АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Орган смаку

За допомогою смакового аналізатора визначається придатність їжі і рефлекторно включається в роботу весь апарат травлення: виділення слини, секреція шлункового соку і т.д. В цьому полягає його фізіологічне значення.

Периферичною частиною смакового аналізатора є смакові луковиці, розміщені в смакових сосочках слизової оболонки язика.

Смакові луковиці, в значно меншій кількості, є також у сли­зовій оболонці м’якого піднебіння і надгортанника.

Кожна смакова луковиця скла­дається з опорних і рецепторних клітин. Через отвір, що відкрива­ється на поверхні смакового сосочка, до смакової луковиці проникають розчинені в слині речовини і збу­джують рецепторні клітини. Збудження, що виникло в них, передається на чутливі закінчення доцентрового нерва і по останньому надходить до ядер довгастого мозку, а звідти до смакового центра кори головного мозку.

Збудниками смакових рецепторів є хімічні речовини, що знаходяться в розчиненому стані. Природним розчинником у ротовій порожнині є слина. Якщо фільтрувальним папером висушити поверхню язика і покласти на нього кусочок цукру, то людина не відчуватиме солодкого смаку доти, поки цукор не змочиться слиною або водою.

Смакові відчуття можна поділити на чотири групи: солодке, кисле, гірке і солоне. Всі інші смакові відчуття — комбінації цих чотирьох відчуттів. Це пояснюється тим, що різні за будовою смакові рецептори збуджуються лише певними хімічними подразниками і одні з них сприйма­ють лише солодке, інші кисле і т. д. Різні смакові сосочки розміщені на поверхні язика нерівномірно, тому солодке найчіткіше відчувається кін­чиком язика, кисле — бічними поверхнями, гірке — коренем язика, а со­лоне — всією його поверхнею.

Збудливість смакових рецепторів значною мірою залежить від темпера­тури. Найсприятливішою для цього є температура 10—35°. Холодна і гаряча їжа знижує смакові відчуття.

У новонародженої дитини орган смаку, порівняно з іншими органами чуття, розвинений найкраще. Так, на подразнення солодким, новонаро­джена дитина реагує смоктанням і ковтанням, на кисле, солоне і гірке — скороченням мімічних м’язів. Після народження дитини орган смаку про­довжує розвиватись головним чином в напрямку точнішого розрізняння смаків. При цьому дуже важливо, щоб діти навчились розрізняти за сма­ком придатну для споживання їжу, і, навпаки, непридатну, шкідливу. Це легко досягається вправлянням при допомозі дорослих.

При готуванні дітям їжі слід також враховувати розвиток їх сма­кових відчуттів. Треба привчати дітей їсти різноманітну за смаком їжу. Коли дитина привикає їсти, наприклад, занадто солодку їжу, то вона нерідко потім відмовляється їсти нову, потрібну для її організму, але менш солодку страву. Не слід також балувати дітей дуже вишуканими стравами, бо вони потім не хотять їсти менш смачну їжу.

Отже, органи смаку дітей потребують правильного вправляння. По­рушення харчування і хвороби знижують у дітей смакові відчуття.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 842 | Нарушение авторских прав