АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Та дітей раннього віку

Харчування дітей у лікарні проводиться за призначенням лікаря під безпосереднім контролем медичної сестри. В організації харчування дітей використовують два основних принципи: індивідуальний і груповий. Індивідуальну дієту призначає лікар: у цьому разі їжу готують спеціально для кожної дитини; при груповому принципі призначають ту або іншу загальноприйняту дієту з тих, що завчасно розроблені і оказують певну лікувальну дію (лікувальні столи №№ 1-14).

Медична сестра мусить знати, який дієтичний стіл одержує кожний хворий. Номер столу, а також режим годування дитини залежить від віку та характеру її захворювання.

Для дітей першого року життя найбільш є вигодовування грудним молоком. Годування проводиться за потребою дитини, але згодом більшість дітей протягом доби годуються через певні часові інтервали. Дітей перших 3-х місяців звичайно годують 6-7 разів, у віці від 3-х місяців до введення прикорму – 6 разів; після введення прикорму (5,5-6 місяців) – 5 разів на добу. Під час захворювання режим годування дитини може змінюватися залежно від її загального стану. Лікар в історії хвороби проводить розрахунок годування, складає меню, а медична сестра стежить за тим, щоб мати, або той, хто здійснює догляд за дитиною, його дотримувались.

Жінка, яка годує груддю зобов’язана дотримуватися звичайних правил гігієни; при потраплянні у стаціонарні умови гігієнічні вимоги повинні виконуватися особливо ретельно. Перед годуванням мати старанно миє руки з милом. До і після годування мити грудні залози із застосовуванням мила необов’язково: це може сприяти виникненню тріщин соска, але білизна, зокрема бюстгальтер, повинні зберігатися у бездоганній чистоті. Перед годуванням рекомендується зцідити декілька перших крапель молока, бо вони можуть бути забруднені мікробами. Перші дні після пологів матері годують немовлят лежачи в ліжку, надалі – в зручному для мати й дитини положенні, яке сприяє повному розслабленню матері й забезпечує максимально комфортні умови дитині (сидячі, лежачі на спині, «з-під руки», стоячі).

Найбільш розповсюджене положення при годуванні дитини – сидячі. Новонародженого кладуть на руку матері, яка трохи повертається в сторону груді, з якої вона годуватиме дитину, а другою рукою підтримує грудь так, щоб не утруднювати дитині дихання носом, проте, не здавлюючи частки молочної залози. Треба слідкувати, щоб при смоктанні дитина захоплювала в рот не лише сосок, а й навколососковий кружок (ареолу). Це полегшує дитині смоктання, запобігає аерофагії, а також – виникненню тріщин сосків в матері. Тривалість годування в середньому складає 15-20 хв., але це залежить від загального стану дитини і особливостей будови молочної залози в матері. Після закінчення годування молоко, що залишається в груді, бажано зцідити, щоб не гальмувався лактогенез, але, за умов встановлення лактації та достатньої кількості молока, ця процедура не обов’язкова. Якщо виникає сумнів, чи достатньо дитина висмоктує молока з груді матері, треба провести контрольне годування. Для цього дитину зважують до і після годування (залишаючи її у тому ж одязі, що і до годування). Різниця у вазі між другим та першим зважуванням і буде показником кількості молока, яку висмоктала дитина. Контрольне годування обов’язково проводять під час кожного годування протягом 1-2 діб. Якщо дитина висмоктала молока менше, ніж потрібно, лікар вирішує питання догодовування дитини зцідженим материнським молоком або штучними сумішами. Догодовування проводиться з маленької індивідуальної ложечки, або склянки, або скляної градуйованої пляшечки. Якщо дитина, яка знаходиться на стаціонарному лікуванні переводиться на штучне вигодовування (або отримувала його до потрапляння в лікарню), годування її проводиться з спеціальної дитячої градуйованої пляшечки ємністю 200-250 мл з ціною поділці 10 мл. Годування у цьому разі проводиться, залежно від стану, за потребою дитини, або через певні часові інтервали (див. вище). Використовуються адаптовані молочні суміші відповідно віку дитини і характеру захворювання. Є суміші, які призначені для недоношених, дітей з дисбактеріозом, непереносністю коров’ячого молока, анемією, синдромом мальабсорбції та інші. Вид суміші, її об’єм і частоту годувань встановлює лікар.

Приготування суміші проводиться відповідно рекомендації до її застосування. Годування проводиться матір’ю, яка знаходиться у відділенні по догляду за дитиною, або медперсоналом. Дитину краще годувати, тримаючи на колінах; голова її повинна лежати на передпліччі того, хто годує. Пляшечку з сумішшю слід тримати вільною рукою так, щоб шийка пляшечки увесь час була заповнена молоком. В разі важкого стану дитини годування проводить медична сестра через зонд.

Ні в якому разі не слід залишати дитину під час годування, тому що це може призвести до аспірації (потрапляння їжі у дихальні шляхи).

Посуд, який використовують для догодовування та штучного вигодовування дитини, має бути індивідуальним і ретельно оброблятися після кожного годування. В разі, коли дитина не має індивідуального посуду, використовують посуд відділення. Після годування дитини порожні пляшечки замочують в 2 % розчині харчової соди, потім промивають зсередини спеціальною щіточкою, двічі ополіскують водою і кип'ятять протягом 20-25 хв., або поміщають у спеціальний стерилізатор. Це особливо важливо для посуду, який використовують в харчуванні дітей перших 3-х місяців життя.

У лікарні стерилізація пляшечок проводиться в сухожаровій шафі протягом 45 хв. Соску для годування після кожного годування треба промити і переварити протягом 10-15 хв.

Соски, які використовуються багаторазово, після годування спочатку очищуються від залишків суміші або молока, потім знежирюється шляхом замочування в 2% розчині харчової соди, або одному з спеціально призначених для цього засобів, добре ополіскуються і знезаражуються кип’ятінням протягом 30 хвилин.

Зберігають соски в стерильному, щільно закритому скляному посуді. Отвір в сосці повинен бути невеликий, щоб молоко (або суміш) витікали краплями (20-З0 крапель за хв.). Суміш обов'язково треба підігрівати, а потім – вливати в стерильну пляшечку. Підігрівати можна і в пляшці на водяній бані, але тільки таку кількість суміші, яка потрібна на одне годування. Температура суміші, що отримує дитина повинна бути 38-37°С. Перед годуванням слід обов’язково перевірити, чи відповідає температура суміші тій, що необхідна.

Для дітей грудного віку, які отримують підгодовування (після 6 місяців) лікарем проводиться розрахунок годування і складається індивідуальне меню. Діти від 1 року 3 міс до 3 років отримують їжу відповідно столу №16, а від 3 до 15 років – столу №15.

Для харчування хворих існують різні дієтичні столи (див. додаток №??, що призначаються з лікувальною метою: стіл №1 – при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, хронічному гастродуоденіті у стадії загострення та неповної клінічної ремісії; № 2 – при гострому та хронічному гастритах зі зниженою секрецією, ентеритах і колітах в періоді реконвалесценції; №3 – при хронічних захворюваннях кишечнику зі закрепами у стадії загострення та неповної клінічної ремісії; №4 – при хронічних захворюваннях кишечнику з диспепсичними явищами, синдромі мальабсорбції; №5 – при хронічних гепатитах, дискінезії жовчовивідних шляхів, жовчнокам’яній хворобі, гострому гепатиті в період загострення; № 6 – при уратних і оксалатних нефропатіях; №7 – при захворюваннях нирок та сечовивідних шляхів без ознак декомпенсації; №7а, №7б, №7в – при захворюваннях нирок з ознаками декомпенсації; №8 – при ожирінні; №9 – при цукровому діабеті; № 10 – при захворюваннях серцево-судинної системи з порушенням кровообігу; № 11 – при анемії, зниженій реактивності організму, тривалих септичних процесах; №13 – при гострих інфекційних процесах, в післяінфекційному періоді (крім черевних операцій); № 14 – при фосфатуріях.

У відділеннях для забезпечення харчування дітей є спеціальний підрозділ – харчоблок, який складається з мийної кімнати, кімнати для роздачі їжі та їдальні. Посуд зберігається в роздавальній кімнаті, окремо для матерів і дітей. Роздавальна кімната устаткована раковинами для миття посуду з холодною та гарячою водою, які мають дві секції для брудного та чистого посуду, або комбайнами для миття посуду, холодильником (де зберігається запас молочних сумішей на добу), електрокип’ятильником безпосередньої дії, електроплитою для підігріву їжі, столом з гігієнічним покриттям для роздачі їжі, комплектом посуду з розрахунку: одна глибока, дрібна і десертна тарілки, виделка, ложки – столова і чайна, кружка на одного хворого; шафою для зберігання хліба, солі, цукру, шафою для стерилізації посуду, бачком для відходів з кришкою, що щільно закривається; миючими та дезінфікуючими засобами. Інвентар для прибирання та миючі засоби повинні бути маркірованими і зберігатися окремо.

Їжа для дітей готується централізовано, а у відділення доставляється у час відповідно прийому їжі хворими. Для транспортування та зберігання їжі використовують маркіровані термоси („Для перших страв”, „Для других страв”, „Гарнір”, „Молоко” та. ін.); в разі необхідності страви перед вживанням підігрівають. Видача їжі проводиться в їдальні відділення не пізніше 2 годин від часу її приготування. Роздачу їжі проводять буфетниця або чергова медсестра, використовуючи при цьому спеціальні халати. Технічний персонал, зайнятий прибиранням палат та інших приміщень, до роздачі їжі не допускається.

Персонал, який причетний до роздачі їжі, повинен дотримуватися правил особистої гігієни. Перед відвідуванням туалету необхідно знімати халат; а після –треба обробляти руці 0,2% розчином хлораміну або іншим дезінфікуючим засобом. Контролює порядок і дотримання правил роздавання їжі старша медсестра. Перед прийомом їжі лікувальні процедури закінчуються (крім випадків, обумовлених станом дитини). Діти повинні вимити руки з милом, а медперсонал зобов'язаний це проконтролювати. За стіл звичайно садять дітей одного віку та тих, що отримують однакову дієту. Стільці повинні бути з матеріалу, що добре миється. Під час їжі у їдальні медперсонал спостерігає за тим, щоб діти їли спокійно, допомагає в разі необхідності і, якщо дитина відмовляється від їжі, або погано їсть, з’ясовує причину і повідомляє лікаря. Якщо в дитини знижений апетит, треба простежити, щоб вона з’їла найбільш повноцінну частину блюда.

Тяжкохворі та хворі на інфекційні захворювання приймають їжу у палаті. Якщо дитина може сидіти, то після миття рук вона самостійно їсть за приліжковим столом. Якщо хворій дитині важко сидіти, їй придають напівсидяче положення. Для цього підіймають головний кінець функціонального ліжка або підкладають під спину декілька подушок. Шию та груді вкривають фартушком або клейонкою. Лівою рукою попідіймають голову дитини, а правою – підносять ложку з їжею або спеціальний поїльник. Кількість їжі, яку отримала дитина обов’язково фіксується.

Їжа має бути смачною, щойно приготовленою і теплою (40-45°С). Особисті продукти харчування повинні прийматися в межах асортименту, дозволеного лікарем, зберігатися в призначених для цього шафах і видаватися дітям під контролем медичної сестри.

Особливої уваги потребує контроль за дотриманням правил кулінарної обробки продуктів у відповідності з засобами профілактики харчових отруєнь. Обробка посуду проводиться таким чином: спочатку посуд очищується від харчових відходів, знежирюється шляхом замочування в 2% розчині харчової соди, або миється із застосуванням одного з дозволених МОЗ України засобів (додаток??), добре ополіскується та прожарюється в сухо-жаровій шафі при t=180°C протягом 30 хв. або при t=120°C – протягом 45 хв. М’який матеріал для прибирання після використання заливають 1% р-ном хлораміну на 60 хв., кип’ятять протягом 15 хв., потім прополіскують і сушать. М’який матеріал для миття підлоги обробляється таким же чином, але не кип’ятиться. Відходи їжі збираються в спеціальні маркіровані баки і у той же день вивозиться з відділення.

Контроль за санітарним станом харчоблоку складається у щоденній перевірці якості прибирання кухні, підсобних приміщень; дотриманні правил миття посуду, використанні необхідних миючих засобів, своєчасній зміні персоналом харчоблоку спеціального для роботи на кухні одягу. Проводиться щоденний огляд робітників харчоблоку на наявність гнійничкових захворювань шкіри.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 664 | Нарушение авторских прав