АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Основні групи хімічних антисептиків

За механізмом дії розрізняють такі хімічні антисептики: а) деструктивні, які, поряд з антимікробною дією, мають руйнівну дію - руйнують тканини (формальдегіди, солі важких металів тощо); б) окислювачі - діючою речови­ною у цієї групи антисептиків є атомарний кисень (галогени, пероксид водню та ін.); в) мембраноатакуючі, що руйнують клітинні мембрани і цим гальму­ють ріст та розмноження мікроорганізмів (дегміцид, діоксидин, димексид, полімексини та ін.).

Найбільш часто використовують такі групи хімічних антисептиків.

1. Група галоїдів.

Хлорамін (Chloraminum) - білий із жовтуватим відтінком кристалічний порошок. Містить 25-29% активного хлору, завдяки чому застосовується як дезінфекційний і дезодораційний препарат. Його застосовують для лікування інфікованих ран (промивання, змочування серветок, турунд 1,5-2% розчином); дезінфекції рук (0,25-0,5% розчин); дезінфекції неметалічного інструментарію; для обробки предметів догляду за хворими (сечоприймач, судно та ін.), для знезаражування виділень (кал, сеча, мокрота (3-5%).

Хлоргексидин (Chlorhexidinum) випускається у вигляді 20% водного роз­чину - 500 мл. Є досить ефективним засобом проти грампозитивних і грамнега-тивних мікробів, викликає фагоцитуючу дію відносно грибків. 0,5% спиртовий розчин широко застосовується для обробки рук хірурга, операційного поля, сте­рилізації хірургічного інструментарію. А водний розчин хлоргексидину викори­стовують при гнійно-септичних процесах (промивання ран, порожнин, сечового міхура та ін.). Останнім часом з'явився новий комбінований антисептичний пре­парат цитеал (хлоргексидин диглюконат - 20 % розчин, гексаметидин - 100 мг, хлорокреазол - 300 мг) для зовнішнього застосування, який має виражену анти­бактеріальну, протигрибкову і антипаразитарну дію. У хірургії широко викори­стовується для обробки хірургічних ран, рук хірурга.

Спиртовий розчин йоду (Solutio yodi spirituosa). Препарати йоду є одни­ми з найдавніших антисептичних засобів. Однак у зв'язку з подразнюючою дією йоду на шкіру і слизові оболонки, а також наявністю токсикоалергічних властивостей використання його у чистому вигляді для зовнішнього застосу­вання заборонено наказом міністра охорони здоров'я України.

Більш широко використовуються на сьогоднішній день препарати йоду -йодофори, вони мають високі антисептичні властивості, не створюють резис­тентних форм мікроорганізмів і не мають побічної дії на організм.

Йодинол (Iodinoli) - водний розчин 0,1 % йоду, 0,3 % калію йодиту і 0,9 % полівінілового спирту. Йодинол використовують при лікуванні термічних і хімічних опіків, гнійних ран, ангін. Однак слід пам'ятати, що йодинол, при­гнічуючи ріст стрептококів, малоактивний щодо стафілококів і не діє на грам-негативні бактерії. Тому застосування його в хірургії обмежене.

Йодонат (Iodonati) - водний розчин суміші алкілсульфату натрію з йо­дом. 1 % розчин препарату, розведений (1:3) дистильованою водою, є ефектив­ним засобом для обробки операційного поля.

Йоддицерин (Ioddicerinum) - вітчизняний препарат йоду нового поколін­ня, має виражену фунгіцидну, протимікробну і противірусну дію. Випускається у вигляді розчину. Основними показаннями до застосування препарату є гнійно-запальна інфекція (гнійні рани, виразки, нориці тощо). Препарат застосову­ють місцево на тампонах, турундах, у вигляді промивань, зрошень і ін.

2. Окислювачі

Розчин пероксиду водню (Solution Hydrogenii peroxidi diluta) застосовується у вигляді 3 % розчину для промивання ран, порожнин як антисептич ний і дезодораційний засіб. Піна, яка утворюється на поверхні рани, до того х видаляє нежиттєздатні клітини.

Перманганат калію (Kalium hypermanganicum) - порошок темнокоричневого або червоно-фіолетового кольору, легкорозчинний у воді. Застосовується 0,1-0,5 % водний розчин для промивання ран, порожнин, опікової поверхні. Він є сильним окислювачем, має бактерицидні та дезодораційні властивості. У 2-5 % концентрації використовують як дубильний засіб.

Борна кислота (Acidum boricum) - білий кристалічний порошок, добре розводиться у воді, спирті, 2% водний розчин застосовують для промивання ран, особливо при наявності палички синьо-зеленого гною, може використову­ватись у вигляді мазі, присипок.

3. Барвники.

Метиленовий синій (Methylenum coeruleum) - темно-зелений кристалічний порошок, погано розчиняється у воді, спирті. Використовують 1-3% спирто­вий розчин при опіках, гнійних захворюваннях шкіри.

Діамантовий зелений (Viride nitens) застосовують 0,1-0,2% спиртовий роз­чин при гнійничкових захворюваннях шкіри. Входить до складу рідини Нови-кова, яка використовується для обробки мікротравм, висипок на шкірі.

Риванол (Aethacridini lactas) - жовтий кристалічний порошок, має проти­мікробну антикокову дію, особливо проти стрептокока, малотоксичний, не подразнює тканин. Використовується для обробки і лікування ран, промиван­ня плевральної, черевної порожнин та ін. у концентраціях 0,05% (1:2000); 0,1% (1:1000); 0,2% (1:500).

4. Формальдегіди.

Викликають зневоднення, муміфікацію тканин, мають антисептичну дію.

Формалін (Formalinum) - водний розчин формальдегіду. Застосовують для знезаражування інструментарію (0,5% розчин). Входить до складу потрійно­го розчину (формалін - 20 г, карболова кислота - 10 г; карбонат натрію - ЗО г на 1000 мл дистильованої води). Парами формаліну в спеціальних камерах стерилізуються апарати з оптичною системою.

5. Солі важких металів.

6. Детергенти.

Церигель (Cerigelum) - безколірна в'язка рідина із запахом спирту. Відно­ситься до групи катіонних детергентів і має велику поверхневу активність.

При нанесенні на шкіру утворює плівку, застосовується як антибактеріаль­ний, антисептичний препарат для обробки рук, ран.

Дегміцид (Dehmycinum) - це 30% розчин дегміну. Має виражену анти­бактеріальну дію і є хорошим миючим засобом. 1 % розчин застосовується для обробки рук хірурга і операційного поля.

Діоксидин (Dioxidinwn) - зелено-жовтий кристалічний порошок без запа­ху, гіркий на смак. Легко розчиняється у воді, має широкий антимікробний спектр дії. До нього чутливі як аеробні, так і анаеробні мікроорганізми. Для зовнішнього застосування випускають у формі 1%; 0,5% водного розчину, для внутрішньовенного - 0,1% розчин.

Димексид (Dimeksidum) - прозора рідина зі специфічним запахом, легко розводиться водою або спиртом. Препарат має виражену бактерицидну, про­тизапальну, знеболювальну дію, підвищує чутливість мікрофлори до антибіо­тиків. Для зовнішнього вживання використовують 10-30% розчин.

Декасан (Daecosanum) містить 0,2 г декаметоксину і 9,0 г натрію хлориду в одному літрі розчину. Має виражену бактерицидну дію на грампозитивну, грамнегативну та анаеробну інфекції, грибки, віруси, спори різних організмів, у тому числі на особливо небезпечну інфекцію - сибірську виразку, віспу тощо. Випускається у флаконах по 100, 200 і 400 мл. Його можна зберігати протягом трьох років при температурі +18-25 °С. Оскільки декасан є катіонним препара­том, він несумісний із милами та іншими аніонними засобами. При обробці рук хірурга його слід застосовувати тільки після змивання мила. Ним можна проми­вати рани, порожнини тіла тощо.

Останнім часом фармацевтичні фірми випускають велику кількість різних комбінованих хімічних антисептиків (стериліум, бактолін, кутасепт, йодобак, мікробак, дисмозон, сокрена, корзолін та ін.), які мають широкий спектр анти­мікробної дії.

7. Сульфаніламідні препарати.

Це велика група медикаментозних препаратів, які порушують обмінні процеси в мікроорганізмах і дають виражений бактеріостатичний ефект. У хірургії найбільш часто застосовують: стрептоцид, норсульфазол, сульфади­мезин та ін. Місцево використовують мафенід, сульфацил-натрій, сульфатіо-зол срібла (аргосульфан). Сульфаніламіди часто входять до складу широко відомих комбінованих препаратів (бактрим, бісептол, септрин).

Біологічна антисептика

Біологічна антисептика - знищення мікроорганізмів біологічними метода­ми, її поділяють на: 1) біологічну антисептику прямої дії, коли використовують фармакологічні препарати біологічного походження (антибіотики, бактеріофа­ги і ін.), які безпосередньо діють на мікроорганізми; 2) біологічну антисептику непрямої дії, коли використовують фармакологічні препарати і різні методи, які стимулюють макроорганізм у боротьбі з мікроорганізмами.

Основні препарати біологічної антисептики. Антибіотики.

Антибіотики (біологічні антисептики) - органічні сполуки, що виробляють­ся в процесі життєдіяльності різних мікроорганізмів. Розрізняють такі групи анти­біотиків:

1.1. Група пеніциліну (РепісіНіпит) має широкий спектр дії відносно до різних мікроорганізмів. Пеніцилін розчиняється в ізотонічному розчині хлориду натрію, 0,25 %-0,5 % розчині новокаїну. Швидко всмоктується і виводиться з організму, у зв'язку з чим його необхідно вводити кожних 4-6 годин на добу. Останнім часом його застосовують рідше через наявність пеніциліностійких форм бак­терій. При тривалому застосуванні пеніциліну може виникнути кандидомікоз (грибкове захворювання). Із біосентетичних пеніцилінів використовують: біцилін-1, біцилін-3, феноксиметилпеніцилін. Із напівсентитичних - оксицилін, азлоцин, ампіцилін. Більш широко використовують ампісульбін. Це комбінова­ний препарат, в. склад якого входить ампіцилін і інгібітор р-лактамаз - сульбак-там. Завдяки синергічній дії ампіциліну і сульбактаму розширяється антибакте­ріальний спектр дії та підвищується бактерицидна активність препарату. Його з успіхом призначають при тяжких нозокомінальнихта інших інфекціях. Дозу­вання залежить від тяжкості інфекції: при інфекціях легкого ступеня по 1,5 г 2 рази на добу, при тяжких - до 12 г 4-6 разів на добу. Препарат можна вводити внутрішньом'язово і внутрішньовенно. Останнім часом привернув до себе ува­гу новий антибіотик пенщилінового ряду - аугментин (комбінація амоксицилі-ну і клавуланової кислоти). Цей антибіотик є високоефективним проти пеніци-лінрезистентної мікрофлори. Його з успіхом призначають при хірургічних інфек­ціях визваних аеробами, анаеробами та їх асоціаціями (при перитоніті, ускладненому апендициті, холециститі, холангіті та ін.). Аугментин признача­ють по 1,2 г внутрішньовенно з інтервалом 8-6 годин.

1.2. Група тетрацикліну. Тетрациклін (Tetracyclinum) застосовують для профілактики післяопераційних ускладнень, при опіках, різних гнійних усклад­неннях. Призначають у вигляді таблеток по 0,1-0,15 г 4-6 разів на добу. Макси­мальна добова доза - 2 г. Місцево може застосовуватись у вигляді 1-2% мазі.

Окситетрациклін (Oxytetracyclinum) за будовою і дією близький до тет­рацикліну. Призначають у вигляді таблеток по 100000-500000 ОД (0,1-0,5 г) на одне приймання 3-4 рази на добу. Максимальна доза -2 г.

Морфоциклін (Morphocyclinum) є синтетичним препаратом, добре розчи­няється у воді, його дія аналогічна дії тетрацикліну. Застосовують у випад­ках, коли необхідно створити високу концентрацію антибіотика в крові і тка­нинах. Випускають у флаконах по 0,1; 0,15 г (100000 і 150000 ОД) і вводять 1-2 рази на добу внутрішньовенно з 20 мл 5 % глюкози.

Доксицикліну гідрохлорид (Doxycyclinum hydrochloridum) - напівсинтетичний препарат окситетрацикліну, має широкий спектр дії, активний до багатьох стійких мікробів, однак не діє на синьогнійну паличку, протей, грибки, віруси. Препарат швидко всмоктується і повільно виділяється з організму. Вживають у першу добу по 0,2 г відразу або по 0,1 г кожних 12 годин. У наступні дні - 0,1 г на день.

1.3. Група аміноглюкозидів. Мономіцин (Мопотусіпит) має широкий спектр дії. Активний відносно мікрофлори, стійкої до тетрацикліну, левоміцетину, стреп­томіцину. Вводять внутрішньом'язово по 250000 ОД 3 рази на добу. При трива­лому прийманні може виникнути неврит слухового нерва, ураження нирок.

Коліміцин або неоміцин-сульфат (Соіітусіпит sulfas) має широкий спектр дії. Застосовують для лікування гнійних процесів черевної і плевральної по­рожнин, гнійних ран тощо. Стійкість мікробів до коліміцину розвивається по­вільно. Приймають по 0,1; 0,25 г у таблетках 2-4 рази на день або внутрішньо-м'язово по 0,5 г 2 рази на добу.

Гентаміцину сульфат (Gentamycinum sulfas) має бактерицидну дію відносно багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі - протея, кишкової палички та ін. Резистентність розвивається повільно. Препарат швидко всмоктується, однак має ото- і нефротоксичну дію. Випус­кають у флаконах і ампулах по 0,08 (80 мг) і 0,04 (40 мг).

Амікацин (Amikacinum) - один із найбільш активних антибіотиків аміно­глюкозидів, отриманий напівсинтетичним шляхом. Має широкий спектр дії. Особливо ефективний стосовно грамнегативної інфекції. Застосовують для внутрішньом'язового або внутрішньовенного введення по 100 або 500 мг 2-3 рази на добу з розрахунку 10-15 мг/кг.

1.4. Група макролідів. Еритроміцин (Erythromycinum) за спектром дії близь­кий до пеніциліну, однак краще переноситься. Приймають у таблетках по 0,1; 0,25 г (100000 - 250000 ОД) кожних 4-6 годин. Добова доза 2 г. З інших антибіо­тиків цієї групи часто застосовують олеандоміцин сульфат, олететрин, олеморфоциклін та ін.

1.5. Група хлорамфеніколу. Левоміцетин (Laevomycetinum) - синтетич­ний препарат широкого спектру дії. Призначають у таблетках за 20-30 хв до їди 3-4 рази по 0,25 або 0,5 г, у капсулах - по 0,1, 0,25 і 0,5 г. Для внутрішньо­венного вливання застосовують 1 % розчин: розчиняють 0,25 або 0,5 г препа­рату, відповідно, в 25 або 50 мл води для ін'єкції. Можна вводити краплинно з 5 % розчином глюкози, 0,9 % розчином хлориду натрію.

Синтоміцин (Syntomycinum) - активною речовиною є левоміцетин. За­стосовують зовнішньо у вигляді 1,5,10 % емульсії для лікування гнійних, опіко­вих ран, виразок тощо.

1.6. Група рифаміцинів. Рифаміцин (Rifamycinum) має виражену анти­бактеріальну дію, включаючи штами, стійкі до інших антибіотиків. Активний щодо туберкульозної палички. У великих концентраціях діє на кишкову па­личку. Призначається для внутрішньом'язового і внутрішньовенного вливан­ня в дозі 0,5-1,5 г 2 рази на добу.

1. 7. Група цефалоспоринів. Цефалоспорини поділяються на І, II, III, і IV покоління (генерації). Мають широку і виражену антибактеріальну дію.

До цефалоспоринів першого поколіннявідносяться: цефазолін, цефалексин, дефапурин та ін.

Цефазолін (Cephazolinum). Випускається у вигляді солі натрію. Механізм Його дії пов'язаний з пригніченням біосинтезу мукополісахаридів у клітковій «гінці бактерій. Діє на Г⁺ і Г" коки, палички. Вводять препарат внутрішньом'я­зово в дозі 0,25-0,5 г в ізотонічному розчині хлориду натрію або внутрішньо­венно у 5 % розчині глюкози.

Цефалексин (Cephalexinum) має виражену дію на грампозитивні і грамне-ійїивні мікроби. Проте малоефективний проти протея, синьогнійної палички. Призначається в таблетках 0,25-0,5 г (добова доза - 1-2 г) 3-4 рази на добу.

Із цефалоспоринів другого покоління використовують: мефоксин, цефуроксим, цефаклор, цефметазол та ін.

Максум (Macsumum). Має широкий спектр і виражену дію проти грам-іюзитивних і грамнегативних патогенних мікроорганізмів як аеробних, так і анаеробних. Лікування максипимом можна розпочати, не чекаючи результатів аналізів на чутливість. Звичайна доза препарату для дорослих - 1 або 2 г кожні 12 годин.

До цефалоспоринів третього покоління відносяться: цефтазидим, цефопе-разон, цефаксим, цефтриаксон, цефотетан, цефамандол та ін.

Цефтазидим (Ceftazidime). Має високу бактерицидну активність відносно аеробних і анаеробних мікроорганізмів. Він є препаратом вибору при тяжких інфек­ціях до остаточної індентифікації збудника захворювання. Найбільш показаний при нозокомінальних інфекціях і, зокрема, при наявності синьогнійної палички. Препарат призначають внутрішньом'язово і внутрішньовенно по 1 г через кож­них 8 годин або 2 г кожних 12 годин (при тяжких інфекціях - до 6 г на добу).

Цефоперазон (Cefoperazone) - теж антибіотик широкого спектра дії з групи цефалоспоринів третього покоління, показаний при нозокомінальних аеробних і анаеробних інфекціях. Препарат досить активний до синьогнійної палички. Його призначають внутрішньом'язово або внутрішньовенно по 2-4 г через кожні 12 годин. Максимальна добова доза -12 г.

Із четвертого покоління цефпірам, цефепім, цефклідин та ін.

1.8. Група карбапенемів. Тіенам (Thienam) - перший антибіотик групи карбапенемів (іміпенем-циластатин). Це бета-лактамний антибіотик з ультрашироким спектром дії на всі грампозитивні та грамнегативні патогенні мікро­організми, аеробні й анаеробні, стійкі до інших антибіотиків. Антибактеріаль­ний спектр дії тіенаму значно ширший, ніж будь-якого іншого антибіотика, що дає можливість використовувати його при лікуванні полімікробних, зміша­них аеробних і анаеробних інфекцій. Тіенам випускається у двох формах: для внутрішньом'язового і внутрішньовенного введення. Флакони містять по 500 і 750 мг препарату, який легко розчиняється в 2-3 мл води для ін'єкцій або фізіо­логічному розчині хлориду натрію. Призначається по 2-3 г на добу. Внутрішньом'язові форми препарату не повинні використовуватись для внутрішньо­венного введення. Останнім часом використовується меропенем (меронем).

1.9. Фторфенолони. Із цієї групи протимікробних препаратів найбільше поширення отримали норфлоксацин (ноліцин), офлоксацин (таривид, заноцин), нефлоксацин (абактал), ципрофлоксацин (ципринол, ципробай, цифран, ципролет). Ці препарати діють бактерицидно, порушують синтез ДНК і білків у мікроорганізмах. Антибактеріальний спектр дії фторфенолонів ширший, ніж цефалоспоринів, особливо це стосується ципрофлоксацину. Його призначають по 200-400 мг внутрішньовенно через кожні 12 годин.

1.10. Група імідазолу. До цієї групи відносяться: метранідазол (флагіл, три-хопол); тинідазол (фазижин); нітазол (амінітразол). Крім високої протигрибкової активності, препарати цієї групи є досить ефективними проти аеробної й ана еробної інфекції.

Флуконазол (дифлюкан, медофлюкон) - має широкий протигрибковий спектр дії. Пік концентрації флуконазола виникає зразу ж після внутрішньо­венного введення препарату. Його застосовують внутрішньовенно краплин­но, залежно від тяжкості інфекції, від 100 до 400 мг один раз на добу. Три­валість лікування залежить від клінічного і мікробіологічного ефекту.

Наявність значної кількості антибіотиків дає можливість використовувати їх у різних комбінаціях. При цьому слід враховувати характер їх сумісної дії.

2. Бактеріофаги.

Для боротьби з мікробами в організмі людини використовують вірус бак­терій - бактеріофаг, який проникаючи у мікробну клітину, викликає її розплавлення (лізис). Бактеріофаги відзначаються високою специфічною дією (антистафілококовий, стрептококовий, полібацилярний та ін.) їх використо­вують для інфільтрації оточуючих тканин навколо рани, введення у гнійні по­рожнини, дренажі і ін.

3. Фітонциди.

Фітонциди - препарати, які містять рослинні біологічно активні речовини, що мають виражену протимікробну, як бактерицидну, так і бактеріостатичну дію. їх виготовляють із листків евкаліпта, звіробою, маклеї серцеподібної та інших рослин. Широке застосування отримали такі препарати, як хлорофіліпт, новоіманін, ектерицид, настойка календули, часнику тощо. їх використову­ють в основному для лікування гнійних ран, промивання порожнин, а також для інгаляцій при захворюваннях дихальних шляхів.

4. Ферменти.

У хірургії застосовуються і препарати, що мають протеолітичну (роз­плавляють білки) дію: трипсин, хімотрипсин, панкреатична рибонуклеаза, колагеноза, еластолітин, терилітин та ін. Ці препарати мають властивість роз­плавляти некротизовані тканини, фібринні утвори, розріджувати в'язкий вміст рани, згустки крові. Відносно здорових тканин ці ферменти є неактивними. їх широко використовують для лікування гнійних, некротичних ран.

5. Препарати для підвищення реактивності організму.

З цією метою використовують препарати для пасивної імунізації; γ-глoбуліни (антистафілококовий, протиправцевий і ін.) гіперімунну плазму, бактеріофаги і ін., які здійснюють пряму дію на мікроорганізми. Поряд з цим, ви­користовують анатоксини (стафілококовий, правцевий і ін.), вакцини, які ви­кликають формування специфічного імунітету до відповідної групи мікроор­ганізмів.

Для підвищення неспецифічного імунного захисту використовують продигіозан, який активує Т-систему імунітету та стимулює фагоцитоз, лизоцим, левамізол, тималін, тимоген і ін.

1.2.3. АСЕПТИКА (а - без, sepsis - гниття)

Методика асептики була розроблена в XIX столітті німецьким хірургом Е. Бергманом і його учнем Е. Шимельбушем. У 1890 р. на конгресі хірургів у Берліні Е. Бергман доповів про новий метод боротьби з рановою інфекцією і гіродемонстрував хворих, оперованих в асептичних умовах. Введення асепти­ки відкрило нову еру в розвитоку хірургії. Завдяки розвитку асептики у хірургів з'явилась можливість розширити діапазон оперативних втручань, проводити пе­ресадку органів і тканин.

Під асептикою слід розуміти комплекс профілактичних методів, спрямованих на попередження попадання мікроорганізмів у рану, створення безмікробних, стерильних умов для хірургічної роботи за допомогою використання органі­заційних заходів, технічних засобів, хімічних і фізичних факторів. Сьогодні асептичний метод хірургічної роботи поєднується з використанням різних антисептичних препаратів. Основною метою асептики є знищення мікробів на всіх предметах, інструментах, перев'язувальному матеріалі та ін., що можуть контактувати з раною при обстеженні чи лікуванні.

Профілактика повітряно-крапельної інфекції

Методи боротьби з інфекцією у повітрі

Сьогодні доведено, що кількість нагноєнь операційних ран знаходиться в прямій пропорційній залежності від ступеня мікробного забруднення повітря операційної.

Боротьба із забрудненістю повітря в операційних і перев'язочних є осно­вою профілактики повітряної інфекції. Важливе значення в боротьбі з інфек­ційним забрудненням має своєчасне прибирання операційної, кондиціонування повітря, опромінення ультрафіолетовими лампами, дотримання протимік­робного режиму.

Для захисту рани від крапельної інфекції застосовують маски. Слід пам'я­тати, що при розмові крапельки слини можуть розлітатись на відстань 1,5-2 м і медичний персонал може бути джерелом зараження хворих. У слину потрап­ляє інфекція при наявності каріозних зубів, тонзиліту, нагноювання у роті, носі. Дня профілактики повітряно-крапельної інфекції проводять комплекс заходів:

1. Усі хворі, в тому числі і медичні працівники, з підвищеною температу­рою тіла, катаральними явищами зі сторони дихальних шляхів в операційну

не допускаються. Усі працівники, що приймають участь в операціях, незалеж­но від займаної посади, повинні періодично обстежуватись у ЛОР-лікаря з обо­в'язковим бактеріологічним контролем рото- і носоглотки.

2. При наявності в обстежених у посівах патогенних мікробів (бацило­носії) проводять відповідне лікування (санація).

3. Обов'язковим є носіння маски, що закриває рот і ніс. На сьогодні дове­дено, що маска з чотирьох шарів марлі затримує 90-94 % мікроорганізмів. Маска з шести шарів затримує до 97 % бактерій. Для зменшення проникнення крапель слини між шарами марлі додатково слід поміщати прокладки з вати.

Профілактика контактної інфекції в хірургії

Основним шляхом інфікування ран в операційній є контамінаційний (близь­ко 90 %). Для попередження контактного інфікування необхідно, щоб усе, що контактує з раною, було чистим і вільним від мікробів.

Основними способами профілактики контактної хірургічної інфекції (де-контамінації) є дезінфекція і стерилізація.

Дезінфекція

Під дезінфекцією слід розуміти комплекс заходів спрямованих на знищен­ня патогенних та потеційнопатогенних для людини мікроорганізмів на інструментах, білизні, предметах користування та ін., що можуть спричи­няти інфекційні захворювання.

Метою дезінфекції є повне знищення або зменшення популяції мікроор­ганізмів на всіх об'єктах зовнішнього середовища, що оточують хворого. Роз­різняють: механічну дезінфекцію (вологе прибирання, провітрювання приміщень, прання білизни та ін.); фізичну дезінфекцію (ультрафіолетове опромінення, про­жарювання інструментів, спалювання перев'язувального матеріалу тощо); хімічну дезінфекцію. З цією метою найбільш часто використовують (різні хімічні засоби - дезінфектанти) 0,2-1 % розчин хлорного вапна, 0,2-3 % розчин хло­раміну, 3-10% розчин крезолу, 1-5% розчин дегміциду, корзоліну тощо. При проведенні дезінфекції слід враховувати не тільки їх ефективність, але і переносимість дезінфектантів людьми та матеріалами (білизна, одяг тощо).

Згідно наказів Міністерства ОЗ України за № 120 від 25. 05. 2000 року з профілактики внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ - інфек­цією та наказу за № 408 від 12.07.89 року "Про заходи по зниженню захворю­ваності вірусним гепатитом" усі медичні вироби, інструментарій та ін., що використовуються для операції та різних маніпуляцій, повинні підлягати дез­інфекції, передстерилізаційній обробці і стерилізації. З цією метою всі інстру­менти (канюлі, пінцети, скальпелі, катетери, кровозупинні затискачі, ножиці та ін.) після кожного їх використання, розбирають і занурюють у 3 % розчин хлораміну на 60 хв або 3-10% розчин крезолу тощо. Якщо інструментарій забруднений кров'ю, його занурюють у 1% розчин бензоату натрію на 1 год або у 4% розчин пероксиду водню на 90 хв. Дезінфікуючий розчин застосовують одноразово. При забрудненні дезінфектанту кров'ю його дезінфікуючі властивості знижуються, у зв'язку з чим необхідно мати другу ємкість для дезінфекції після попереднього промивання і очищення інструментів у дезінфек­ційному розчині. Якщо інструменти виготовлені з корозійнонестійкого мета­лу і не витримують контакту з дезінфектантом, то їх промивають у ємкості з водою. Промивні води знезаражують кип'ятінням протягом 30 хв або засипа­ють сухим хлорним вапном у співвідношенні 1:5, перемішують і залишають дам знезараження протягом 1 год в ємкості з кришкою. Відходи крові (згустки, сироватка), відпрацьований перев'язувальний матеріал, забруднений кров'ю, гнійними виділеннями та ін., висипають у ємкості з кришками, засипають су-Хим хлорним вапном у співвідношенні 1:5, перемішують і витримують 1 год. ' Білизну, забруднену кров'ю, гноєм, занурюють в дезінфектант із розрахунку5 л розчину на 1 кг сухої білизни (3 % розчин хлораміну, сульфохлортаїн 0,5 %) - на 2 год. Потім прополіскують у воді і перуть.:

Передстерилізаційна обробка інструментів.

Після закінчення дезінфекції медичний інструментарій промивають у про­точній воді над раковиною до повного видалення забруднень та дезінфекцій­ного засобу. Мити інструментарій краще в холодній воді, так як гаряча вода може спричинити коагуляцію біологічних матеріалів (кров, мокрота та ін.), що утруднює їх подальше видалення. Промитий і продезінфікований медичний інструментарій замочують у гарячому (50-55°С) миючому розчині (мию­чий засіб "Біолот", "Лотос" або "Аріель" – 5 г порошку, 170 мл 3% розчину пероксиду водню на 825 мл води) на 15 хв. Після цього кожний інструмент ретельно очищають, знову промивають, спочатку під проточною водою про­тягом 3 хв, а потім споліскують упродовж 30-40 с у дистильованій воді. Найбільш простим і ефективним методом очистки інструментів є миття їх щітками. Поряд із ручною очисткою інструментів та інших знарядь у великих операційних блоках використовують спеціальні миючі машини з ультразву­ковою або механічною очисткою. Промитий інструментарій поміщають у сушильну шафу і сушать при температурі 85°С до повного зникнення вологи.

Слід пам'ятати, що згідно з наказом №120 Міністерства охорони здоров'я від 25 травня 2000 року з профілактики внутрішньолікарняного та професійно­го зараження ВІЛ-інфекцією розбирання, очищення, промивку, полоскання ме­дичного інструментарію, приборів, апаратів та іншого медичного знаряддя після його попередньої дезінфекції необхідно проводити тільки в гумових рукавичках та використовувати інші засоби індивідуального захисту.

Медичні працівники зобов'язані бути обережними під час проведення мані­пуляцій із ріжучими та колючими інструментами (голки, скальпелі, ножиці тощо).

Перевірка якості передстерилізаційної обробки інструментарію

Якість очищення виробів від біологічного забруднення останнім часом, замість бензидинової, ортотолуїдинової та амідопіринової проб, перевіряють за допомогою проби з "Гемотестом-М", препарату "Факел-2" або з реактивом азопіраму. Контролю підлягає 1 % одночасно обробленого інструментарію.

Наявність залишків мийних, дезінфекційних засобів на інструментах (виробах) визначають шляхом постановки азопірамової або фенолфталеїнової проби.

Проба з "Гемотестом-М". Спочатку готують робочий розчин, який скла­дається з суміші лужного розчину хромогену (реактив 1) і пероксиду водню (реактив 2). На досліджуваний інструмент наносять декілька крапель робочо­го розчину або протирають поверхню виробу серветкою, змоченою розчином. При наявності залишків крові виникає фіолетово-синє забарвлення.

Проба з препаратом "Факел-2". Препарат являє собою порошок білого ко­льору, випускається в пластмасових ампулах (1000 проб). Для проведення про­би на залишки крові готують робочий розчин. Відкривають кришку ампули, яка служить дозатором і на неї насипають препарат (0,02г), який розчиняють у 10 мл кип'яченої води. При цьому отримують 0,2 % розчин реактиву "Факел-2". До цього розчину добавляють 1 мл 3 % розчину пероксиду водню (співвідно­шення 1:10). На досліджуваний предмет (інструмент) наносять декілька крапель розчину або його протирають змоченою серветкою. При наявності слідів крові розчин препарату "Ф-2" набуває рожевого або вишневого забарвлення. Час спостереження - 5 хв. Робочий розчин використовую ть протягом 30 хв.

Проба з азопірамом. Перед перевіркою якості очистки інструментарію го­тують робочий розчин, змішуючи азопірам з 3 % розчином пероксиду водню (1:1). Робочий розчин повинен бути використаний протягом 1-2 год при появі спонтанного рожевого забарвлення його міняють. На досліджуваний інстру­мент наносять декілька крапель робочого розчину або протирають поверхню виробу серветкою, змоченою в розчині. При наявності слідів крові на забруд­нених ділянках інструментів (виробів) з'являється фіолетове забарвлення, яке протягом декількох секунд перетворюється в рожево-синє або буре. За допо­могою азопіраму виявляють також наявність пероксидаза рослинного похо­дження, окислювачів (хлорамін, хлорне вапно, миючі засоби, іржа, кислоти тощо). Дослідження здійснюють при кімнатній температурі (не вище +25 °С).

Фенолфталеїнова проба. Готують 1% розчин фенолфталеїну і наносять на вимитий предмет 2-3 краплі розчину. При наявності миючого розчину по­являється рожеве забарвлення.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1677 | Нарушение авторских прав