хв. На курс 8-10 ванн.

Ванни з перманганатом калію. Показання: гнійничкові та інші захворювання шкіри. Ця ванна має дезинфікуючу і підсушувальну дію. Температура води 36-37°С; на курс 5-6 ванн. Додають 5% розчин перманганату калію з розрахунку 5 мл розчину на 10 л води (до блідо-рожевого кольору води).

NB! Не можна кристалічний перманганат калію розводити безпосередньо у ванні! Кристали можуть викликати некроз шкіри!

Сольові ванни. Рецептура: 50-100 г солі (краще морської) на 10 л води. Проводяться дітям старше 6 місяців при рахіті в період реконвалесценції, гіпотрофії. Для розчинення солі її кладуть у ванну в марлевому мішечку. Температура води для дітей від 6 міс. до 1 року – 35-36°С, потім її знижують до 32°С. Тривалість ванни 3-10 хв. Після сольової ванни дитину необхідно обмити теплою водою, температура якої на 1°С нижче за початкову. Протипоказання: ванна не проводиться ослабленим або виснаженим дітям, дітям з шкірними захворюваннями (алергічний дерматит у стадії мокнуття, гострі алергічні реакції, та ін.), а також – дітям з неврівноваженою нервовою системою.

Хвойні ванни: Рецептура: 1 ст. ложка (20 мл) хвойного екстракту на 20 л води. Показання: рахіт, безсоння, неврози, ревматизм, гіпотрофія, захворювання органів дихання в період одужання. Температура води 36-37°С, тривалість 5-7-10 хв. На курс 15-20 ванн через день. Після ванни дитину обливають водою, температура якої на 1°С нижче за початкову.

Ванни розрізняються також за ступенем занурення тіла дитини у воду.

Загальна:у воді знаходиться все тіло дитини

Місцева: занурюється певна частина тіла. Застосовують при захворюваннях суглобів, опорно-рухового апарату.

Сидяча: у воду занурюються сідниці, нижня частина животу і верхня частина стегон; ноги знаходяться назовні. Застосовують при захворюваннях сечової системи.

Ручна ванна: застосовують при захворюваннях легенів. Температура води 40°C, тривалість 10-15 хв. Одну або обидві руки дитини занурюють у воду до ліктя. Для посилення відволікаючої дії у воду можна додати сухої гірчиці (100 г гірчиці на 10 л води).

Ножна ванна: в емальоване відро або бачок наливають воду температури не нижче 36-37°C. Опускають ноги дитини і повільно та обережно підливають гарячу воду, доводячи температуру води до 40°C. Тривалість процедури складає 10-15 хв., після чого ноги насухо витирають, надягають бавовняні шкарпетки, поверх їх – шерстяні. Дитину напівсидячи укладають у ліжко і тепло вкривають.

NB! Якщо під час проведення ванни дитина зблідла, скаржиться на запаморочення, треба терміново вийняти її з ванни, покласти на кушетку, піднявши нижній кінець, дати понюхати нашатирний спирт, потерти виски, обов’язково покликати лікаря.

Профілактика і лікування пролежнів у дітей різного віку

Пролежні – це дистрофічні або виразково-некротичні зміни м'яких тканин (шкіри і підшкірної клітковини), які виникають у місцях, які піддаються постійному або тривалому тиску. Частіше пролежні виникають в ослаблених дітей, які знаходяться на суворому ліжковому режимі в ділянці хрестцю, лопаток, ліктів, п'ят, де м'які тканини здавлюються між поверхнею ліжка і кістковим виступом.

Утворенню пролежнів сприяє поганий догляд за шкірою, незручне ліжко, несвоєчасне перестилання постільної білизни, що приводить до порушення кровообігу в шкірі. У дітей грудного віку пролежні виникають найчастіше в разі важких порушень нервової системи. В утворенні пролежнів має місце певна послідовність. Спочатку з'являється блідість шкіри, яка пізніше змінюється почервонінням, набряком і відшаровуванням епідермісу. Виникнення пухирців і некрозу шкіри свідчить про більш виражені місцеві порушення і може бути наслідком недооцінки медичним персоналом первинних симптомів пролежнів. У важких випадках омертвінню піддаються не тільки м'які тканини, але навіть надкісниця і поверхневий шар кісткової тканини. Швидке приєднання інфекції може призводити до сепсису.

Профілактичними заходами, направленими на попередження пролежнів, є: перевертання хворої дитини на бік (якщо дозволяє її стан), щоденне неодноразове струшування крихт, усунення складок на натільній і постільній білизні, протирання шкіри дезинфікуючими засобами (розчин спирту з теплою водою, розчин столового оцту (1 ст. л. на 300 мл води), камфорний спирт та ін.); можливо протирання теплою водою. Протирають шкіру за вухами, шию, спину, область сідниць, передню частину грудної клітки, пахвові і пахові складки, складки на руках і ногах. Потім витирають шкіру насухо, в тому ж порядку. Після кожного акту дефекації та сечовипускання хворого обов’язково підмивають.

Тяжкохворим, які тривалий час знаходяться в ліжку, слід підкладати спеціальні пристосування для зменшення тиску на найбільш уразливі щодо появи пролежнів ділянки тіла, наприклад гумовий (надувний) круг, обгорнутий пелюшкою. Використовують спеціальні надувні матраци – „аеропаги” з гофрованою поверхнею і подаванням повітря через спеціальні отвори. Гумовий круг підкладають так, щоб хрестець знаходився в просвіті круга. Якщо з'являється гіперемія шкіри, цю ділянку обережно розтирають м’яким сухим рушником або ватним тампоном для покращення місцевого кровообігу, використовують ультрафіолетове опромінювання уражених ділянок шкіри. Шкірні покрови в місцях мацерації обмивають холодною водою з дитячим милом і протирають спиртом, а потім припудрюють тальком.

При появі пухирів їх обробляють 1% спиртовим розчином брильянтового зеленого, потім накладають суху пов'язку. При наявності некрозу лікар видаляє тканини, що омертвіли, промиває уражену ділянку дезінфікуючими розчинами (3% розчин перекису водню, розчин фурациліну 1:5000 тощо); на рану накладаються лікувальні мазі і рана закривається стерильною серветкою. Надалі 2-3 рази на день медична сестра змінює пов'язку і повідомляє лікаря про стан рани.

Догляд за дітьмиз лихоманкою

У дітей, в порівнянні з дорослими, підвищення температури тіла спостерігається частіше, що пов'язано з особливостями терморегуляції. Висока температура тіла (38°С та вище) може супроводжуватися погіршенням загального стану дитини, відмовленням від їжі, появою сонливості або підвищеної збудженості, блювотою і т. п. Проте, іноді діти добре переносять підвищення температури навіть до 38,5°С.

Температуру тіла у дітей звичайно вимірюють у пахвовій ділянці електронним або ртутним термометром протягом 10 хвилин. Можна вимірювати температуру тіла у паховій складці, прямій кишці (у цьому разі показання термометру будуть на 0,2-0,5°С вищими ніж у пахвовій ділянці). При наявності уражень шкіри (попрілості, алергічні або гнійничкові висипання) температуру вимірюють в прямій кишці або ротовій порожнині (ртутний термометр при цьому не застосовують). Кратність вимірювання температури залежить від стану дитини та перебігу хвороби. За необхідністю температуру вимірюють кожні 2-3 години. Важкохворим припустимо вимірювання температури під час сну. Результати термометрії заносяться у температурний лист. Догляд за дітьми з лихоманкою залежить від характеру лихоманки і реакції організму дитини на підвищення температури.

У залежності від ступеня підвищення температури розрізняють: субфебрильну температуру – 37,2-38,0^о С; фебрильну температуру – 38,1-41,0^оС.

Лихоманка розцінюється як помірна при температурі тіла у пахвовій ділянці 38,0-39,0^оС; висока – 39,1-41,0^оС; гіперпіретична – більш 41,1^оС.

У разі, коли теплопродукція відповідає тепловіддачі, шкіра дитини ярко-рожева, помірної або підвищеної вологості, кінцівки теплі на дотик; при підвищенні температури на 1°С понад 37,8°С в дитини спостерігається відповідне наростання ЧСС і ЧД. Звичайно, при такому типі лихоманки загальний стан дитини і її поведінка порушені мало. Така лихоманка має назву „рожева” або „червона”. При такому перебігу лихоманки, окрім призначених лікарем медикаментозних засобів корекції температурної реакції, дитині обов’язково слід забезпечити спокій, зволоження повітря, прийом достатньої кількості рідини. Слід пам’ятати, що підвищення температури на один градус потребує додаткового введення рідини з розрахунку 10 мл на 1 кг маси тіла дитини. Рідину у вигляді охолодженого (теплого) неміцного чаю, компоту, морсу, регідратаційних розчинів (регідрон) слід давати невеликими порціями, з урахуванням ставлення до цього малюка, щоб не спровокувати в нього блювоту. З метою посилення тепловіддачі дитину звільняють від тісного одягу або роздягають. Можна злегка обтерті дитину теплою (але не холодною!) водою, а за призначенням лікаря – поставити прохолодну клізму.

При застосуванні фізичних методів усунення лихоманки обов’язково слід стежити за станом шкіри, тобто – реакцією судин шкіри на дію холодового фактору.

У випадку, коли на тлі підвищення температури має місце централізація кровообігу і спазм судин шкіри, в дитини спостерігається озноб, блідість, мармуровий рисунок шкіри, ціаноз губ і кінцівок, головний біль, погіршення загального стану. Це, так звана, „біла лихоманка”, яка супроводжується ознобом внаслідок стимуляції скорочення м’язів шкіри. Все це призводить до наростання теплопродукції і погіршення процесів тепловіддачі.

Тактика догляду за дітьми з таким типом лихоманкової реакції окрім дбайливого догляду і створення комфортних умов, повинна включати засоби, які сприяють нормалізації процесів теплопродукції і тепловіддачі. Перш за все, необхідно ліквідувати спазм периферійних судин. Для цього, поряд з теплим напуванням, до кінцівок дитині прикладають теплу грілку (температура води – 37,0-38,0°С), а її на короткий час вкривають ковдрою. Це призводить до розширення кровоносних судин шкіри й покращення тепловіддачі. Після уникнення ознобу і нормалізації кольору шкіри дитину одягають звичайно, відповідно до її самопочуття і температури зовнішнього середовища. В разі, якщо малюк спітніє, його переодягають у сухий одяг. Жарознижувальні препарати, дитині дають за призначенням лікаря.

Особливого догляду під час підвищення температури потребують діти перших місяців життя, недоношені, а також діти з ураженнями нервової системи. Це пов’язано з незрілістю в них температурного центру і недосконалістю регуляції процесів підтримки постійної температури тіла.

Зниження температури тіла у дитини може відбуватися по різному: критично, тобто швидко з високого до низького рівня, або – літично, тобто – поступово. При критичному зниженні температури тіла у дитини може розвинутися слабкість, з'явитися рясний піт, похолодіння кінцівок, нитковидний пульс. Хвору дитину треба обкласти теплими грілками, напоїти солодким теплим чаєм, переодягнути в чисту суху білизну. Поступове зниження температури тіла супроводжується помірною слабістю, та зволоженням шкіри.

Харчування дітей з високою температурою повинно бути відповідним віку, а їжа – легко засвоюватися і мати рідку консистенцію. Слід брати до уваги апетит дитини та її спроможність до прийняття їжі взагали. При вимушеному положенні в ліжку дитину протягом доби треба частіше перевертати, розправляти складки білизни, за необхідністю – проводити належний гігієнічний туалет.

Оскільки температурна реакція відображає ступінь реактивності хворого, вона є цінним показником його стану в боротьбі з інфекцією. У кожному випадку слід оцінювати характер перебігу лихоманки і її значення для організму дитини.

Переміна натільної та постільної білизни, забезпечення фізіологічних випорожнень

Нагляд за дитиною у стаціонарі є невід‘ємною частиною лікувального процесу, від якого залежить успіх лікування.

Поряд з другими гігієнічними заходами він передбачає регулярну зміну постільної білизни, яка проводиться у відділенні один раз на 7-10 днів, або по мірі забруднення. Звичайно це проводиться після гігієнічної ванни, або, якщо стан дитини важкий і знаходиться на суворому ліжковому режимі – після належного туалету.

Якщо хвора дитина приймає їжу в ліжку, то білизну необхідно перестилати щоразу після їди з метою видалення крихт, останків їжі та розправлення складок. Переміна постільної білизни включає переміну простирадл, наволочок, підодіяльників. Ковдра повинна бути з бавовняної тканини, оскільки вона добре провітрюється и дезінфікується. На неї одягають підодіяльники; влітку використовують тканинні ковдри. Звичайно, поряд зі зміною постільної білизни проводять зміну натільної білизни. Діти старшого віку, які мають задовільний стан, переодягаються самостійно, а хворим молодшого віку допомагають середні або молодші медичні сестри. Під час зміни натільної білизни важкохворій дитині, яка знаходиться на суворому ліжковому режимі, медична сестра береться за край сорочки, знімає її через голову, і потім вивільнює руки. Чисту білизну одягають у зворотній послідовності. Якщо в хворого пошкоджена рука, то спочатку знімають рукав зі здорової руки, а потім з хворої. Одягають сорочку спочатку на хвору, а потім на здорову руку.

Методика зміни постільної білизни. Якщо хворий може сидіти, то медична сестра пересаджує його з ліжка на стілець й перестилає постіль. Зміну білизни в хворих дітей старшого віку, які знаходяться на суворому постільному режимі, виконують двома способами:

1. Брудне простирадло скатують валиком з боку голови і ніг, а потім видаляють. Чисте простирадло, скатане с двох сторін, як бинт, підводять під хрестець хворої дитини і розправляють відповідно довжині ліжка (мал.???).

2. Хвору дитину переміщують на край ліжка, потім скатують брудне простирадло по довжині, на вільному місті розправляють чисте; у той же час на неї перекладають хворого, а на другій стороні знімають брудне й розправляють чисте простирадло (мал.???).

Брудну (окремо постільну та натільну) білизну збирають у пластмасові баки з кришками або клейончасті мішки і виносять з палати в спеціальну кімнату. У відділенні повинен знаходитись запас білизни на добу. Несвоєчасна і неправильна зміна білизни, зокрема, постільного, сприяє виникненню пролежнів.

Забезпечення фізіологічних випорожнень

У педіатричному відділенні проводиться щоденне спостереження за випорожненнями хворих дітей з відповідною реєстрацією в історії хвороби. Медична сестра повинна підрахувати кількість випорожнень дитини, оглянути їх, своєчасно попередити лікаря в разі наявності в них патологічних домішок, учащення або відсутності. У листі медичної сестри щоденно вказується, кількість і характер випорожнень (кашкоподібний, оформлений, розріджений, наявність патологічних домішок). Після кожного випорожнення і сечовипускання, щоб запобігти виникненню попрілості, рекомендується підмивати дитину теплою проточною водою; дівчаток, зокрема, спереду назад так, щоб калові маси разом з водою не попадали в статеву щілину. Для більш ретельного очищення шкіри застосовують ватні тампони. Після підмивання достатньо обережно промокальними рухами просушити шкіру м'якою пелюшкою; при проблемах, що виникають під час догляду за шкірою дітей грудного віку, усі природні складки шкіри змазують дитячим маслом або стерилізованою рослинною олією; можна також користуватися дитячим кремом. Засоби для обробки шкіри підбираються індивідуально.

Якщо дитина знаходиться на строгому постільному режимі, їй підкладають судно (емальоване або гумове) або подають сечоприймач (одноразовий, емальований або скляний). Дитина, якій дозволено вставати, повинна користуватися індивідуальним горщиком, який ставлять під ліжко. Судно, сечоприймач багаторазового використання або горщик щодня миють гарячою водою з миючими засобами і потім обробляють спеціальними дезинфікуючими засобами. Якщо дитина не контролює фізіологічні відправлення, що пов’язано з важким станом або віковими особливостями, використовують марлеві або одноразові підгузники (памперси), які підбирають відповідно віку дитини і своєчасно міняють. Слід пам’ятати, що застосування памперсів не виключає появу попрілості.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 2239 | Нарушение авторских прав