АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПРОФІЛАКТИКА ХІРУРГІЧНОЇ ІНФЕКЦІЇ

1.2.1. Поняття про збудників хірургічної інфекції

Людина постійно контактує з різними мікроорганізмами - бактеріями, коками, бацилами, вірусами та ін. Одні з них є сапрофітами і не діють на організм, інші паразитують на ньому, наносять шкоду і зумовлюють виникнення різних гнійних захворювань, що потребують хірургічного лікування.

Найбільш частою причиною інфекційних хірургічних захворювань є стафілококи, стрептококи, кишкова паличка, бактерії групи протею, синьогнійна па­личка та ін.

Стафілокок (Staphylococcus) - грампозитивний аеробний кок, розміром 0,5-1,5мкм у діаметрі, може розвиватись і в анаеробних умовах, надзвичайно розповсюджений і знаходиться у повітрі, на предметах, тілі людини тощо. Рід включає близько 20 видів стафілококів. Висока патогенність стафілококів зу­мовлена їх екзотоксинами, що викликають некротичну, гемолітичну та ендотоксичну дію в ураженому організмі. Завдяки виділенню спеціального ферменту - беталактамози, на сьогодні появились нові антибіотикорезистентні форми стафілококів, що являють собою одну із важливих проблем хірургії. Значну роль у патології людини відіграє золотистий стафілокок (S. Aureus).

Стрептокок (Streptococcus) - аеробний грампозитивний кок, розміром 0,5-2,0 мкм у діаметрі, як і стафілокок, є широко розповсюдженим і стійким мікро­організмом, що викликає гнійні процеси в організмі. Під час росту утворює різної довжини ланцюжки. За ознаками гемолітичної активності розрізняють а-гемолітичні, р-гемолітичні і негемолітичні стрептококи. Найбільше вплива­ють на виникнення захворювань у людини Р-гемолітичні стрептококи. Особ­ливістю стрептококової інфекції є тяжкий перебіг і схильність до рецидивів.

Кишкова паличка (В. coli communis) відноситься до групи умовно-патоген­них грамнегативних бактерій, не утворює спор, але може розмножуватися в аеробних і анаеробних умовах. Знаходиться в місцях, забруднених каловими масами, постійно існує і розмножується в кишечнику. Під впливом цього мікро­ба може проходити гнійне розплавлення клітковини, м'язів, сухожилків і фасцій. Багато сучасних штамів кишкової палички є нечутливими до антибіотиків і можуть викликати інфікування ран самостійно та у взаємодії з іншими мікроба­ми (стафілокок, стрептокок і ін.).

Протей (Proteus) - грамнегативна анаеробна паличка, яка має декілька видів. Протей має властивість виділяти екстрацелюлярні фактори, які при­гнічують фагоцитарну активність лейкоцитів; відмічається високою резис­тентністю до більшості антибіотиків, бере участь у змішаних інфекціях і вис­тупає як вторинний збудник (суперінфекція), що підсилює і ускладнює перебіг гнійного процесу. Останній набирає гнійно-гнильного характеру.

Паличка синьо-зеленого гною (Pseudomonas aeruginosa) відноситься до грам-негативних мікробів. Вона відмічається стійкістю до більшості сучасних анти­біотиків, широко розповсюджена в зовнішньому середовищі - повітрі, воді. Вегетує на шкірі і в кишечнику людини, при попаданні в рану зумовлює розвиток гнійного процесу. Клінічною особливістю палички є виділення синьо-зеленого гною. Цей вид інфекції нерідко буває причиною сепсису, лікування якого є до­сить тяжким і не завжди результативним. Найбільш ефективним антибіотиком проти палички синьо-зеленого гною є фортум (цефтазидим), у меншій мірі β-лактамні антибіотики останнього покоління, аміноглюкозиди і фторхінолони. Палички синьо-зеленого гною досить стійкі до антисептиків - хлоргекседину, фенолових дезінфекційних засобів. Досить чутлива до борної кислоти.

Грибки (Candida) - це слабовірулентні мікроорганізми. Розрізняють близько 80 видів роду Candida, однак найбільш часто причиною захворювання буває:

С. Albicans. Ці грибки досить часто беруть участь у змішаних інфекціях і виступають як вторинний збудник (суперінфекція), що підсилює і ускладнює перебіг запального процесу в організмі, викликаючи різні форми кандидозу (вісцеральний, системний, генералізованний). Останнім часом грибки все час­тіше виступають як збудники нозокомінальної (внутрішньолікарняної) інфекції, збільшуючи захворюваність та летальність.

Анаероби - мікроби, що живуть без доступу повітря, найбільш часто вони зустрічаються в землі, кишечнику тварини і людини. Збудниками анаеробних інфекцій є бактерії з роду Clostridium (клостридіальна інфекція). Ці мікроби при висушуванні утворюють зародки (спори), які не бояться подальшого ви­сушування і навіть дії різних дезінфекційних речовин. При різних травмах або операціях на товстому кишечнику можуть викликати захворювання (газову флегмону, газову гангрену). Крім того, збудниками анаеробної інфекції є (не клостридіальна інфекція) неспороутворюючі грамнегативні палички роду Bacteroides, Fusobacterium, грампозитивні палички - Propionbacterium acnes; грамнегативні та грампозитивні коки. Попавши в рану, ці мікроби швидко розмножуються, викликають зміни зі сторони рани та зумовлюють інтокси­кацію організму.

Загальною рисою збудників хірургічної інфекції є їх високий рівень при­стосування до середовища, властивість виробляти різної активності екзо- і ендотоксини, що спричиняють розвиток гнійного процесу в організмі.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 618 | Нарушение авторских прав