АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Особливості гігієни дівчаток

Догляд за здоровою новонародженою дитиною

Відразу після народження акушерка викладає дитину на живіт матері, здійснює обсушування голови і тіла дитини підігрітою стерильною пелюшкою, одягає дитині чисті шапочку і шкарпетки, накриває сухою чистою пелюшкою та ковдрою. При обсушуванні зі шкіри новонародженого видаляються амніотична рідина, кров, меконій; залишки родової змазки не видаляються. В разі забруднення тіла дитини інфікованими навколоплідними водами дитину купають у кип’яченої воді і ретельно обсушують, не припускаючи її переохолодження.

Слід сказати, що більшість новонароджених не потребує медичних втручань (зокрема – відсмоктування слизу з ротової порожнини та носу), які застосовували раніше. Якщо виникає необхідність, ця маніпуляція проводиться за допомогою груші, а не електровідсмоктувача, оскільки при її використанні вірогідність ускладнень менша.

Після закінчення пульсації пуповини, але не пізніше 1 хв. після народження дитини, акушерка, замінивши рукавички, перетискає та перетинає пуповину.

Під час перетинання та клемування пуповини необхідно додержуватися таких правил:

· ретельно мити руки;

· використовувати тільки стерильні інструменти і рукавички;

· використовувати чистий (можна домашній) одяг дитини;

· не накривати пуповинний залишок, пупкову ранку підгузниками;

· ретельно стежити за ознаками інфекції (гіперемія, набряк; гнійне або сукровичне виділення, поганий запах).

За умови задовільного стану дитини, після клемування пуповини акушерка (медична сестра) перекладає дитину на груди матері і допомагає здійснити перше раннє прикладання дитини до грудей. У такому положенні дитина і матір перебувають протягом 30-60 хв. Після контакту матері та дитини „очі в очі” (але не пізніше першої години життя дитини) акушерка, після обробки рук проводить новонародженому профілактику офтальмії із застосуванням 0,5% еритроміцинової або 1% тетрациклінової мазі (враховуючи провідну роль хламідій у виникненні кон’юнктивіту новонароджених). Маніпуляція проводиться відповідно до інструкції до застосування, одноразово.

Після здійснення першого прикладання дитини до грудей матері і годування дитина перекладається на живіт матері біля грудей, і таким чином реалізується контакт „шкіра до шкіри”. Це запобігає втратам тепла та сприяє колонізації організму дитини мікрофлорою матері.

Контакт „шкіра до шкіри” проводиться протягом двох годин у пологової залі. Після його завершення акушерка перекладає дитину на зігрітий сповивальний стіл, здійснює обробку та клемування пуповини стерильною одноразовою клемою, зважування, вимірювання зросту, обводу голови та грудної клітини. Акушерка або медсестра одягає дитині чисті повзуни, сорочечку, шапочку, шкарпетки, рукавички. Дозволяється використовувати чистий домашній одяг. Туге сповивання шкідливе для новонародженого, тому що зменшує ефективність підтримання тепла, обмежує загальні та дихальні рухи дитини. Дитина з матір’ю вкривається ковдрою і переводиться в палату спільного перебування з дотриманням умов теплового ланцюжка (див. нижче). Купання та зважування новонародженого відразу після народження призводять до втрат тепла, тому ці процедури відкладаються: зважування здійснюється після контакту „шкіра до шкіри” безпосередньо перед його переводом у палату спільного перебування, а купання доцільно здійснювати вдома. Вимірювання температури тіла новонародженого здійснюється через 30 хв. після народження в аксілярній ділянці електронним (або ртутним) термометром. Перед випискою до дому дитина також обов’язково зважується, щоб контролювати фізіологічну втрату маси тіла.

Температурний режим перебування новонародженого

Найважливішими умовами забезпечення задовільного стану новонародженого є дотримання умов „теплового ланцюжка”, тобто – забезпечення необхідного температурного режиму. Недотримання потрібного теплового режиму підвищує ризик розвитку у новонародженого гіпоглікемії, метаболічного ацидозу, інфекції, дихальних розладів, уражень ЦНС. В пологової залі (операційній) температура повітря повинна становити не нижче за +25ºС. Оптимальною вважається температура повітря +25-28ºС. Приміщення повинно бути без протягів з відчинених вікон, дверей та кондиціонерів або вентиляторів. Все необхідне для дитини (пелюшка, шапочка, повзунки, сорочечки, шкарпетки, ковдра) необхідно підготувати й підігріти завчасно. При необхідності виконання медичних втручань (у тому числі і реанімаційні заходи) також необхідно дотримуватися належних теплових умов. В разі народження дитини шляхом кесарева розтину новонароджений транспортується в кувезі або у дитячому ліжечку, вкритий теплою ковдрою.

Спільне перебування матері та новонародженого

Спільне перебування матері та її дитини в одній палаті (кімнаті) здійснюється з моменту народження до моменту виписки з пологового стаціонару. Воно включає контакт „шкіра до шкіри” в пологової залі; спільне транспортування дитини із матір’ю в палату спільного перебування, виключно грудне вигодування на вимогу дитини; догляд матері за дитиною із залученням членів родини та за допомогою медичного персоналу; обґрунтовану мінімізацію медичних втручань. Усі призначення та маніпуляції (вакцинація, обстеження на фенілкетонурію, гіпотиреоз тощо) виконуються в палаті спільного перебування та за дотримання вимог поінформованої згоди матері. Термометрія проводиться 2 рази на добу. Медсестра протягом першої доби навчає матір, яка в подальшому сама вимірює температуру тіла дитині. Догляд за шкірою та підмивання теплою проточною водою в першу добу здійснює медсестра, навчає матір, яка в подальшому робить це самостійно.

Догляд за пуповиною, пуповинним залишком,

пупковою ранкою.

Одразу після народження дитини (приблизно через 1 хвилину) пуповина затискається і перерізається. Через 2 години (протягом цього часу дитина знаходиться у безпосередньому контакті з матір’ю) на пуповинний залишок накладається стерильна одноразова клема на відстані 0,3-0,5 см від пупкового кільця. Якщо матір і дитина знаходяться разом, пуповинний залишок нічим не обробляють. Після перетинання та клемування пуповини починається її бактеріальна колонізація мікрофлорою матері, лейкоцитарна інфільтрація; під дією повітря пуповина поступово підсихає, стає твердою, темною. Накладання пов’язок на пуповинний залишок та рутинне використання антисептиків зменшує рівень колонізації шкіри дитини мікрофлорою матері та лейкоцитарну інфільтрацію пуповини, може затягнути строки відпадання пуповини та сприяти інфікуванню пуповинного залишку госпітальною флорою. Обробка культі пуповини антисептичними засобами та антибіотиками недоцільна і проводиться лише за показаннями або за умови відсутності раннього контакту мати і дитини та їх роздільного перебування. У випадках, коли дитина і мати перебувають окремо один від одного, пуповинний залишок та пуповинна ранка обробляються 1% розчином брильянтового зеленого, а за його загоєнням проводиться ретельний догляд.

Необхідно стежити за тим, щоб одяг дитини завжди був чистим. При забрудненні пуповидного залишку залишками сечі, випорожнень тощо, необхідно відразу промити його кип’яченою водою з милом, та ретельно обсушити чистою пелюшкою або серветкою. Медичний персонал пологового будинку зобов’язаний навчити матір навичкам догляду за пупковим залишком, який необхідно підтримувати завжди сухим та чистим. Дитина виписується додому з пуповинним залишком (пупковою ранкою) без ознак інфекції, за умови проведення медперсоналом пологового будинку навчання та освоєння матір’ю навичок догляду за дитиною. Фізіологічний термін відпадання пуповинного залишку – від 5 до 15 діб.

В умовах стаціонару (відділення новонароджених) догляд за новонародженою дитиною повинен бути особливо ретельним, оскільки імунітет хворої дитини може бути ослабленим, що сприятиме виникненню інфекційних уражень шкіри та слизових оболонок. Звичайно догляд за дитиною здійснює мати, яка знаходиться у стаціонарі по догляду за дитиною, або – медсестра. Процедури догляду залежать від віку, статі та загального стану дітей.

Догляд за порожниною рота. Здоровій дитині грудного віку не треба чистити рота, тому що при обтиранні можна легко поранити слизову оболонку і викликати в ній запальний процес, але туалет ротової порожнини проводиться за необхідністю, зокрема, при наявності плеснявки – грибкового ураження порожнини роту, яке нерідко виникає при ослабленні імунітету.

Техніка: окремим ватно-марлевим тампоном, змоченим 2% содовим розчином обробляють слизову ротової порожнини в наступній послідовності – слизова оболонка язику, твердого піднебіння, щік, присінок.

З трьох років дитину треба привчати полоскати рота після їди та перед сном, чистити зуби вранці і ввечері. Для цього використовують дитячу зубну пасту, яку наносять на дитячу зубну щітку, адекватного розміру. Зуби чистять з зовнішнього та внутрішнього боків рухами зубної щітки зверху вниз та знизу вверх. Бажано, щоб діти після кожного прийому їжі полоскали рот теплою водою, краще злегка підсоленою (чверть чайної ложки повареної солі на стакан води) або содовою водою (3-5 г бікарбонату натрію на стакан води). Якщо дитина не спроможна прополоскати рота, молодша медсестра (або матір) проводить обробку порожнини рота ватним тампонами, змоченими у 2% розчині соди за допомогою пінцету. При обробці зубів необхідно відвести шпателем почергово праву та ліву щоку, щоб не занести інфекцію у вивідні протоки слинних залоз. За необхідністю тампон змінюють, а маніпуляцію повторюють.

Туалет очей проводиться 2 рази на добу (вранці та ввечері перед купанням), а також – за необхідністю. Здорові очі промивають ватним тампоном, змоченим в кип’яченій воді. Беруть два ватних тампони (окремо для кожного ока), змочують їх і проводять кожним тампоном від зовнішнього куту ока до перенісся. За необхідністю повторення цієї маніпуляції для промивання беруть новий тампон. У разі загрози виникнення кон’юнктивіту а також у важкохворих дітей очі можна промити розчином фурациліну (1:8000), або іншим слабко дезінфікуючим засобом. Закінчується процедура обробкою очних щілин сухими тампонами з дотриманням тих же правил. Діти старшого віку туалет очей проводять, звичайно, під час вмивання.

При захворюваннях очей за призначенням лікаря проводять закапування крапель або закладання мазей. Перед процедурою медична сестра ретельно миє руки щіткою з милом, протирає їх спиртом (або спеціальним дезінфікуючим засобом для рук). Якщо флакон з лікарським засобом не обладнано спеціальним приладом, для закапування крапель в очі лікарський засіб набирають в піпетку.

Методика: Вказівним пальцем злегка відтягують нижнє віко, іншою рукою з піпетки поволі випускають одну краплю (ближче до носа). Якщо хвора дитина здатна уразуміти прохання, слід попросити її при цьому подивитися в протилежну сторону. Через деякий час закапують другу краплю і просять дитину закрити очі. Після використовування піпетку промивають теплою водою і поміщають в спеціальний футляр.

Очну мазь закладають за допомогою спеціальної скляної лопаточки. Для цього зволікають нижнє віко і на кон'юнктиву поміщають мазь, дитина закриває очі, після чого обережними рухами пальців по віку розподіляють мазь. Піпетки та очні палички повинні використовуватися індивідуально для кожного хворого.

Туалет носу проводиться двічі на добу: зранку і ввечері. Змочені фізіологічним розчином, помірної пружності ватні джгутики, які позбавлені твердої основи, обертальними рухами вводять в носову порожнину на глибину до 1,0-1,5 см і таким чином видаляють залишки слизу або кірочки до відновлення вільного дихання через ніс. Змочування ватного джгутику попереджує розвиток алергічних проявів слизової оболонки носу, які можуть бути викликані мікроворсинками вати при потрапляння їх на слизову оболонку носу. Для кожного носового ходу користуються окремим джгутиком. Догляд за порожниною носа потребує певних навичок медичного персоналу. Старших дітей в разі виділень з носу і утруднення носового дихання навчають, як обережно висякатися, а при необхідністі дають м'які носові хусточки

Туалет нігтів. Нігті дитині підрізаються своєчасно, не рідше одного разу на тиждень так, щоб довжина вільного краю не перевищувала 1-1,5 мм. Нігті зрізають обережно, тільки ножицями з тупими кінцями, причому на пальцях рук округло, а на ногах – прямолінійно. Після закінчення зрізання нігтів ножиці обов’язково протирають ватою, змоченою 70% етиловим спиртом або іншим дезинфікуючим розчином (див. додатки).

Догляд за зовнішнім слуховим проходом проводиться за необхідністю. Звичайно обробці підлягає вушна раковина. Її протирають ватним тампоном, змоченим у теплій кип’яченій воді. Якщо нема протипоказань, зовнішні слухові проходи прочищають ватними джгутиками без твердої основи, завчасно змоченими фізіологічним розчином або кип’яченою водою. Не можна використовувати тверді речі, щоб не поранити ними шкіру зовнішнього слухового проходу та барабанну перетинку. Ця маніпуляція потребує обережності. Відтягнувши вушну раковину лівою рукою назад і вгору, медична сестра або лікарвводять в зовнішній слуховий прохід джгутик, і, роблячи кілька обертальних рухів, виймають джгутик. За необхідністю джгутик змінюють, а маніпуляцію повторюють. На першому році життя мати самостійно достатньо обробляти тільки вушну раковину дитини, оскільки зовнишній слуховий прохід у цьому році короткий і їснує небезпека поранити барабанну перетинку

При виявленні сірчаної пробки в зовнішньому слуховому проході її видаляють. Для цього у вухо закапують декілька крапель 3 % розчину перекису водню, за допомогою ватної турунди обертальними рухами видаляють розмягшену пробку. В разі утруднень при видаленні сірчаної пробки цю маніпуляцію здійснює ЛОР-лікар.

При закапуванні крапель в ліве вухо голову хворого нахиляють до правого плеча. Лівою рукою відтягують мочку вуха, правою рукою закапують декілька крапель в слуховий прохід (відповідно інструкції до застосування ліків). Після цього у вухо закладають невеликий ватний тампон на декілька хвилин або пов'язують голову хустинкою.

Догляд за волоссям полягає в митті голови, розчісуванні волосся, заплітанні кіс. Гребінець повинен бути власним для кожної дитини. Миття голови проводять звичайно (залежно від стану хворого) 1 раз на 7 днів. Дітям, які знаходяться на суворому постільному режимі миття голови проводять таким чином: голову дитини піднімають і на рівні шиї фіксують за допомогою валику або подушки; в головний кінець ліжка ставлять таз. Щоб запобігти намочування білизни під час миття, дитину вкривають тканиною, яка не пропускає вологу; намилюють голову шампунем або милом і обережно ополіскують теплою водою, спостерігаючи за тим, щоб дитина не переохолоджувалася. Потім висушують за допомогою рушнику (пелюшці) або фену.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 637 | Нарушение авторских прав