АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Санітарно-гігієнічні та протиепідеміологічні заходи з профілактики хірургічної інфекції

Основним документом, що регламентує санітарно-гігієнічні та протиепідедоологічні заходи з профілактики хірургічної інфекції є наказ МОЗ СРСР №288 від 23 березня 1976 р. "Про інструкції з санітарно-протиепідемічного режиму лікарень і порядок здійснення органами і закладами санітарно-епідемічної служ­би державного санітарного нагляду за санітарним станом лікувально-профілактичних закладів"; наказ МОЗ № 720 "Про покращання медичної допомоги хво­рим з гнійними хірургічними захворюваннями і посилення заходів з боротьби з даутрішньолікарняною інфекцією", наказ МОЗ СРСР №408 від 12 липня 1989 року "Про заходи по зниженню захворюваності вірусним гепатитом" та наказ Міністерства охорони здоров'я України від 25 травня 2000 року № 120 "Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ - інфекцію (СНІД)". Разом із тим проблема хірургічної нозокомінальної інфекції залишається одною з актуальних проблем сучасної медицини. Ріст числа гнійних хірургічних захво­рювань, у тому числі і внутрішньолікарняної інфекції, є наслідком цілого ряду причин, пов'язаних зі зміною патогенних властивостей мікробів, впроваджен­ням великих і складних оперативних втручань, збільшенням числа оперованих хворих похилого та старечого віку, нераціональним використанням антибіо­тиків, недотриманням правил асептики й антисептики, а також порушенням са­нітарно-гігієнічних умов у лікарнях, клініках, направлених на виявлення, ізоля­цію джерел інфекції і перекриття шляхів її передачі. Для профілактики і бороть­би з післяопераційними гнійними ускладненнями необхідно своєчасно виявляти й ізольовувати в спеціальні палати, секції хворих, у яких післяопераційний пер­іод ускладнився гнійно-септичними захворюваннями; своєчасно виявляти носіїв патогенного стафілококу та їх санувати; застосовувати високоефективні ме­тоди знезаражування рук медичного персоналу та шкіри операційного поля; проводити централізовану стерилізацію білизни, перев'язувального матеріалу, інструментів, шприців; використовувати різні засоби дезінфекції для обробки предметів зовнішнього середовища (ліжкова білизна, м'який інвентар, одежа, взуття, посуд тощо), що мають епідеміологічне значення в механізмі передачі нозокомінальної інфекції. Відповідальність за проведення комплексу заходів із боротьби з післяопераційними ускладненнями покладається на головного ліка­ря і завідувача відділенням хірургічного профілю лікувально-профілактичного закладу. Завідуючий відділення разом із старшою медичною сестрою організо­вує виконання інструкції з профілактики хірургічної інфекції. Старша сестра відділення проводить інструктаж молодшого медичного та технічного персона­лу з виконання комплексу протиепідемічних заходів. Кожний працівник, який поступає на роботу у відділення хірургічного профілю, повинен пройти повний медичний огляд, що включає обстеження оториноларинголога, стоматолога, бактеріологічне дослідження мазків, узятих із слизової носоглотки, на наявність патогенної мікрофлори. Поряд з цим він проходить короткий інструктаж з дот­римання основних санітарно-протиепідемічних норм роботи на дорученому місці. Весь працюючий персонал повинен бути взятий на диспансерне спостереження для своєчасного виявлення та лікування гострих і хронічних запальних захво­рювань, а також для своєчасного виявлення носіїв патогенної мікрофлори. Ме­дичні огляди персоналу відділення проводять не менше двох разів на рік. При виявленні запальних процесів або ознак інфекційного захворювання у праців­ників їх усувають від роботи до повного одужання. Завідувач хірургічного відділення один раз у квартал організовує обстеження обслуговуючого персо­налу на наявність патогенної мікрофлори й у випадках виявлення її організовує проведення санації бацилоносіїв. При виникненні нозокомінальної інфекції се­ред хворих слід негайно провести позачерговий медичний огляд усього персона­лу відділення, а також позачергове бактеріологічне обстеження на наявність у них патогенної мікрофлори. Поряд з цим проводять детальне епідеміологічне обстеження, в ході якого виявляють можливі джерела інфекції, шляхи її передачі та здійснюють заходи з попередження подальшого розповсюдження мікрофло­ри. Епідеміологічне обстеження проводить епідеміолог регіонарної санітарно-епідеміологічної станції, яка обслуговує лікувальний заклад.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 675 | Нарушение авторских прав