АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Органи чуття (аналізатори) та їх роль у житті людини

Предмети і явища навколишнього світу людина сприймає за допомо­гою органів чуття. Відчуття, що при цьому виникають, відбивають об’єк­тивну реальність, яка існує незалежно від нашої свідомості. Відчуття, тобто образи зовнішнього світу, існують в нас, породжу­вані діянням речей на наші органи чуттів.

При обов’язковій безпосередній участі органів чуття здійснюється процес навчання і виховання дитини з дня її народження. Від ступеня роз­витку і досконалості органів чуття залежить багато здібностей людини: музикальні, художні, наукового спостереження і т. п. При пошкодженні того чи іншого органу чуття і порушенні його нормальної діяльності пору­шується цілісність всебічного сприймання оточення: воно стає неповним. Кожен орган чуття, за вченням І. П. Павлова, складається з трьох нерозривно зв’язаних відділів: 1) рецептора — периферичного сприймального апа­рата, який сприймає подразнення і перетворює його в нервовий процес збудження, 2) провідника збудження — доцентрового нервового волокна, яке передає збудження в головний мозок, і 3) нервового центра — ділянки кори головного мозку, в якій відбувається тонкий аналіз збудження і виникають відчуття. Всі ці три відділи становлять єдину функціональну систему, яку І. П. Павлов назвав аналізатором.

Рецептори містяться у всіх органах тіла, їх поділяють на три групи:

1) екстерорецептори — розміщені на зовнішній поверхні тіла і спри­ймають подразнення, які діють на організм ззовні (рецептори шкіри, ока, вуха, язика і носової порожнини). Предмети і явища навколишнього світу, діючи на організм через екстерорецептори, викликають в корі мозку чис­ленні відчуття (смак, запах, звук, колір і т. д.);

2) інтерорецептори — містяться у внутрішніх органах (серці, легенях нирках і т. д.). Збудження, що надходять від них, допомагають центральній нервовій системі рефлекторно регулювати діяльність різних органів і під­тримувати відносно сталий склад внутрішнього середовища; збудження, що надходять від інтерорецепторів, звичайно ніяких відчуттів не виклика­ють. Лише при захворюваннях людина відчуває біль в тому чи іншому органі;

3) пропріорецептори — лежать у м’язах, сухожилках, суглобових
сумках і зв’язках. Вони сприймають зміни натягу і тиску, які виникають
у цих органах під час рухів.

Рецептори можуть сприймати дію різних видів подразників. Але в нор­мальних умовах кожен з них сприймає який-небудь один (специфічний для нього) подразник. Так, для рецепторів ока специфічним подразником є світло, для рецепторів вуха — звукові коливання, для рецепторів сма­ку і нюху — хімічні подразники і т. д.

Рецепторам властива висока збудливість, тобто велика чутливість до специфічних подразників. Так, у темряві людина розрізняє світло однієї свічки на відстані 2 кілометрів. Збудливість рецепторів залежить як від стану всього аналізатора, так і від загального стану організму. Найменша різниця в силі двох подразників одного виду, яка може сприйматись орга­нами чуття, називається порогом розрізнення.

У людини є такі органи чуття: смаку, нюху, шкірної чутливості, зору, слуху, чуття положення тіла в просторі, м’язово-суглобове чуття.

У дітей органи чуття ще недосконалі і перебувають в процесі роз­витку. Найпершими розвиваються органи смаку і нюху, а потім органи дотику. Для удосконалення різних органів чуття у дітей велике значення має правильно поставлене тренування їх в процесі розвитку.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 922 | Нарушение авторских прав