АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Стерилізація і її методи

Під стерилізацією слід розуміти комплекс фізичних і хімічних способів по­вного знищення мікроорганізмів у розчинах, на білизні, інструментах, прила­дах, апаратах та іншому знарядді медичного призначення.

Фізичні методи стерилізації. Для цього в основному використовують про­жарювання, пастеризацію, кип'ятіння, сухожаровий метод, автоклавування та променеву стерилізацію.

Прожарювання. Цей метод стерилізації можна лише використовувати в ургентних ситуаціях, коли терміново необхідно приготувати окремі інстру­менти: голкотримач, голки, затискачі тощо. Однак слід пам'ятати, що при про­жарюваннях не досягається надійне знезараження, тим більше, що цей спосіб стерилізації псує інструментарій.

Пастеризація - метод знезараження органічних рідин за допомогою тем­ператури +60-100 °С, при якій гинуть лише вегетативні форми мікробів. її ви­користовують в основному при виготовленні білкових препаратів, живильних середовищ шляхом повторного нагрівання до +55-60 °С протягом ЗО хв.

Кип'ятіння застосовують тепер дуже рідко, лише у невеликих лікуваль­них закладах. Інструменти, що були у використанні, після дезінфекції і перед-стерилізаційної обробки поміщають у спеціальний металевий стерилізатор із сіткою і кришкою, що щільно закривається (рис 1.2.1, а).

У стерилізатор налива­ють воду і додають гідрокар­бонат натрію для отримання 2 % розчину. Рідину доводять до кипіння, занурюють у неї розібрані і складені на сітці інструменти. Коли вода зно­ву закипить, зазначають час початку стерилізації. Після закінчення стерилізації сітку з інструментами виймають із кип'ятильника (рис 1.2.1, б), інструменти розкладають на накритому стерильним простирадлом інструментальному столику. Терміни стерилізації такі: металеві інструменти - 20 хв, гумові вироби - 10 хв. Ріжучі інструменти краще кип'ятити без додавання соди впродовж 5 хв, попередньо обгорнувши ріжучу частину марлею. Кип'ятіння шприців та голок у медич­них закладах допускають тільки у виключних (екстремальних) ситуаціях. У повсякденному житті тепер використовують тільки одноразові шприци. Ме­дичні працівники повинні пам'ятати, що такий вид стерилізації, як кип'ятіння, є не зовсім надійним, оскільки віруси ВІЛ-інфекції, гепатиту і спори окремих бактерій можуть витримувати навіть тривале кип'ятіння.

Рис. 1.2.1. Стерилізатор-кип'ятильник для інструментарію:

а - загальний вигляд;

б - виймання лотка.

Автоклавування - це стерилізація парою під тиском. Цей метод в основ­ному використовують для стерилізації перев'язувального матеріалу, білизни при температурі +120-132 °С. Стерилізацію парою під тиском проводять у спеціальних апаратах-автоклавах. Тиск пари в автоклаві контролюється ма­нометром і спеціальним запобіжним клапаном, через який автоматично ски­дається пара, що дозволяє підтримувати відповідний тиск і температуру все­редині автоклава.

Кожен паровий стерилізатор (рис. 1.2.2) складається з трьох частин: паро-утворювача-нагрівача, стерилізаційної камери і кожуха - для захисту обслуго­вуючого персоналу від можливих опіків. Тепер випускають спеціальні автома­тизовані системи для стерилізації парою під тиском. При тиску пари 1 атм сте­рилізація відбувається при температурі +120 °С, термін стерилізації - 45 хвилин.

Рис. 1.2.2. Схема парового стерилізатора:

1 - пароутворювач-нагрівач;

2 - стерилізаційна камера;

3 - кожух;

4 - манометр; 5 - запобіжник.

При тиску пари 1,5 атм температура в автоклаві підвищується до +127 °С, термін стерилізації скорочується до 30 хв. При тиску 2 атм температура до­сягає всередині апарата +132 °С, а термін стерилізації при цьому дорівнює 20 хв. Матеріал для стерилізації укладають у спеціальні коробки (бікси; рис 1.2.3), які використовуються для стерилізації різних предметів і подальшого їх зберігання.

Рис. 1.2.3. Бікси (малий, середній, великий).

Бікси, як правило, круглої форми і різної ємкості, виготовлені з нержавіючої сталі. Закриваються кришкою і спеціаль­ним замком. По периметру біксів є малі отвори, через які всередину попадає пара. До ручки замка прикріпляється спеціаль­на бірка, на якій записується дата стери­лізації, матеріал і його власник. Після за­кінчення стерилізації матеріал вважаєть­ся стерильним протягом 72 годин. Тепер випускають спеціальні стерилізаційні ко­робки (бікси) з антибактеріальними фільтрами (КСПФ), в яких термін збері­гання стерильного матеріалу продов­жується до 1 місяця. Слід пам'ятати: якщо стерильний бікс відкривається, його тре­ба використати протягом одного дня.

Стерилізацію інструментарію, шприців проводять під тиском пари 1,5 атм, протягом 45 хв. Гумові трубки, катетери, дренажі перед стерилізацією витри­мують протягом 1 год в 1% розчині хлораміну або хлорациду, діоксидину, потім промивають проточною водою і висушують, загортають у марлю й стерилізують при тиску 1 атм упродовж 45 хв. Останнім часом використову­ють гумові вироби тільки одноразового користування (дренажі, трубки, кате­тери, рукавички), які стерилізують у заводських умовах

Контроль якості стерилізації в автоклаві здійснюють за допомогою механіч­них індикаторів (запис часу, температури, тиску); стандартних хімічних інди­каторів - трубок і спеціального термоіндикаторного паперу, які змінюють свій колір залежно від температури й експозиції; хімічних речовин, що змінюють свої фізичні властивості при температурі 120-132 °С (порошок сірки - 117 °С, анти­пірин, амідопірин - 110 °С, резорцин - 119 °С, бензойна кислота - 121 °С, сечови­на - 132 °С). Речовину насипають у невелику пробірку, затикають куском вати або марлевою кулькою і поміщають серед предметів, що підлягають стерилі­зації. Якщо індикатор не змінився (не розплавився, не змінив кольору), то стери­лізація не відбулася і матеріалом користуватися не можна. Останнім часом для контролю якості стерилізації в автоклаві використовують біологічні індикато­ри (смужки з бактеріальними спорами Bacillus stearothermophilus).

Стерилізація сухим жаром (повітряна стерилізація). Металевий інструментарій краще всього стерилізувати сухим жаром. Су­хожарові шафи працюють від електрики. Хірургічний інструментарій, відібра­ний для відповідної операції, укладають на металеві сітки та поміщають у стерилізатор (рис. 1.2.4). Шафу закривають і включають електронагріваль­ний прилад.

Рис. 1.2.4. Загальний вигляд сухожарової шафи.

За 10-15 хв температура всередині шафи досягає +160 °С. З допомогою регулятора її можна підняти до +200 °С. Тривалість стерилізації залежить від температури: при +160 °С - 150 хв; +180 °С - 60 хв; +200 °С - 15 хв.

Для контролю стерилізації в сухожарових шафах використовують механічні індикатори (запис пара­метрів кожного циклу); хімічні інди­катори - левоміцетин (температура плавлення +150-160 °С); сахарозу і винну кислоту (+180 °С); гідрохінон, тіосечовина (більше +180 °С). Най­більш зручним є промисловий індика­тор, який являє собою запаяну труб­ку з порошком сахарози і винної кис­лоти; при температурі +180 °С порошок перетворюється на рідину. Крім того, один раз на тиждень конт­роль якості стерилізації здійснюють за допомогою біологічних індикаторів із використанням спор Bacillus subtilis).

Сухожарові шафи встановлюють у стерилізаційних кімнатах поряд з опе­раційною. У таких шафах можна стерилізувати декілька наборів різного інструментарію.

Хімічні методи стерилізації.

Газова стерилізація. Застосовують в основному для стерилізації виробів із полімерних матеріалів (ендоскопи, вироби з пластмаси). Найбільш пошире­ним газом, що використовується для стерилізації, є оксид етилену. Цей газ і небезпечний, може вибухати, а тому його простіше використовувати в суміші і 3 двоокисом вуглецю, бромідом метилу. Оптичні пристрої і деталі до них можна стерилізувати в парах формаліну. Для цього в спеціальний герметичний скляний або пластмасовий циліндр (камеру) на дно кладуть 2-3 формалінові таблетки (параформ) або наливають 10-20 мл формаліну. Стерилізацію проводять протягом доби (рис. 1.2.5, а).

Промисловість випускає спеціальні газові стерилізатори. Після закінчення стерилізації матеріал поміщають у вентиляційну камеру.

Для контролю газової стери­лізації використовують механічні та хімічні індикатори, які свідчать про вміст оксиду етилену в повітрі (для охорони здоров'я працівників і пацієнтів), а також біологічні індикатори - спори Bacillus subtilis (1 раз на тиждень).

Стерилізація за допомогою розчинів. Ріжучий інструментарій (скальпелі, ножі, ножиці, леза, голки), а також гумові вироби, що псуються при нагріванні, можна стерилізувати в розчинах (рис. 1.2.5, б). Для підготовки інструментарію, як правило, використовують 96° етиловий спирт. Інструменти заливають спиртом за дві години до початку операції.

Рис. 1.2.5. Стерилізація: а- в парах формаліну; б - в розчині.

В окремих випадках для стерилізації гумових виробів (рукавичок, кате­терів, дренажів) використовують діоцид (1:3000), 2% розчин хлораміну, новосепт, рокал тощо.

Променева стерилізація. При цьому методі стерилізації використовують ультрафіолетове опромінення або γ-промені. З допомогою у-променів стерилізу­ють шовний матеріал, ендопротези, катетери тощо. Променева стерилізація до­сить надійна. Предмети можуть зберігатись у герметичній упаковці стерильними протягом багатьох місяців.

Останнім часом у практику почали входити низькотемпературні методи стерилізації з використанням рідкої надоцтової кислоти, так звана плазмова стерилізація, озонова стерилізація.

Контроль за стерильністю

Контроль за стерильністю матеріалу, інструментарію здійснюється бактеріологічним методом, який є найбільш достовірним і за допомогою яко­го можна визначити вид мікробів.

Посіви на стерильність, узяті з хірургічного інструментарію. Хірургічний інструментарій невеликого розміру дістають із бікса або м'якої упаковки за до­помогою стерильного пінцета і повністю занурюють у пробірки з живильним середовищем. Як виняток, в окремих випадках, якщо всі простерилізовані інструменти в одній упаковці є великих розмірів (голкотримачі, ранорозширювачі і т.д.), то проводять змив із поверхні інструмента стерильною серветкою, змоченою стерильним фізіологічним розчином або стерильною проточною во­дою, і поміщають у пробірку з тіогліколевим середовищем. Аналогічні змиви з інших інструментів висівають у пробірки з середовищем Хоттінгера і Сабуро. Посіви на стерильність, узяті з катетерів, гумових рукавичок та інших виробів з гуми і пластикатів. Контроль за стерильністю зондів, катетерів, гумових рукавичок та інших виробів з гуми проводять шляхом повного зану­рення дрібних виробів у живильне середовище, від більших відрізають неве­ликі шматочки (1-2 см) і поміщають у таке ж середовище.

Результати посіву отримують через 48-72 год. Такий контроль за стериль­ністю інструментарію та інших виробів, що використовуються в хірургії, не­обхідно проводити 1-2 рази на місяць із відповідною реєстрацією в журналах.

Гігієнічна та хірургічна антисептика рук

Розрізняють постійну (нормальну) мікрофлору, яка живе і розмножується на шкірі в звичайних умовах, (10-20 % її можуть знаходитись у глибоких шарах шкіри, в тому числі, в сальних і потових залозах, волосяних фолікулах); рези-дентну флору, яка переважно представлена коагулазонегативними коками і дифтероїдами, та транзиторну мікрофлору, яку медичний персонал отримує в процесі роботи, контактуючи з колонізованими (інфікованими пацієнтами) або контамінованими (забрудненими) об'єктами зовнішнього середовища. А тому медичні працівники повинні ретельно слідкувати за своїми руками: їх треба три­мати в належній чистоті. Хірурги, операційні сестри повинні уникати забруд­нення рук. При наявності саден, подряпин, а тим більше гнійних захворювань, брати участь в операціях категорично забороняється. Не допускається мані­кюр, нігті повинні бути коротко підрізані. При загрубілій або сухій шкірі реко­мендують на ніч змащувати руки вазеліном, ланоліном або спеціальним кре­мом. Традиційно розрізняють три рівні обробки рук (табл. 1.2.1).

Звичайне миття рук із милом. Його здійснюють: перед і після обстеження пацієнтів; після відвідування туалету; перед приготуванням і роздачею їжі, перед їдою та у всіх випадках, коли руки явно є забрудненими. За допомогою звичайно­го миття рук із милом видаляють більшу частину (до 99%) транзиторної мікро­флори з помірно забруднених рук. Дуже важливо дотримуватись техніки миття рук, особливу увагу слід приділяти кінчикам пальців і їх внутрішнім поверхням.

Перед миттям рук слід зняти обручки та інші прикраси, оскільки вони ут­руднюють ефективне видалення мікроорганізмів. Під помірним струменем теплої води руки слід добре намилити і терти одну об одну не менше 10 с, після миття руки слід сполоснути і висушити стерильною серветкою. Забороняєть­ся використовувати загальний рушник, який часто не міняється протягом дня,

Таблиця 1.2.1 Рівні обробки рук

а то і декілька днів. Серветки повинні бути із чистої тканини, розміром 30 х 30 см. Після кожного використання серветки, її слід кидати в спеціально призна­чений посуд для дезінфекції. Краще використовувати електричні сушарки.

Для миття рук використовують мило у вигляді кусків, гранул, порошку, рідини тощо. Найкраще використовувати мило в дозаторах одноразового за­стосування. Слід пам'ятати, що дозатори багаторазового використання з ча­сом контамініруються, тому не слід додавати рідке мило в частково заповне­ний дозатор. Його слід випорожнити, вимити, висушити і тільки після цього заповнити свіжою порцією мила.

Гігієнічна антисептика рук. Для постійного підтримування рук у чистоті здійснюють їх гігієнічну обробку. ЇЇ проводять як звичайну обробку рук, тільки для видалення або знищення транзиторної мікрофлори застосовують антисеп­тичні розчини або креми. Гігієнічну антисептику здійснюють: перед виконан­ням інвазивних процедур; перед роботою з особливо сприйнятливими пацієн­тами і новонародженими; перед і після маніпуляцій із ранами; перед і після ма­ніпуляцій із катетерами; після контакту з виділеннями, предметами, які містять кров або ймовірно контаміновані (наприклад, після огляду інфікованого паці­єнта, вимірювання ректальної температури та ін.).

Хірургічна антисептика рук. Для хірургічної антисептики рук використову­ють ті ж препарати, що і для гігієнічної. Різниця полягає тільки в тривалості оброб­ки, яка збільшується до 2-3 хв і включає обробку зап'ястка та передпліччя. Хірур­гічну антисептику рук здійснюють перед будь-якими хірургічними втручаннями. Спочатку руки миють водою з милом, переважно рідким. Використовувати анти­септичне мило на цьому етапі не обов'язково. Рекомендується застосовувати са­нітарно-технічні пристрої, дозатори мила й антисептиків, які не потребують вико­ристання кистей рук. Щіткою при цьому користуватись необов'язково. їх засто­совують лише для обробки навколонігтьових ділянок при значних забрудненнях рук або при першій їх обробці. У всіх випадках краще брати стерильні м'які щітки одноразового застосування або щітки, які здатні витримувати автоклавування.

Після миття рук їх необхідно ретельно висушити стерильними серветка­ми і дворазово (іноді триразово) обробити антисептиком до висихання. Вти­рання антисептика у вологу шкіру знижує його концентрацію і збільшує час висушування. На сухі руки відразу ж надягають стерильні рукавички. На­дівання рукавичок на вологі руки сприяє розмноженню бактерій.

Існує декілька традиційних (класичних) та сучасних методів хірургічної обробки рук. Найбільш поширеним класичним методом обробки рук є спосіб за Спасокукоцьким-Кочергіним. У два сухих тази для миття рук наливають по 5 мл 96° спирту і обпалюють їх поверхню. Потім в обидва тази наливають по 2 л дистильованої води і добавляють 10 мл чистого нашатирного спирту. У такому 0,5 % розчині нашатирного спирту миють руки за допомогою серветок почерго­во по 3 хв (рис1.2.6). Попереднє обмивання рук щітками не обов'язкове, його здійснюють лише при забрудненні рук. Потім руки висушують стерильним рушником і протягом 5 хв обробляють серветка­ми, змоченими 70° або 96° спиртом. Міжпальцеві проміжки і нігті додатково змащують 5 % спиртовим розчином йоду (йодонатом).

Рис. 1.2.6. Подавання тазу: а - правильне; б-неправильне.

Спосіб Фюрбрінгера полягає у митті рук під проточною водою двома щітками, протя­гом 5 хв кожною (рис. 1.2.7). Після цього руки витирають стерильними серветками або руш­ником і обробляють почергово 70° спиртом і 0,5 % розчином дихлориду ртуті (сулема) протягом 3 хв. Кінчики пальців змащують 5 % спиртовим розчином йоду (йодонатом).

Рис. 1.2.7. Миття рук під проточною водою щітками.

Спосіб Альфельда. Із усіх методів цей застосовують найчастіше. Руки миють двома стерильними щітками теплою проточною водою з милом протягом 10 хв, після чого витирають стерильним рушником і обробляють 96° спиртом протягом 5 хв, нігтьові ложа змазують 5% спиртовим розчином йоду (йодонатом).

З сучасних методів обробки є декілька способів:

Обробка рук хлоргексидином (гібітан). Гібітан випускають у вигляді 20 % водного розчину по 500 мл. Для миття рук використовується 0,5 % спиртовий розчин. Для цього препарат розводиться у 70° етиловому спирті у співвідно­шенні 1:40. Після звичайного гігієнічного миття рук теплою водою з милом руки витирають стерильною серветкою, а потім два рази обробляють протя­гом 3 хв серветками, змоченими в розчині. Додаткова обробка спиртом чи іншим засобом не потрібна.

Обробка дегміцидом. Застосовується 1 % розчин дегміциду в концентрації 1:30 (1 частина препарату і 29 дистильованої води). Обробляється, як хлоргек­сидином.

Обробка рук розчином С-4 (первамур). Спосіб приготування: беруть 30% розчин пероксиду водню (172 мл) і 85% мурашиної кислоти (81 мг), почергово зливають у скляну пляшку, перемішують і поміщають у каструлю з холодною водою на 1-1,5 год. Після охолодження цей розчин розводять водою (можна водо­провідною) до 10 л. Розчин повинен бути використаний протягом доби. У п'яти літрах робочого розчину можуть мити руки 10-11 чоловік. Спочатку руки миють упродовж 1 хв проточною водою з милом (без щіток), а потім протягом 1 хв в розчині С-4 (без серветок).

Обробка рук за допомогою роз­чину "Стериліум". Руки миють із милом під проточною водою впро­довж 1-2 хв. Витирають стерильним рушником і обробляють розчином "Стериліум" двічі протягом 2 хв.

Після миття рук за одним із вищевказаних методів їх витира­ють насухо стерильними серветка­ми, одягають халат і рукавички (рис. 1.2.8).

Рис. 1.2.8. Витирання рук:а- правильне; б - неправильне.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 3320 | Нарушение авторских прав