АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ТЕМА: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ та МЕТОДИКА ПРОФІЛАКТИКИ АЛІМЕНТАРНО-ЗУМОВЛЕНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ. ГІГІЄНІЧНІ основи ЛІКУВАЛЬНО-ДІЄТИЧНОГО ТА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ХАРЧУВАННЯ

ЛіКУВАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ можна визначити як харчування, що в повній мірі відповідає потребам хворого організму в харчових речовинах і враховує як особливості протікаючих в ньому процесів, так і стан окремих функціональних систем.

ОСНОВНА ЗАДАЧА лікувального харчування зводиться перш за все до відновлення порушеної рівноваги в організмі під час хвороби шляхом пристосування хімічного складу раціонів до метаболічних особливостей організму за допомогою:

— підбору і поєднання продуктів;

— вибору способу кулінарної обробки на основі відомостей про особливості обміну речовин, стану органів і систем хворого.

В зв’язку з цим, до числа ОСНОВНИХ Відмінностей лікувального харчування від звичайної Їжі слід віднести:

— обмеження окремих харчових речовин;

— обмеження окремих харчових продуктів;

— обмеження енергетичної цінності харчового раціону;

— спеціальні засоби кулінарної обробки;

— певна температура Їжі, яка споживається;

— певний режим харчування.

Найбільш повному використанню досягнень лікувального харчування в значнїй мірі сприяє правильна його організація і постановка.

До числа ОСНОВНИХ ПРИНЦИПіВ ОРГАНіЗАЦіі ЛіКУВАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ відносяться:

1. Зниження функціонального навантаження і забезпечення максимального щадіння уражених органів і систем.

2. Стимулюючий вплив на організм в цілому.

3. Лікувальне харчування являється важливим елементів комплексної терапії.

Звичайно його призначають в певному співвідношенні з іншими видами терапії /фармакологічні препарати, фізіотерапія, психотерапія та ін./. В одних випадках /частіше всього при захворюваннях органів травлення або хворобах обміну речовин/ лікувальне харчування виконує роль одного з основних терапевтичних факторів, в інших — створюе сприятливий фон для більш ефективного провєдення інших терапевтичних заходів.

4. В відповідності з фізіологічними принципами побудови харчових раціонів лікувальне харчування будується в вигляді добових харчових раціонів, які мають назву дієти.

Для практичного застосування кожна диєта повинна характеризуватися наступними елементами:

— енергетічна цінність і хімічний склад / кількість білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин і т.д./

— фізичні властивості Їжі / об’єм, вага, температура, консистенція/;

— переліком дозволених харчових продуктів і тих продуктів, що рекомендуються;

— особливостями кулінарної обробки Їжі;

— режимом харчування /кількість прийомів Їжі, час харчування і т.д./;

5. Дієтотерапія потребує диференцїйного і індивідуального підходу, врахування як особливостей перебігу захворювання, так і особливостей фізіологічного стану хворого.

6. Лікувальне харчування повинно будуватися з врахуванням фізіологічних потреб організму хворого тоб то:

— варіювати по своїй енергетичнїй цінності в відповідності з енерговитратами організму;

— забезпечувати потреби організму в харчових речовинах з врахуванням іх збалансованості;

— викликати оптимальне заповнення шлунку, необхідне для досягнення легкого почуття насичення;

— задовільняти смаки хворого в межах дозволених дієтою з врахуванням переносимості Їжі і різноманітноті меню;

— забезпечувати правільну кулінарну обробку Їжі з зберіганням високих смакових якостей і цінних властивостей вихідних харчових продуктиів;

— забезпечувати додержання принципу регулярного харчування.

Необхідно також підкреслити, що лікувальне харчування повинно бути достаньо ДИНАМИЧНИМ. Необходімість динамичності диктується тим, що всяка лікувальна дієта в тому чи іншому відношенні е обмеженою і, як наслідок цього, однобічною і неповноцінною.

Тому довге дотримування диетичного харчування, особливо суворих диет, може привести, з одного боку, до часткового голодування організму в відношенні окремих харчових речовин, з другого — до детренування порушених функціональних механізмів в період відновлення.

Необхідна динамічність дорсягається широким використуванням в дієтотерапії принципів ЩАДіННЯ та ТРЕНУВАННЯ.

ПРИНЦИП ЩАДіННЯ перєдбачає виключення з раціону факторів харчування, що сприяють підтримки патологічного процесу або його пргресуванню. Віділяють механічне, хімічне та термічне щадіння.

До вєдучих принципів МЕХАНіЧНОГО ЩАДіННЯ відносять:

— виключення грубих речовин та речовин, що погано засвоюються;

— обмеження в харчовому раціоні клітковини;

— подрібнення, протирання та п’юрування.

До основних принціпів ХіМіЧНОГО ЩАДіННЯ відносять:

— паровий метод приготування других страв;

— виключення страв багатих екстрактивними речовинами;

— обмеження страв з сокогонною діею;

— виключення прянощів.

ТЕРМіЧНЕ ЩАДіННЯ перєдбачає виключення з раціону термічних подразників — страв з високою температурою.

Принципи щадіння як правило використовуються на початку лікування і практично він міститься в дотримуванні суворих дієт.

Потім з метою поперєдження часткового голодування використовують ПРИНЦИП ТРЕНУВАННЯ, який перєдбачає розширення первинно суворої дієти за орахунок зняття зв’язаних з нею обмежень з послідуючим перехідом на повноцінний харчовий раціон.

Він здїйснюеться за ‘ступічатою’ системою або за системою ‘зигзагів’.

‘СТУПіНЧАТА’ СИСТЕМА перєдбачає поступове розширення первинної суворої диети за рахунок дозованого зняття обмежень.

В свою чергу СИСТЕМА ‘ЗИГЗАГіВ’ перєдбачає відносно різку, короткочасну зміну дієти. Такі дієти і відповідно дні іх застосування отмимали назву контрастних.

КОНТРАСТНі дієти бувають двох видів:

— навантажувальні /’плюс—зигзаги’/

та

— розвантажувальні /’минус—зигзаги’/.

НАВАНТАЖУВАЛЬНі Дієти /дні/ перєдбачають включення до раціону харчових речовин, вміст яких різко обмежений, або вони зовсім виключені з основної дієти. Такі дні справєдливо називають ще ‘святковими’.

Організовані таким чином нагрузочні дієти:

— сприяють поштовхоподібному стимулюванню ослаблених функцїй;

— забезпечують включення до раціону дефіцітних харчових речовин;

— визивають підвищення апетиту і полегшують переносимість довгострокових і зовсім суворих дієтичних режимів;

— являються своерідною функціональною пробою і мають важливе психопрофілактичне значення зміцнюючи впевненість хворого в сприятливому перебігу захворювання.

РОЗВАНТАЖУВАЛЬНі Дієти /дні/ будуються на обмеженні енергетичної цінності, або пов’язані з цілеспрямованою перебудовою хімічного складу раціону, що забезпечує щадіння зіпсованих функціональних механізмів, а також корегування обмінних зрушень.

Періодичність призначення нагрузочних і розгрузочність дієт приблизно однакова — 1 раз в 7—10 днів.

При призначенні лікувального харчування можна використовувати 2 системи: елементну і дієтну.

ЕЛЕМЕНТНА СИСТЕМА перєдбачає розробку для кожного хворого індивідуальної системи з конкретним перерахуванням показників кожного з елементів добового харчового раціону.

ДієтНА СИСТЕМА характеризується призначенням в індивідуальному порядку тої або іншої дієти з числа раніше розроблених та випробуваних.

В лікувально—профілактичних закладах використовується в основному ДієтНА система.

Найбільше розповсюдження у зв’язку з цим отримали дієти, які розроблені у 60—70 роки в клініці лікувального харчування інституту харчування АМН б—СССР, з нумерною системою позначення за номенклатурою запропонованю професором М.і.Певзнером.

Ця система лікувального харчування перєдбачає 15 ОСНОВНИХ ЛіКУВАЛЬНИХ Дієт /столів/ і групу контрастних або розгрузочних дієт.

Крім того, частина основних дієт /1, 4, 5, 7, 9, 10/ мають декілька варіантів, позначених прописними літерами алфавіту, що довавляються до номеру основної дієти /наприклад 1а, 1б, 5а та ін./.

Кожна дієта і іі варіанти ХАРАКТЕРИЗУЮТЬСЯ:

1. Показниками до застосування.

2. Цільовим лікувальним призначенням.

3. Енергетичною цінностю і хімічним складом.

4. Особливостями кулінарної обробки Їжі.

5. Режимом харчування.

6. Переліком дозволених і рекомендованих страв.

Розглянемо характеристики основних лікувальних дієт.

ДієтА N1.

Показники до застосування:

— виразкова хвороба і хронічний гастрит з нормальною та підвищеною шлунковою секреціею в фазі ремісіі;

— хронічний гастрит з секреторною нєдостатністю в фазі загострення;

— стан після операцїй на шлунку.

Дієта з достатньою енергетичною цінністю і нормальним співвідношенням основних харчових речовин. Виключаються хімічні і термічні харчові подразники, сильні стимулятори шлункової секреціі. іжу виготовляють на пару, варять і подають в протертому вигляді.

Приймають іжу 5—6 разів на добу в теплому вигляді (40 — 50 градусів).

Крім дієти N1 (основної) існують дієти NN 1а і 1б — які призначаються при гострих гастритах, гастродуоденітах, виразковїй хворобі в фазі загострення, після оперативних втручань на шлунку.

ДієтА N2.

Призначається при:

— хронічному гастриті з пониженою шлунковою секреціею поза фазою загострення;

— хронічному ентероколіті поза фазою загострення;

— порушеннях функціі жувального апарату.

Це повніша за енергетичною якістю та хамічним складом дієта з помірним механічним та хімічним щадіння м і збереженням хімічних подразників.

Кулінарна обробка перєдбачає варку, тушкування, запікання з наступним подрібненням і пюруванням Їжі.

Вживання Їжі проводиться дрібно 4—5 разів на день в теплому вигляді (40 — 50 градусів).

ДієтА N3.

Призначається при аліментарному і звичному запорі, деяких захворюваннях прямої кишки (щілинах, гімороях), при відсутності інших захворювань ШКТ.

Це — повноцінний за енергетичною якістю та хімічним складом раціон перєдбачає включення продуктів, які багаті грубою рослинною клітковиною і стимулюють перестальтику кишок.Кулінарна обробка різноманітна, тез обмежень.

Вжвання Їжі — 4 рази на день.

ДієтА N4.

Показниками до призначення: хронічні коліти та ентероколіти в фазі загострення, дизентирія, брюшний тиф, туберкульоз кишечника (на протязі перших 5—7 днів).

Диєта N4 забезпечує максимальне механічне, хімічне і термічне щадіння кишечника; зменшує інтесивність бродильних і гнильносних процесів в кишках; створюе умови для ліквідаціі запалювальних процесів і відновлення порушених функцїй.

Енергетична цінність дієти понижена, в основному за рахунок вуглеводів і жирів, виключаються механічні, хімічні та термічні подразники, сильні стимулятори жовчовідіління, речовини стимулюючі секреторну функцію шлунку і підшлункової залози.

іжу варять і готують на парові і використовують в рідкому пірированому вигляді.

Режим харчування перєдбачає дробне вживання Їжі в теплому вигляді до 5—6 раз на добу при дотриманні постільного режиму.

існують різновидності дієти N4а, 4б і 4в, які послідовно вживаться після основної дієти як переходні до раціонального харчування.

ДієтА N5.

Застосовується при:

— гострих гепатитах в фазі видужання,

— хронічних гепатитах,

— цирозі печінки,

— запалювальних процесах жовчовиводних шляхів.

Диєта повноцінна за своею енергетичної цінностю з оптимальним вмістом білків, жирів і вуглеводів, за винятком продуктів, що багаті пуринами, азотистими екстрактивними речовинами в холестерином, щавелевою кислотою, ефірними маслами.

Серєд особливостей кулінарної обробки слід відмітити те, що не дозволяється жарка і не потребується подрібнення Їжі.

іжу вживають 5 раз на добу в теплому вигляді.

При гострих процесах (гострий гепатит, холецистіті, загострення хронічного гепатиту) призначають дієту N5а, а при панкреатитах дієту N5п.

ДієтА N6.

Показники до призначення:

— подагра;

— сичекам’яна хвороба з утворення каміннів із солей сечовини (уратурія) або щавелевої кистоти (оксалатурія).

Це повноцінна по енергетичнїй цінності дієта з нормальним вмістом вуглеводів, обмеженням білків, жирів та NaCl і повним виключенням продуктів, багатих пуринами і щавелевою кислотою.

Кулінарна обробка в основному звияайна, за виключенням того, що м’ясо і рибу рекомендують готувати в відварному вигляді.

іжа приймається 4—5 разів на день, в інтервалам між нею необхідно вживати багато напоїв.

ДієтА N7.

Застосовується при:

— гострому та хронічному гломерулонефриті;

— нефропатіі вагітних;

— нирковїй нєдостатності.

Дієта N7 перебачає обмеження в харчовому раціоні білку, NaCl, вільної рідини, речовин, збуджуючих ЦНС і серцево—судинну систему.

іжа використовується в вареному подрібленому вигляді, допускається обжарювання м’яса та риби після поперєднього відварювання.

Споживається Їжі 5 разів на день.

Крім того, виділяють дієту N7а (після гострого гломерулонефриту і при хронічному гломерулонефриті з вираженою нєдостатністю нирок) і N7б (перехідна від N7а до N7).

ДієтА N8.

Призначається при ожирінні (в разі відсутності порушень з боку органів ШКТ) і характеризується вираженим зниженням енергетичної цінності Їжі, головним чином за рахунок вуглеводів і в меншому ступеню — жирів; обмеженням NaCl, вільної рідини; виключенням прянощів, екстрактивних речовин і смакових приправ.

іжу готують в вареному, тушкованому і запеченому вигляді. Замість цукру використовують його замінники (ксиліт, сорбіт ті ін.).

Режим харчування — роздрабний прийом Їжі до 6 разів на день.

ДієтА N9.

Призначається при:

— цукровому діабеті;

— адлишковий вапзі тіла (ожіріння іі—ііі ступеня);

— при алергічних станах і захворюваннях (ревматизм, бронхіальна астма, крапивниця, набряк Квінке і ін.).

Дієта характерізується обмеженням калорїйності в основному за рахунок вуглеводів, кількості холестеріну і екстрактивних речовин, підвищенням вмісту вітамінів і ліпотропних речовин.

Кулінарна обробка звичайна. при приготуванні солодких страв і напоїв використовуються замінниками цукру.

іжа вживається до 5—6 разів на добу з точним розподілом вуглеводів.

Використання різновидностей дієти N9, а саме NN 9а і 9б залежіть від важкості цукрового діабету: при легкїй формі — 9а; при серєднїй і важкїй — 9б.

ДієтА N10.

Показники до застосування:

— захворювання серця в стадіі компенсаціі, гіпертонічна хвороба.

Дієта перєдбачає значне обмеження NaCl, рідини, рослинної клітковини і продуктів, багатих холестеріном, а також збагачення раціону вітамінами, солями К і Са, ліпотропними речовинами.

Кулінарна обробка проводиться з помірним механічним щадіння м, всі блюда готуються без солі.

іжа вживається 5 разів на день.

При захворюваннях серцевосудинної системи з різко вираженою нєдостатністю кровообігу призначається дієта N10а.

При ішемічнїй хворобі серця, атеросклерозі судин мозку і інфаркті міокарду в стадіі рубцювання — N10с.

При інфаркті міокарда в гострому періоді — N10і.

ДієтА N11.

Призначається при:

— туберкульозі легень, кісток, лімфатичних вузлів;

— при зниженні загального харчування, анеміі;

— в період відновлення після інфекцїйних хвороб, травм і операцїй.

Дієта характерізується підвищеною енергетичною цінностю, збілбшенням вмсту білків тваринного походження, вітамінів, мінеральних речовин (Fe, Сa, P та ін.).

Кулінарна обробка — сама різноманітна, без обмежень.

Вживання Їжі — 5 разів в день.

ДієтА N12.

Раніше використовувалась при захворюваннях нервової системи. Посвоему хімічному складу вона наближається до дієти N15 і тому, в теперешнїй чапс, практично не застосовується.

ДієтА N13.

Призначається при гострих інфекцїйних захворюваннях, ангинах, після операцїй на м’ягких тканинах, кістках, щитовиднїй залозі.

Дієта характерізується обмеженням енергетичної цінності, виключенням продуктів, що подразнюють травний канал і сприяють бродільним процесам в кишечнику.

іжу готують шляхом відварювання в воді або на пару.

Споживають в пюрованому вигляді або в напіврідкому стані.

Приймають до 6 разів на добу в горячому (не нижче 60 градусів) виді.

ДієтА N14.

Показники до застосування:

— сечовокам’яна хвороба;

— піелонефрити і піелоцистити з фосфатуріею.

Дієта характерізується оптимальною енергетичною цінністю з достатнім вмістом білків, жирів, вуглеводів, переважним вмістом кислих речовин в порівнянні з лужними.

Кулінарна обробка — різноманітна без обмежень.

Приймають іжу 4—5 разів на день.

ДієтА N15.

Призначається при різних захворюваннях при відсутності порушень з боку ШКТ.

Це фізіологічно повноцінна та різноманітна дієта, яка розрахована на людину, яка не виконує важку фізичну працю.

Кулінарна обробка теж різноманітна, без обмежень.

Приймають іжу 4—5 разів в день.

Крім 15 ОСНОВНИХ СТОЛіВ виділяють так звані НУЛЬОВі дієти, які призначаються після опрецїй на органах травлення і при півсвідомому стані хворого.

Серєд КОНТРАСТНИХ Дієт (або розвантажувальних днів) в залежності від переваги харчових речовин розрізняють:

1. БіЛКОВі:

а) молочний день (по 100 мл молока 6 раз на день + 200 мл фруктового соку на ніч);

б) сирний день (600 г сиру на 4 прийоми в сполученні з 2 склянками кави з молоком);

в) м’ясо—овочевий день (310 г відвареного м’яса, 2 склянки кави, 500 г овочевого гарниру);

2. ВУГЛЕВОДНі:

а) цукровий день (1 л чаю + 200 г цукру на протязі дня);

б) яблучний день (1,5 кг сирих яблук);

в) картопляний день (1,5 печеної картоплі);

г) кавуновий день (1,5 кг спілого кавуна);

д) гарбузовий день (1,5 кг печеного гарбуза);

е) огірковий день (2 кг свіжих огірків).

3. ЖИРОВі:

а) жировий день (80 г сметани 4 рази в день)

Виготовлення різних столів лікувально—дієтичного харчування проводиться на ХАРЧОВОМУ БЛОЦі ЛіКАРНі, який являє собою комплекс приміщень спеціального призначення.

Здебільше вони розподіляються на:

— ВИРОБНИЧі (цехи для обробки сиросини, заготівельні цехи, цех для виготовлення Їжі і т.д.);

— АДМіНіНСТРАТИВНО—ПОБУТОВі (кабінети дієтлікаря, дієтсестри, роздягальні, душові та ін.);

— СКЛАДСЬКі (комори для зберігання харчових продуктів, овочів, тари, реманенту).

До найважливиших ПРИНЦИПіВ оптимальної роботи харчоблоку слід віднести:

— використання приміщень лише в відповідності з іх прямим призначенням;

— раціональність виробничих зв’язків між приміщеннями;

— підтримання принципу потоковості при переміщенні сировини, харчових пролдуктів і напівфабрикатів в відповідності з послідовністю технологічних процесів;

— чітке розмежування один від одного процесів обробки сировини і продуктів, які пройшли термічну обробку;

— відсутність перетину технологічних процесів переробки готових продуктів та сировини.

існують 2 СИСТЕМИ ОРГАНіЗАЦіі харчування в сучасних мєдичних закладах — централизована і децентралізована.

ЦЕНТРАЛіЗОВАНИЙ ХАРЧОБЛОК розташовується або в загальнїй будівлі лікарні, або в окремому корпусі. іжа готується на харчоблоці, а потім доставляється в відділення лікарні.

Це досить вдала система організаціі харчування в лікарні, але і вона має свої нєдолікі, насамперєд те, що е необхідність двічі перекладати Їжі з одного посуду в інший і повторно розігрівати (перший раз на харчоблоці, другий — в буфеті відділення).

При ДЕЦЕНТРАЛіЗОВАНїй СИСТЕМі харчування хворі одержують іжу безпоерєдньо із кухонь—доготовочних, куди вона надходить в вигляді напівфабрикатів з центральної заготівельної. Це створюе умови для більш тісного контакту лікарів і хворих з працівниками кухні, що дозволяє більш оперативно індивідуалізувати лікувальне харчування.

Таким чином, основна особливість децентралізованої системи організаціі лікувально—дієтичного харчування — наявність центральної заготівельної з складськими приміщеннями і кухонь—доготівельних в лікувальних корпусах.

Тому децентралізована система:

— значно скорочує час доставки готової Їжі до хворих;

— при такїй організаціі харчування практично не змінюються смакові і пожівні властивості Їжі;

— хворі одержують іжу в інєдивідуальному посуду, що вельми важливо в сантарно—епідеміологічного відношенні;

— створюються більш широкі можливості для контролю за якістю Їжі.

До числа важливих державних задач відноситься профілактика професїйних захворювань. З ціею метою на всіх промислових підпріемствах проводиться комплекс санітарно—технічних і санітарно—гігіенічних заходів, направлених на обмеження несприятливого впливу на організм працівників шкідливих іакторів виробничого серєдовища.

В цих умовах дуже важлива роль належитья організаціі ЛіКУВАЛЬНО—ПРОФіЛАКТИЧНОГО ХАРЧУВАННЯ.

Основу цього харчування складає раціональне харчування побудоване з урахованням метаболізму ксенобіотіків (чужеродних сполучень) в організмі та ролі окремих компонентів Їжі, захищаючих організм від впливу агресивних хімічних речовин або діі шкідливих фізичних факторів виробництва.

ЛіКУВАЛЬНО—ПРОФіЛАКТИЧНЕ ХАРЧУВАННЯ входить в якості обов’язкового компоненту в систему поперєджівальних і оздоровчих звходів в багатьох галузях промислового виробництва.

Ще в 20—і роки як універсальнїй профілактичний засіб, була ввєдена відача молока робочим, на здоров’я котрих могли б впливати шкідливі хімічні речовини і физічні фактори.

Пізніше знання про біологічні процеси, що протікають в організмі під впливом тих чи інших токсичних сполук, дали змогу розробити декілька лікувально—профілактичних раціонів і запропонувати іх робочим ряду виробництв.

Крім того, необхідно відмітити, що лікувально—профілактичне харчування на сучасному етапі перадбачає чітку діференціацію в залежнлості від діі різноманитних факторів виробництва і тому повинно не тільки підвищувати захісні сили і реактивність, але і володіти спеціфікою направаленої діі.

Не дивлячись на це, при розгляді проблеми лікувально—профілактичного харчування можна виділити декілька ОСНОВНИХ ПРИНЦИПіВ його організаціі. Отже, лікувально—профілактичне харчування повінно забезпечувати:

1) затримку надходження шкідливих речовин з ШКТ в організм;

2) прискорене вивєдення шкідливих речовин із організму;

3) підвищення загальної резистентності організму;

4) захист окремих систем від шкідливої діі токсичних речовин;

5) прискорення метаболізму токсичних речовин або, навпаки, його сповільнення.

Розглянемо ОСНОВНі РАЦіОНИ ЛіКУВАЛЬНО—ПРОРФіЛАКТИЧНОГО ХАРЧУВАННЯ:

На роботах, пов’язаних з впливом радіоактивних речовин і джерел іонізуючого випроминювання, робочим і іТП перєдбачають видачу лікувально—профілактичного РАЦіОНУ N1.

Крім того його отримують і особи, які зайняти на виробництві і переробці лопаритового концентрату на гірничозбагачувальних комбінатах.

В раціон N1 входять продукти, які багаті ліпотропними речовинами (метіонин, цистеін, лецитін), а також ті, що стимулюютиь жировий обмін в печінці і іі антитоксичну функцію — молоко і молочні продукти, м’ясо, печінка, яйця.

Слід відзначити, що ці продукти володіють ще і високою біологічною цінностю підвищуюяи загальну реактивність організму.

і нарешті, позитивний вплив проявдяє додаткове ввєдення в раціон 150 мг аскорбінової кислоти.

Для робітників і іТП, які зайняти в виробництві сірчаної і азотної кислоти, лужних металів, сполучень Cl і Fe, ціаністих сполучень та інших хімічних речовин перєдбачена видача РАЦіОНУ N2.

Профілактична спрямованість цього раціону забезпечується включенням в нього достатньої кількості овочів, зернових продуктів, риби, рослинного масла, кисломолочних продуктів, багатих білком, Са і поліненасиченими жирними кислотами.

Для працівників, що контактують з хромом і хромвміщуваючими сполученнями перєдбачається видача РАЦіОНУ N2а

Його характерними особливостями являються широке використовування свіжих овочів (капусти, кабачків, огірків, тикви, ріпки) та фруктір (яблука, груші) і особливості кулінарної обробки (відварювання, паровий метод, тушкування).

Для працівників, які контактують з неорганічними і органічними сполученнями свинцю затверджений РАЦіОН N3.

В цей раціон, перш за все, включається молоко і молочні продукти — джерела повноцінних тваринних білків і Са, а також різноманітні блюда з овочів, не підлягаючих термічнїй обробці (салати, вінегрети) — джерелом пектинів, аскорбінової кислоти, витамінів групи В, мінеральних речовин і каротину.

Робітникам і службовцям, які зайняті на виробництві нітро— і амінових сполучень бензолу і його гомологів, хлорірованих вуглеводородів, сполук міш’яку, теллура, ртуті, фосфору, а також при роботі в умовах підвищеного атмосферного тиску, загрузки та вигрузки в морських і річкових портах апатитів призначається лікувально—профілактичний РАЦіОН N4.

Основна мета цього раціону — підвищення функціональних можливостей кровотворної системи (підвищений вміст в раціоні м’яса, вершкового масла, яєць). Крім того, раціон перєдбачає обмеження жирних овочів, соусів, підлів, велику кількість рідини.

Для працюючих в умовах впливу вуглеводородів, сірковуглеводородів, фосфороорганічних пестіцідів, барію, тертраєтілсвинцю, і марганцю рекомендується РАЦіОН N5.

Основна профілактична направленість цього раціону — захист нервової системи і печінки (включення в раціон м’ясних та рибних продуктів, молока, сиру, оліі).

Ще одніею різновидностю луківально—профілактичного харчування е широке використання такого профілактичного фактору як МОЛОКО і МОЛОЧНі ПРОДУКТИ — джерела повноцінних білків, незамінних амінокислот, вітамінів, фосфотидів і мінеральних речовин.

Молоко видається робітникам і службовцям тільки в дня фактичного виконання роботи на виробництві з шкідливими умовами праці. Як правило за робочу зміну незалежно від іі тривалості видається 0,5 л молока.

і в наприкінці, декілька слів про деякі ‘своерідні’ дієти, так звані АЛЬТЕРНАТИВНі ВИДИ ХАРЧУВАННЯ.

До числа найбільш стародавних альтернативних видів харчування відносять ВЕГЕТАРіАНСТВО.

Перші відомості про нього можна знайти в працях староданих грецьких філософів, які стверджували, що людині необхідна така іжа, котра ‘не заважала б ясному самоспогляданню, гарному самопочуттю і спокїйному сну’

Оодним з перших вегетаріанців був Пифагор, який ще в 20—літньому віці відмовився від звичайної змішаної Їжі. Саме він і засновав першу вегетаріанську асоціацію в м. Кротоп (Південна італія).

З тих пір пройшло немало років — але вегетаріанство продовжує приваблювати велику кількість людей.

Розрізняють ЧИСТЕ, або СУВОРЕ ВЕГЕТАРіАНСТВО, прихільники якого виключають з хачового раціону не лише м’ясо вбитих тварин і рибу, але й продукти, що отримані від живих тварин (молоко, яйця приці, ікру риб) і НЕ ЧИСТЕ ВЕГіТАРіАНСТВО, яке допускає споживання вказаних вище продуктів від живих тварин.

Одним з головних постулатів вегетаріанства е думка про те, що м’ясна іжа сприяє посиленому уитворенню продуктів розпаду білка,посилюе процеси бродіння в кишечнику, викликає самоотруєння організму.

Але в тепершнїй час більшість дослідників стверджують, що при харчуванні виключно рослинною іжою виникають значні складності в достатньому забезпеченні організму повноцінними білками, Fe, Zn, вітаміном В12, практично николи не виникає почуття повного насичення, падає (у більшості людей — Леонардо да Вінчі та і.Ньютон: це виняток) інтенсивніть інтелектуальної діяльності.

Крім того, при суворому вегетаріанстві практично неможлива побудова харчування на раціональнїй основі.

Ще одним розповсюдженим видом альтернативного харчування е СИРОїДіННЯ — харчування тільки сирими молочно—рослинними продуктами без всякого впливу на них вігню та пару.

На думку прихільників ціеі концепціі, сироїдіння дозволяє засвоїти поживні речовини в першоствтровеному вигляді, так як під впливом термічної обробки іх енергетична цінність значно зменьшується, а процеси засвоенння утруднюються.

Термінальний прояви сироїдіння — ДієтА зубного лікаря ШНИТЦЕРА, який пропагандував рослінну сиру Їжі як універсальний засіб проти всіх хвороб і ДієтА ЕВЕРСА, закликаюча до виключення із споживання ще і перемороженого м’яса та консервів — приводячих, на думку цього лікаря, до прискорення склеротичних процесів.

Розглядаючи проблему сироїдіння, необхідно визначити, що що термічна обробка харчових продуктів не е великим нещастям, навіть не зважаючи на втрати при провєденні цього процесу і вітамінів, і мінеральних речовин. Навпаки, сироїдіння дуже небезпечне в санітарно—епідеміологічному, та гельмінтологічному відношенні, і часто е причиною гельмінтозів, інфекцїйних захворювань і залізодефіцітної анаміі.

ДієтА МАКРОБіОТИКіВ виникла під впливом східних містичних поглядів в Японіі і заснована на уявленнях про те, що можна продовжити життя людини підтримуючи оптимальне співвідношення в Їжі між К і Na, лужними і кислотними еквівалентами.

Але, як показують спостереження, традицїйним захворюванням прихільників ціеі теоріі е цинга, тому що злакові раціоні, а це основа дієти макробіотиків, надто бідні аскорьбиновою кислотою.

КОНЦЕПЦіЯ РОЗПОДіЛЕНОГО ХАРЧУВАННЯ розроблена Шелтоном і пропагандує нєдопустиміть змішування продуктів, які відносяться до різних груп харчування (наприклад, фрукти і ягоди не узгоджуються з молоком і сирними виробами).

Не можна, на думку Шелтона сполучати м’ясо з хлібом, жири з білкововміщуючими продуктами та ін.

Проводячи гігіенічну оцінку ціеі концепціі необхідно підкреслити, що бажані і небажані сполучення харчових продуктів дїйсно існують, але найбільш суттевий позитивний ефект проявляє все таки історично встановлене змішане харчування.

Розглядаючи проблему альтернативного харчування не можна не зупинитися і на так званих НИЗЬКОКАЛОРїйНИХ ДієтАХ, а також ЛіКУВАЛЬНОМУ ГОЛОДУВАННі.

До числа перших можна віднести модну в сучасний час в США ДієтУ ‘ОСТАННїй ШАНС’, засновану на вживанні так званої ‘філадельфїйської протеіновой микстури’, ДієтУ ‘ПРИТУНКУ СПЕЦіАЛЬНОї ОПіКИ’, яка розроблена у Франціі і заснована на харчуванні листками овочів і водою та ін.

Серєд засобів ЛіКУВАЛЬНОГО ГОЛОДУВАННЯ велике розповсюдження одержало ГОЛОДУВАННЯ по БРЕГУ, БАРАНОВУ, НіКОЛАЄВУ.

Так, наприклад, ГОЛОДУВАННЯ ЗА МЕТОДОМ НіКОЛАЄВА (до речі, одне з найбільш фізіологіччно обгрунтованих методик) перєдбачає:

— повне голодування на протязі 15—30 днів;

— періодічне очищення кишечника хворого;

— необмежене вживання рідини;

— застосування методів фізіотерапії (массаж, душ Шарко та ін.);

— максимальне перебування на свіжому повітрі;

— поступовий і обережний вихід з голодування.

При такїй дієті в перші 3—4 дня хворим, звичайно, дошкуляють будь які сигнали Їжі (вид, смак, запах). Відчуваються почуття голоду, смоктання під ложечкою, бурчання в черевнїй порожнині, спостеригається підвищенне слюновиділення.

З 3—5 дня апетит хворого знижується, практично до повного зникнення. Збільшується необхідність в рідини. Деякі хворі відчувають невелику слабкість, легке запаморочення, нудоту.

На 9—12 день голодування надходить різкий перелом — ‘ацідотичний криз’. Самопочуття хворих значно покращується, з’являється почуття бадьорості, починають зникати основні симптоми захворювання, з приводу якого і проводилось лікувальне голодування. ЗАХВОРЮВАHHЯ, ЩО ПОВ’ЯЗАHI З ХАРЧУВАHHЯМ.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 739 | Нарушение авторских прав