АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гальмування умовних рефлексів у дітей

Безумовне (зовнішнє) індукційне гальмування виникає у дітей при дії сторонніх подразників з зовнішнього середовища та дії нервових імпульсів з внутрішніх органів і тканин. Так, переповнення сечового міхура гальмує умовні рефлекси. Зовнішнє гальмування залежить від сили стороннього подразника (воно більше при дії сильних подразників), від міцності умов­ного рефлексу (легше загальмовуються нові, ще нестійкі рефлекси), від віку дитини (чим менша за віком дитина, тим легше загальмовуються умовні рефлекси).

Безумовне замежове гальмування виникає як при дії надсильних подразників, так і при дії слабких подразників, що повільно і довго діють при стомленні, виснаженні нервової системи і при емоціях. У всіх цих випадках воно має охоронне значення, оберігаючи від руйнування нервові клітини головного мозку в результаті сильного або тривалого збудження.

Умовне (внутрішнє) гальмування. Якщо умовний подразник не підкріп­люється безумовним, то позитивний умовний рефлекс поступово згасає. У здорових дітей через деякий час (10-15 хв.) згаслий умовний рефлекс знову з’являється, навіть без підкріплення.

Згасання умовних рефлексів залежить від індивідуальних особливостей (типів) нервової системи. Новоутворені рефлекси швидше згасають, ніж старі, стійкі рефлекси. У голодних дітей умовні харчові рефлекси згасають важче, ніж у нагодованих.

Гальмування під час згасання рефлексу іррадіює і може перейти в фізіологічний сон. Згасальне гальмування піддається вправлянню. Чим частіше воно утворюється, тим скоріше воно виникає при згасанні не тільки даного умовного рефлексу, але й при наступному згасанні інших рефлексів. На згасальному гальмуванні ґрунтується здатність позбавлятись непотріб­них або шкідливих звичок, коли умовний подразник, що викликав непо­трібну або шкідливу дію, систематично не підкріплюється.

Умовне гальмо. Коли індиферентний подразник передує умовному подразнику, який в даному випадку не підкріплюється, то він стає умовним гальмом, сигналом непідкріплення. У здорових дітей умовне гальмо утво­рюється після 2—6 непідкріплень.

У дітей умовне гальмування специфічне і диференційоване. Подразник, перетворений в умовне гальмо, гальмує тільки той умовний рефлекс, з яким він зв’язаний, а інших умовних рефлексів він не затримує. Вони по­чинають гальмуватись лише в тому випадку, коли умовне гальмо кілька разів співпадає з ними без підкріплення.

Умовні гальма зберігають свою затримуючу дію протягом місяців і років, але швидко перестають діяти, якщо їх комбінація з умовним по­дразником починає підкріплюватись.

У дітей можуть бути утворені умовні гальма другого, третього і вищих порядків, якщо будь-який новий індиферентний подразник кілька разів співпадає з дією умовного гальма першого або другого і т. д. порядків.

Умовні гальма мають велике значення у вихованні та навчанні дітей, особливо у вихованні дисципліни.

Запізнювальні умовні рефлекси. Якщо поступово збільшувати промі­жок часу між початком дії умовного подразника і початком підкріплення його безумовним подразником (їжею), то виробляється запізнювальний умовний рефлекс.

У дітей дошкільного і молодшого шкільного віку запізнювальні умовні рефлекси утворюються важче і повільніше, ніж інші гальмівні умовні реф­лекси. При частому застосуванні запізнювальних умовних рефлексів появ­ляється дрімота, сонливість і фізіологічний сон. Часте і посилене утворення запізнювальних умовних рефлексів може викликати у дітей тимчасові порушення вищої нервової діяльності.

Диференціювальне гальмування. Ця різновидність внутрішнього галь­мування виробляється при підкріпленні умовних подразників певної якості і інтенсивності і непідкріпленні умовних подразників, близьких за якістю і інтенсивністю. В першому випадку виникає збудження, а в дру­гому— диференціювальне розрізнювальне гальмування. Наприклад, зав­дяки диференціювальному гальмуванню в ділянці зорового аналізатора розрізняються відтінки світла, кольорів та їх інтенсивності; в ділянці слухового аналізатора — висота, сила, склад і локалізація звуків і т. д.

У дітей тонке диференціювання виробляється поступово. Щоб утворити тонке диференціювання, яке дітям важко дається, треба спочатку утворити більш грубе, яке легко виробляється. Якщо ж не переходити поступово від легких завдань до важких, то може настати порушення вищої нервової діяльності (неврози та ін.).

Спочатку диференціювальне гальмування утворюється важко, потім його утворення дедалі прискорюється і удосконалюється. Перш ніж пере­ходити до вироблення нового диференціювання, потрібно міцно закріпити попереднє. Чим складніше диференціювання, тим більше часу необхідно для його утворення. У різних дітей спостерігається різний оптимальний час вироблення диференціювань.

Чим менша за віком дитина, тим більша іррадіація (поширення) збу­дження і тим менша його концентрація, а отже, і диференціювання внутріш­нім гальмуванням.

Диференціювальне гальмування підвищує ефективність навчального процесу. Прикладом може бути використання порівняння та зіставлення.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 792 | Нарушение авторских прав